Постанова № 42024016, 04.12.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4429/14

час прийняття: 09 год. 25 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представника позивача Лисак Ю.М.,

за участі представника відповідача Курдиляс О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001402201 від 31.07.2014 р.,

встановив:

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001402201 від 31.07.2014 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Реджина Плюс" за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої відповідачем було складено акт від 16 липня 2014 року №4693/06-25-22-01/00375504/0100. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001402201 від 31.07.2014 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1984562,00 грн., у т.ч. 1323041,00 грн. - за основним платежем та 661521,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення слід скасувати, оскільки висновки акта перевірки про порушення товариством податкового законодавства на підставі якого воно прийнято, є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" як платник податків перебуває на обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

З 07 липня 2014 року по 09 липня 2014 року посадовою особою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Реджина Плюс" за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

За результатами проведеної перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було складено акт від 16 липня 2014 року №4693/06-25-22-01/00375504/0100, яким встановлено допущення Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" порушень п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1323041,00 грн. за січень 2014 року.

Такий висновок контролюючим органом зроблено у зв'язку з тим, що позивачем до перевірки не надано сертифікати походження, посвідчення якості товару, отриманого від ПП «Реджина Плюс» та на підставі того, що на адресу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.06.2014 року №1473/26-59-22-03/35828333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Реджина Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001402201 від 31.07.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1984562,00 грн., у т.ч. 1323041,00 грн. - за основним платежем та 661521,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області №11805/Л-С/10-205 від 22 липня 2014 року та рішенням Державної фіскальної служби України від 15 вересня 2014 року №3406/6/99-99-10-01-15 залишено без змін.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту визначається Податковим кодексом України.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (покупець) та ПП "Реджина Плюс" (постачальник) було укладено договір поставки №13/1 від 13.01.2014 року (а.с. 39-40), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Також вказаним договором передбачено, що кількість, асортимент, ціна товару, терміни його передачі та оплати, місце постачання визначаються додатками до вказаного договору, які є його невід'ємними частинами.

13 січня 2014 року, 15 січня 2014 року, 27 січня 2014 року та 28 січня 2014 року між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та ПП "Реджина Плюс" були відповідно укладені додатки №1, №2, №3 та №4 до договору поставки №13/1 від 13.01.2014 року відповідно до яких продавець продає, а покупець купує олію соняшникову нерафіновану, невиморожену, українського походження, врожаю 2013 року в загальній кількості 1350,000 тон на загальну суму (а.с.41, 51, 58, 62).

Отримання ДП "Житомирський лікеро - горілчаний завод" від ПП "Реджина Плюс" олії соняшникової нерафінованої, невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року підтверджується актами прийому-передачі товару, видатковими накладними, податковими накладними та картками рахунку 631 (а.с.42-50, 52-57, 59-61, 63-69).

В подальшому вказаний товар позивачем було експортовано через компанію "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія), що підтверджується контрактами №РО407 від 09 січня 2014 року, № РО410 від 15 січня 2014 року, № РО439 від 06 лютого 2014 року, №РО449 від 17 лютого 2014 року, та вантажно-митними деклараціями (а.с.80-82, 91-92, 101-107, 116-117) .

Даний факт підтверджує реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Реджина Плюс".

Господарські операції між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ПП "Реджина Плюс" підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими накладними. Зауважень щодо вказаних документів у відповідача немає, тобто вони підтверджені первинними документами, наданими позивачем у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Відсутність сертифікатів походження, посвідчення якості товару, отриманого від ПП «Реджина Плюс» не може вважатися, за наявності інших первинних документів, безспірним підтвердженням відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Суд критично відноситься до наданого представником відповідача письмового пояснення громадянина ОСОБА_4, про непричетність його до реєстрації та діяльності ПП "Реджина Плюс" з наступних підстав.

Приватне підприємство "Реджина Плюс" на момент укладення договору поставки з позивачем було зареєстровано у встановленому порядку. На момент розгляду справи, вказане підприємство не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В свою чергу, податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція була викладена Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Водночас, слід вказати, що чинним законодавством не передбачено обов'язок проведення зустрічних перевірок для підтвердження податкового кредиту.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару у січні 2014 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки позивача на акт перевірки його контрагента суд оцінює критично, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Щодо не надання позивачем до перевірки контролюючому органу сертифікти походження, посвідчення якості товару отриманого від ПП "Реджина Плюс", суд зазначає, що договором поставки не передбачено їх передання постачальником покупцю.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки, викладені в акті, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст. ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції №0001402201 від 31.07.2014 р.

Відшкодувати Державному підприємству "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з державного бюджету 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 09 грудня 2014 р.