Рішення № 42023873, 17.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р.Справа № 922/4752/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Северодонецька теплоелектроцентраль", м. Северодонецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сєверодонецьк про стягнення заборгованості в розмірі 52 934,06 грн. за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ДП "Северодонецька теплоелектроцентраль" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 32 025,89 грн., пеню в сумі 15 974,01 грн., 3 % річних в розмірі 1 062,92 грн., втрати від інфляційних процесів в сумі 3 871,24 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 411 від 20.11.2004 року в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за спожиті енергоносії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2014 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 25.11.2014 року, у зв'язку із неявкою представників сторін у призначене судове засідання, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 року до 12:00 год.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 17.12.2014 року не прибув, натомість через канцелярію суду надав клопотання, якому просив суд розглядати справ за відсутності його уповноваженого представника та постановити рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в господарське засідання 17.12.2014 року не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

10.12.2014 року на адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження по справі від 30.10.2014 , надіслана відповідачу, з довідкою відділення Укрпошти про повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), якийзобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2004р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було підписано договір №411 на постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Пунктом 1 вказаного Договору встановлено, що енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За приписами п.2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: проспект Космонавтів, 80,загальноюплощею 118,6 кв.м.

Приміщення відповідача приладом обліку теплової енергії не обладнано.

Згідно п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за рахунками виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в опалювальних сезонах з жовтня 2012 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення загальною вартістю 32 025,89 грн.

У наведених вище періодах відповідачу щомісяця направлялись рахунки, які є також актами здавання - приймання поставленої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення, копії яких наявні в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу неодноразово направлялись претензії із вимогою щодо оплати існуючої заборгованості, проте останні були залишені споживачем без задоволення.

Між тим, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання по проведенню оплати не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 32 025,89 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу норм ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32 025,89 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 вказаного Кодексу передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п.7.2.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше ніж 100 відсотків від загальної суми боргу.

Відтак, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 15 974,01 грн. за період прострочення, який становить 182 дні за кожною поставкою теплової енергії у відповідному місяці.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми пені та встановлено, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, здійснений вірно, а тому визначена до сплати сума неустойки підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі1 062,92 грн. та втратвідінфляційнихпроцесівврозмірі3 871,24 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 062,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 871,24 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк - 3, код 00131050) суму основної заборгованості в розмірі 32 025,89 грн., пеню в сумі 15 974,01 грн., 3 % річних в розмірі 1 062,92 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 3 871,24 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/4752/14