Рішення № 42023920, 25.12.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 925/2149/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Л.В.С.», Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, буд. 28

до фізичної особи-підприємця Дубова Анатолія Петровича, м. Черкаси, вул. Ціолковського, буд. 8/1

про стягнення 15 179,61 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Приватне підприємство «Л.В.С.» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Дубова Анатолія Петровича про стягнення заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на замовлення відповідача в розмірі 15 179,61 грн., в тому числі:

13 750,00 грн. основного боргу,

511,94 грн. інфляційних,

98,32 грн. - 3% річних,

819,35 грн. пені

та відшкодування судового збору.

Позивач участь свого представника у судове засідання не забезпечив, позов підтримав письмово та просив розглянути справу без участі представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання вдруге не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 16.12.2014р. про призначення справи до розгляду направлялась відповідачу на дві адреси. Ухвала направлена на адресу: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, б. 42, к. 337 - повернулась до суду з відміткою працівника пошти - «за зазначеною адресою не проживає».

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання мотивованих заперечень по суті вимог чи надання доказів погашення боргу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені такі взаємовідносини сторін та обставини.

05.08.2014р. приватне підприємство «Л.В.С.» (Перевізник - Позивач по справі), в особі директора Леся Віктора Сергійовича, що діє на підставі Статуту, та фізична особа-підприємець Дубов Анатолій Петрович (Замовник - Відповідач по справі) домовились укласти договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №05 (далі - Договір), за умовами якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити довірений йому вантаж в пункт призначення в установлений договором та додатком до нього строк і видати уповноваженому на отримання вантажу особі. Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Сторони в своїй діяльності керуються діючим законодавством України, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (КДПВ), 1956р. зі змінами і доповненнями іншими міжнародними конвенціями.

На адресу фізичної особи - підприємця Дубова Анатолія Петровича позивач надіслав два примірника договору перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 05.08.2014р. №05 для оформлення та підписання належним чином, але другий примірник договору не було повернуто на адресу приватного підприємства «Л.В.С.».

Згідно п. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно заявки Замовника №1 від 06.08.2014р. (а.с. 12) Перевізник здійснив перевезення вантажу (дрова граба сирі) автомобілем державний номер - ВІ2986ВО, номер причепа - ВІ0445ХО з м. Черкаси (Україна) до м. Коттбус (Німеччина), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серія А №409912 від 05.08.2014р. (а.с. 19).

Відповідно до відмітки у міжнародній товарно-транспортній накладній товар був доставлений та розвантажений у м. Коттбус 11.08.2014р. Всі необхідні документи були передані покупцю, які стосувалися доставки та розмитнення вантажу.

Згідно п. 2.2. Договору поставки від 01.08.2014р. № 8/2014-01 (а.с. 21-24), укладеного між Дубовим Анатолієм Петровичем та ММD FREE Compani в особі Мар'яни Дзюм Брюггеман платіж за поставлений товар здійснюється в день отримання копії митної декларації, згідно інвойсу.

На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної Замовнику був виставлений рахунок від 11.08.2014р. №13 на суму 13 750,00 грн., в т.ч. ПДВ. 0,00 грн. (а.с. 20) та оформлено актом надання послуг №13 (а.с. 13), який відповідач не підписав.

Вказані документи Замовнику було направлено 01.09.2014р. рекомендованим листом з повідомленням.

Згідно заявки Замовник за виконання послуги вантажного перевезення зобов'язаний був перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 24 годин з моменту надходження оплати від покупця за товар, що перевозиться.

Претензій та скарг від Замовника щодо неналежного виконання заявки на превезення товару до Перевізника не надходило.

Замовник у визначений у заявці термін повну та належну оплату не здійснив.

Сума основної заборгованості на день подання позову складає 13 750,00 грн. Замовник порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо встановлених строків та порядку оплати за надані послуги з перевезення вантажу, що суперечить положенням ЦК і ГК України.

Ухилення Замовника від оплати отриманої та спожитої послуги стали причиною звернення Перевізника до суду за захистом свого порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з огляду на таке.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні.

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між сторонами виникли договірні відносини транспортного-експедирування у спрощений спосіб, що регламентовані гл. 65 ЦК України.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням змішаного договору транспортного експедирування (в даному випадку - послуги пов'язані з міжнародним перевезенням вантажів автотранспортом).

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

В ст. 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк розрахунків за надані Позивачем послуги, який визначений в заявці від 06.08.2014р. №1.

В порушення зазначених норм Закону Відповідач, як замовник перевезення, свій обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 13 750,00 грн.

Суд враховує, що не підписання замовником договору та акту надання послуг не є підставою ухилення від оплати наданої послуги, оскільки послуга фактично надана і спожита замовником, про що свідчить прийняття вантажу, відсутність зауважень щодо повноти, строку, вартості та якості послуги перевезення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами у справі, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за надані послуги пов'язані з міжнародним перевезенням вантажів автотранспортом у розмірі 13 750,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до положень ст.ст. 546, 549-552 ЦК України договір про забезпечення виконання зобов'язання укладається в письмовій формі. Позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період прострочення з 11.08.2014р. по 05.11.2014р. в розмірі 819,35 грн. - посиланням на норми ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Позивачем не враховано, що даний Закон не встановлює відповідальності в виді пені, а лише обмежує верхню межу пені при нарахуванні. Вимоги необґрунтовані і в цій частині позову належить відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наявного грошового зобов'язання Позивач нарахував Відповідачу 3% річних за користування коштами в період з 11.08.2014р. по 05.11.2014р. в розмірі 98,32 грн., та 511,94 грн. суму збитків від інфляції за серпень 2014р. та вересень 2014р., які просить стягнути з відповідача (а.с. 16-19).

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Стягненню підлягає 511,94 грн. інфляційних та 98,32 грн. - 3% річних на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права. Відповідач не подавав суду заяв та доказів про об'єктивну неможливість заперечити позовні вимоги.

Суд враховує відсутність оплати на момент розгляду спору та неподання відповідачем первинних належних доказів проведеної оплати отриманої та спожитої послуги. Перерахування відповідачем коштів в момент розгляду справи має бути врахована виконавчою службою при проведенні виконавчих дій при стягненні боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Дубова Анатолія Петровича, м. Черкаси, вул. Ціолковського, 8/1, ідентифікаційний номер 3144418991, номер рахунку в банку невідомий

на користь приватного підприємства «Л.В.С.», Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, 28, код ЄДРПОУ 32016865, номер рахунку в банку невідомий

13 750,00 грн. основного боргу, 511,94 грн. інфляційних, 98,32 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 29.12.2014р.

Суддя Г.М. Скиба