Ухвала суду № 42023938, 29.12.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о п е р е д а ч у п о з о в н о ї з а я в и з а п і д с у д н і с т ю

"29" грудня 2014 р. № 926/1859/14

За позовом Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області - Відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош", м. Чернівці

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

про визнання недійсними договорів іпотеки

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Олексюк Д.Г., представник за довіреністю від 31.10.2014 р.; Васильчук М.Н., представник за довіреністю від 25.11.2014 р.;

від відповідача - Буртовий М.В., представник за довіреністю від 26.02.2014 р.;

від третьої особи - Сопко С.П., представник за довіреністю від 30.05.2014 р.

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.12.2014 року порушено провадження у справі за позовом Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області - Відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" про визнання недійсними договорів іпотеки ВЕЕ №178304 зареєстрованого в реєстрі за №510 від 15.02.2007 р. та ВЕЕ №762019 зареєстрованого в реєстрі за №517 від 15.02.2007 р.

23.12.2014 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву позивача про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України.

29.12.2014 р. до господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання позивача про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

29.12.2014 р. представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів.

Станом на день розгляду справи представники позивача підтримали подані ними клопотання просили задовольнити їх та подали усне клопотання про витребування додаткових доказів у відповідача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотань позивача вказуючи на їх необґрунтованість

Представник третьої особи подав письмові пояснення на предмет спору між сторонами.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та тотожне усне клопотання позивач, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак, з клопотань позивача не вбачається які саме обставини перешкоджають наданню того чи іншого доказу і, крім того, не зазначено обставин, які можуть підтвердити ці докази.

У зв'язку з вищевикладеним, суд відмовляє в задоволенні даних клопотань.

Щодо клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки станом на день розгляду відсутні будь-які підстави які б вказували на необ'єктивність чи упередженість суду чи складність справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив.

Частиною 1 ст. 15 ГПК України унормовано, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Укладаючи договори іпотеки кожна із сторін прийняла на себе певний обсяг прав та обов'язків, тобто цей договір є двостороннім.

Відповідно до п. 1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Якщо зобов'язаною за договором є кожна сторона із сторін, справа розглядається господарським судом за місцем знаходження відповідача.

Згідно п. 20.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.11 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (із відповідними змінами в редакції чинній станом на час винесення цієї ухвали), спори, пов'язані з (…) визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

Крім того, положеннями п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" закріплено, що відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК). Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з того, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (пп. 20.1 п. 20 постанови Пленуму).

Заявником у цій справі є Генеральне агентство по туризму в Чернівецькій області - Відкрите акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Черемош", а стороною до якої звернувся заявник - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра", тобто відповідач.

А отже, враховуючи зміст позовних вимог, приписи ст. 15 ГПК України та п. 20.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.11 №10, а також те що стороною до якої звернувся заявник є Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра", то вказаний спір має розглядатись за місцезнаходженням відповідача.

Згідно вимог ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"… під місцезнаходженням юридичної особи розуміють адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

В абз. 2 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відтак, дійсним місцезнаходженням відповідача необхідно вважати саме ту адресу, яка зазначена в його установчих документах та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки такі відомості є обов'язковими для юридичної особи.

Відповідно до результатів пошуку відомостей в ЄДР (irc.gov.ua.) місцезнаходженням відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" є: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач знаходиться у м. Києві, то справа 926/1859/14 має розглядатись господарським судом м. Києва до підсудності якого віднесено вирішення вказаного спору.

Згідно із ч. 1 ст. 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше 5 днів з дня находження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Виходячи з імперативних приписів ст. 15 ГПК України та роз'яснень викладених у п. 20.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 24.10.11 №10, враховуючи зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, про необхідність направлення справи за підсудністю. У зв'язку із чим, матеріали справи №926/1859/14 судом направляються для подальшого розгляду по суті спору за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва.

Крім того, щодо заяви позивача про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України, суд зазначає, що дана заява має бути розглянута господарським судом м. Києва для запобігання порушення ст. 15 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні клопотань про витребування доказів.

2. Відмовити в задоволенні клопотання про здійснення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів.

3. Справу №926/1859/14 передати за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Суддя М.О. Гурин