Ухвала суду № 42023789, 29.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.12.2014 р. Справа№ 914/4502/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва розглянув матеріали

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», м. Львів;

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів;

про: визнання частково недійсним дозволу на скид стічних вод.

22.12.2014 року на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання частково недійсним дозволу на скид стічних вод реєстраційний № 5381, виданий Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал», в частині зазначення даних про контрольний колодязь КК-1, а саме: «Контрольний колодязь КК-1, відповідно до п. 1.4 Правил, визначено у місці приєднання випусків Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт).

Ухвалою від 24.12.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі.

23.12.2014 року представником позивача подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» вчиняти дії, пов’язані з відбором проб якості стічних вод ПрАТ «Компанія Ензим» у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПрАТ «Компанія Ензим» № 1645, що розроблений ПрАТ «Компанія Ензим» і погоджений 30.03.12 року КП «Адміністративно-технічне управління» та 26.03.12 року ЛМКП «Львівводоканал» і відповідає вимогам «Правил приймання стічних вод» до вирішення справи по суті.

Як зазначив позивач, заява подана з метою унеможливлення порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», які можуть випливати із дій Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» в межах виконання покладених на нього обов’язків перевіряти якість скиду стічних вод Приватним акціонерним товариством «Компанія Ензим» відповідно до наданого спірного дозволу № 5381, який вступить в дію з 01.01.2015 року.

Позивач зазначає, що ним 01 грудня 2014 року отримано Дозвіл на скид стічних вод реєстраційний № 5381, в якому, поряд із визначенням об'ємів скиду в каналізації дощових і інших стічних вод, визначено місце розташування контрольного колодязя КК-1 у місці приєднання випусків ПрАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт). ПрАТ «Компанія Ензим» та ЛМПК «Львівводоканал» 30 березня 2012 року було погоджено Проект ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації, реєстр. № 1645. Згідно з п. 2.2 Проекту ліміту випуски каналізації №1 та №2 обладнані відповідно контрольними колодязями КК-1 та КК-2, які знаходяться за територією підприємства, їх місце розташування позначене на схемі мереж ВК та на місцевості.

Відтак, контрольний колодязь є єдиним можливим місцем для відбору проб для аналізу стічних вод, а відповідно і відбір проб стічних вод позивача може проводитись лише з контрольних колодязів ПрАТ «Компанія Ензим», а саме КК 1 або КК 2. Проектом ліміту не передбачено місце розташування контрольного колодязя КК 1 у місці приєднання випусків ПрАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації. Разом з тим, включення відповідачем до дозволу на скид стічних вод реєстраційний №5381 положення про місце розташування контрольного колодязя КК-1 у місці приєднання випусків ПрАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт), дає підстави вважати, що відповідачем здійснюватиметься відбір проб стічних вод позивача у місці приєднання випусків ПрАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська-Глинянський Тракт), що суперечитиме вимогам чинного законодавства.

Здійснення відповідачем відбору проб стічних вод ПрАТ «Компанія Ензим» у місці приєднання випусків ПрАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт) матиме наслідком порушення законних прав та інтересів позивача, для відновлення яких потрібно буде докласти значних зусиль. Так, відбір проб стічних вод у непогодженому місці може мати наслідком здійснення відповідачем невірних висновків щодо складу і властивостей стічних вод позивача.

Дослідивши матеріали справи та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає заяву про вжиття заходів до забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Пунктом 2 вказаної Постанови Пленуму визначено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

За вищезазначеного суд вважає, що розумним і адекватним забезпечувальним заходом, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог, є заборона відповідачу вчиняти певні дії. Вказаний вид забезпечення передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачу вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо (п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

З наведеного суд приходить до висновку, що вжиття заходу до забезпечення позову у даній справі обгрунтовується унеможливлення порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи, в даному випадку ПрАТ «Компанія Ензим», які можуть випливати із дій ЛМКП «Львівводоканал» в межах виконання покладених на нього обов’язків перевіряти якість скиду стічних вод ПрАТ «Компанія Ензим» відповідно до наданого останньому спірного дозволу, який вступить в дію з 01.01.2015 року.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 6106/14 від 23.12.2014 року) у справі № 914/4502/14 задоволити повністю.

Вжити заходи до забезпечення позову у наступний спосіб:

Заборонити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» (м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) вчиняти дії, пов’язані з відбором проб якості стічних вод ПрАТ «Компанія Ензим» у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПрАТ «Компанія Ензим» №1645, що розроблений ПрАТ «Компанія Ензим» і погоджений 30.03.12 року КП «Адміністративно-технічне управління» та 26.03.12 року ЛМКП «Львівводоканал» і відповідає вимогам «Правил приймання стічних вод» до вирішення справи по суті.

У розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні по виконанню ч. 3 резолютивної частини даної ухвали про забезпечення позову є:

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Компанія Ензим» (79014, Львівська обл., місто Львів, вул. Личаківська, будинок 232, код ЄДРПОУ 00383320).

Боржник: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471).

Ухвала набирає законної сили в момент її постановлення – 29.12.2014 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом одного року з дня постановлення ухвали, тобто до 30.12.2015 року.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

У випадку невиконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі в частині надання доказів та забезпечення явки представника в судове засідання, суд з власної ініціативи розглядатиме питання про скасування вжитих заходів до забезпечення позову в судовому засіданні 03.02.2015 року.

Клопотання, пояснення, витребувані судом докази та інші документи сторони повинні подати за 3 дні до початку судового засідання. Довести до відома сторін, що згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України за ухилення від виконання дій, покладених господарським судом, з винної сторони може бути стягнутий штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Суддя Матвіїв Р.І.