Ухвала суду № 42023817, 25.12.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2014 р. Справа № 918/1607/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області (Рівненська область, м.Радивилів)

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Чуздюк О.І. (директор);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні від 27 листопада 2014 року оголошувалась перерва до 11 грудня 2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 8 247 грн. 75 коп., позовні вимоги аргументувавши тим, що 28 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/27061-ТЕ-28. Відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ, однак платежі здійснювались не своєчасно, з порушенням умов пункту 1.1. та 6.1. договору. Відтак, у зв'язку з порушенням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/27061-ТЕ-28 від 28 грудня 2012 року позивач просить стягнути з відповідача 8 247 грн. 75 коп. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій.

24 листопада 2014 року КП "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

09 грудня 2014 року відповідачем подано до суду клопотання, відповідно до якого КП "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради просить суд розглянути питання про можливість відмови в задоволенні позовних вимог в частині нарахованої пені в сумі 4 230,36 грн.

15 грудня 2014 року відповідачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 2 від 31 березня 2014 року та копії договору № 44/30 від 10 лютого 2014 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, господарський суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Комунальним підприємством "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/27061-ТЕ-28 (надалі договір), відповідно до предмету якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач протягом січня-квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на суму 68 461,98 грн., вказані обставини сторонами не заперечуються, та підтверджуються зокрема наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 20-26).

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки товару.

Відповідно до положень пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Як зазначає позивач, відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ, однак платежі здійснювались не завжди своєчасно, з порушенням умов пункту 1.1. та 6.1. договору.

Враховуючи зазначені обставини, позивач керуючись пунктами 6.1, 7.2. договору та статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 230,36 грн., інфляційні втрати в сумі 2 307,61 грн., та 3 % річних в сумі 1 709,78 грн.

Проте, як слідує з матеріалів справи, 10 лютого 2014 року між позивачем та відповідачем було підписано договір № 44/30 предметом укладення якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету Місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами влади чи місцевого самоврядування".

Відповідно до умов вказаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки газу у загальному розмірі 68 461,98 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Пунктом 12.2 договору № 44/30 від 10 лютого 2014 року сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 15 та пунктом 17 договору № 44/30 від 10 лютого 2014 року, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 13 договору № 44/30 від 10 лютого 2014 року, сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідано до законодавства.

З аналізу умов договору № 44/30 від 10 лютого 2014 року суд приходить до висновку, що сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Про зміну порядку і строку виконання зобов'язання щодо розрахунків за отриманий природний газ свідчить також факт погодження сторонами у підпункі 2 пункту 12 договору про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання зобов'язання за домовленістю сторін пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Як підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2 від 31 березня 2014 року Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс" перерахувало на рахунок НАК "Нафтогаз України" 68 461,98 грн., за призначенням платежу: п.24ст.14п.2ст.16 ЗУПро ДБУ2014,ПКМУвід29.01.14№30,дог.від10.02.14№44/30,пог.заб.запри.газ2013р,дог.від28.12.2012№13/27061-ТЕ-28 в т.ч.ПДВ11410,33; 36549940.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для покладення на боржника відповідальності у вигляді неустойки необхідною та достатньою є наявність двох умов: протиправної поведінки (порушення господарського зобов'язання) та вини боржника.

Уклавши договір про організацію взаємних розрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, а тому, просточення оплати на умовах договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено.

З огляду на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 33-35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Повне рішення складено 29 грудня 2014 року

Суддя Качур А.М.