Рішення № 42023675, 25.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22409/14 25.12.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"До Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"Простягнення 173 195,29 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивачаАшмінець І.В., представник, довіреність № 2-422д від 10.04.2014 р.; Від відповідача Ярмоленко Є.П. представник, довіреність № 2 від 13.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг в сумі 41 751,08 грн., а також 8 214,59 грн. 3 % річних з простроченої суми і 123 229,62 грн. інфляційної складової боргу за весь час прострочення.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22409/14 від 17.10.2014 р., яку призначено до розгляду на 04.11.2014 р.

Ухвалою від 04.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 13.11.2014 р. для витребування додаткових доказів у справі на підтвердження правової позиції кожної зі сторін спору.

У судових засіданнях 13.11.2014 р. та 25.11.2014 р. оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Надалі, судове засідання, призначене на 16.12.2014 р. у справі № 910/2240/14, не відбулося у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді та було призначене на 25.12.2014 р. згідно з ухвалою від 18.12.2014 р.

У судовому засіданні, що відбулося 25.12.2014 р., представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України та пеню, посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" зобов'язань з повної та своєчасної оплати послуг, наданих відповідачу як замовнику за договором № 476/13 від 01.04.2013 р. про надання послуг по депарафінізації свердловин.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на неправильність розрахунку інфляційної складової боргу, безпідставність нарахування пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу через несвоєчасне отримання позивачем попередньої плати, а також з огляду на те, що відповідальність за порушення грошових зобов'язань за договором про надання послуг від 01.04.2013 р. № 476/13 має бути покладена на всіх учасників договору про спільну діяльність від 10.06.2002 р. № 3, а не лише на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як замовника послуг.

Згідно з поданим відзивом відповідач просить суд зменшити розмір пені, і поряд з цим, відмовити у позові в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань.

У доповненні до відзиву відповідач описує обставини свого скрутного фінансового становища та просить зменшити розмір пені до 100 %.

Відповідно до наданого на вимогу суду контррозрахунку позовних вимог відповідач просить зменшити розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача до 7 465,41 грн., інфляційних нарахувань до 91 412,55 грн., пеню до 100 %.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (в особі головного інженера філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування") в якості виконавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (як оператор спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2012 р.) в якості замовника 01.04.2013 р. уклали договір на надання послуг по депарафінізації свердловин № 476/13, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по депарафінізації свердловин Яблунівського, Новотроїцького та Валюхівського родовищ, які є об'єктами договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р., укладеного між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та Компанією "Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB), а відповідач - своєчасно оплачувати вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 договору та виконувати інші обов'язки, передбачені ним.

Виходячи з системно-структурного аналізу договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи № 3 від 10.06.2002 р. з подальшими змінами і доповненнями та в редакції додаткової угоди № 4 від 20.02.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" є оператором спільної діяльності, тобто, учасником, який уповноважений вести справи спільної діяльності від імені всіх учасників цього договору, представляти спільні інтереси у відносинах з будь-якими третіми особами без довіреності та якому, серед іншого, надається право укладати від імені спільної діяльності договори (контракти), необхідні для досягнення цілей спільної діяльності, у тому числі, на виконання робіт (надання послуг), вести справи у судових інстанціях із правом здійснення всіх процесуальних дій, підписувати документи з питань спільної діяльності за договором (акти виконаних робіт і наданих послуг, акти приймання-передачі тощо), своєчасно здійснювати сплату та погашення всіх зобов'язань та витрат, які виникли в процесі спільної діяльності.

Зважаючи на повноваження, права й обов'язки, якими наділене Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи № 3 від 10.06.2002 р., заявлення саме до нього, а не до всіх учасників такого договору позовних вимог у даному спорі є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, а тому суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву відносно необхідності притягнення до відповідальності за неналежне виконання умов договору № 476/13 від 01.04.2013 р. на всіх учасників договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи № 3 від 10.06.2002 р.

У п. 3.1 договору № 476/13 від 01.04.2013 р. сторонами було визначено вартість послуг по депарафінізації кожної свердловини щодо обумовлених договором родовищ та погоджено випадки і підстави для зміни вартості послуг.

Порядок проведення розрахунків за надані послуги обумовлено у розділі 4 договору. Так, відповідно до п. 4.1 виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним, складають двосторонні акти, в яких, згідно з обліковими даними виконавця вказуються обсяги реагентів замовника та/або виконавця, використаних для депарафінізації свердловин замовника протягом звітного місяця. На основі акту про кількість використаного регенту та/або нафти при депарафінізації, виконавець складає та разом з замовником підписують акти наданих послуг по депарафінізації свердловин виконавцем.

Згідно з п. 1.2 замовник зобов'язується щомісячно до 15 числа звітного місяця провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем в розмірі 100 % від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць (розмір оплати за перший місяць надання послуг визначається виконавцем розрахунковим методом та погоджується замовником). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі акту наданих послуг, підписаних виконавцем та рахунку-фактури, наданого виконавцем по факсу замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Сторони зобов'язуються щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем.

Строк дії договору № 476/13 від 01.04.2013 р. кореспондується зі строком дії договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи № 3 від 10.06.2002 р., а в частині розрахунків - до повного виконання та може бути пролонгований.

Як слідує з аналізу правочину, за яким виник спір, за своєї правовою природою він є договором про надання послуг, для правового регулювання якого слід керуватися загальними положеннями про договір і зобов'язання Цивільного та Господарського кодексів України, а також главою 63 Цивільного кодексу України, у ст. 901 якого встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, відповідач допустив прострочення щодо виконання грошових зобов'язань замовника послуг за договором № 476/13 від 01.04.2013 р., оскільки у період жовтня 2013 року - березня 2014 року не своєчасно і не в повному обсязі вносив попередню плату, а також невчасно і не повністю проводив остаточні розрахунки за кожний звітний місяць.

З матеріалів справи судом встановлено, що у спірний період позивачем було використано реагенти загальною вартістю 1 202 192,22 грн, що підтверджується оформленими сторонами двосторонніми документами, а саме: актом прийому - передачі від 31 жовтня 2013 року на суму 97 852,02 грн.; від 29 листопада 2013 року на суму 50 357,58 грн.; від 23 листопада 2013 року на суму 100 041,48 грн.; від 10 грудня 2013 року на суму 110 820,36 грн.; від 31 грудня 2013 року на суму 50 189,16 грн.; від 13 січня 2014 року на суму 57 262,80 грн.; від 17 січня 2014 року на суму 52 883,88 грн.; від 30 січня 2014 року на суму 51 536,52 грн.; від 31 січня 2014 року на суму 52 041,78 грн.; від 06 лютого 2014 року на суму 51 199,68 грн.; від 05 березня 2014 року на суму 126 786,96 грн.; від 14 березня 2014 року на суму 60 480,00 грн.; від 19 березня 2014 року на суму 64 440,00 грн.; від 01 квітня 2014 року на суму 60 300,00 грн.; від 08 квітня 2014 року на суму 108 540,00 грн.; від 22 квітня 2014 року на суму 53 640,00 грн.; від 30 квітня 2014 року на суму 53 820,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання відповідача зі сплати суми 97 852,02 грн. за актом прийому - передачі від 31 жовтня 2013 р. припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог 28.11.2013 р., тобто з простроченням платежу в 10 днів, зі сплати 261 219,42 грн. за актами від 29 листопада 2013 року, від 23 листопада 2013 року, від 10 грудня 2013 року припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог 25 грудня 2013 року, також з простроченням встановленого договором трьох денного терміну для оплати.

За заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2014 р. припинилося зобов'язання відповідача по сплаті 55 687,34 грн.

Також, попередня оплата на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць в порушення п. 4.2 договору, відповідачем своєчасно не проводилась.

На виконання умов договору відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 913 010,46 грн. , а саме: № 1955 від 14 листопада 2013 року на суму 64 722,90 грн.; № 1957 від 14 листопада 2013 року на суму 63 833,36 грн.; № 1956 від 14 листопада 2013 року на суму 39 607,32 грн.; № 1965 від 06 грудня 2013 року на суму 86 297,20 грн.; № 1967 від 06 грудня 2013 року на суму 31 916,68 грн.; № 1966 від 06 грудня 2013 року на суму 39 607,32 грн.; № 1968 від 06 грудня 2013 року на суму 14 024,28 грн.; № 1985 від 09 січня 2014 року на суму 64722,90 грн.; №1987 від 09 січня 2014 року на суму 63833,36 грн.; №1986 від 09 січня 2014 року на суму 59 410,98 грн.; № 2005 від 13 лютого 2014 року на суму 86 297,20 грн.; № 2007 від 13 лютого 2014 року на суму 79 214,64 грн.; № 2025 від 06 березня 2014 року на суму 64 722,90 грн.; № 2026 від 06 березня 2014 року на суму 36 444,92 грн.; № 2027 від 06 березня 2014 року на суму 19 803,66 грн.; № 0109-03 від 31 березня 2014 року на суму 64 722,90 грн.; № 0107-03 від 31 березня 2014 року на суму 59 410,98 грн.; № 0108-03 від 31 березня 2014 року на суму 14 024,28 грн.

Обставини порушення строків внесення попередньої плати та сума несвоєчасно внесених платежів за договором відповідачем не оспорюється і фактично визнається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 525 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання.

Загальними умовами виконання зобов'язань, виходячи зі змісті ст. 526 Цивільного кодексу України є обов'язковість його виконання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Зважаючи на те, що обставини прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем підтверджуються матеріалами справи і визнаються останнім, заявлені Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" позовні вимоги видаються правомірними, законними і обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству та п. 6.3 договору № 476/13 від 01.04.2013 р.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача в якості заперечень проти нарахування 3 % річних, інфляційних втрат і пені на суму попередньої плати на те, що позивач надавав послуги за договором без отримання попередньої плати, адже дії позивача були спрямовані на належне виконання прийнятих зобов'язань, уникнення обставин порушення прав відповідача як замовника за договором. Крім того, надання послуг без отримання попередньої плати не є порушенням умов договору та загальних положень про зобов'язання і спеціальних норм щодо договору про надання послуг, передбачених Цивільним кодексом України.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 6.3 договору № 476/13 від 01.04.2013 р. сторони встановили, що за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені та 3 % річних, суд вважає за правомірне їх задовольнити у заявленому розмірі, проте вимоги про стягнення інфляційної складової боргу підлягають частковому задоволенню, зважаючи на неточності у розрахунках, що були проведені позивачем без дотримання загальноприйнятої методики, порядок застосування якої описується в листі Верховного суду України "Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел" від 03.04.1997 р. № 62-97р з нарахуванням індексу інфляції на суму простроченого платежу з 16 по останній день місяця. Відповідно до уточненого розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань на несвоєчасно проведені платежі (попередня плата і остаточні розрахунки) становить 85 334,59 грн.

Враховуючи викладене, позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" задовольняється судом частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог.

Вимоги відповідача про зменшення до 100 % розміру неустойки судом відхиляються з огляду на те, що відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом суду при ухваленні рішення та обумовлюється винятковістю випадку порушення зобов'язання. На думку суду відповідач не довів такої винятковості.

Також судом відхиляється поданий відповідачем контррозрахунок позовних вимог, оскільки за своєї суттю і змістом він являє собою письмові пояснення щодо порядку проведення розрахунків і не містить чіткого визначення сум і чітких періодів прострочення.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, ідентифікаційний код 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 41 751 (сорок одну тисячу сімсот п'ятдесят одну) грн. 08 коп. пені, 8 214 (вісім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 59 коп. 3 % річних, 85 334 (вісімдесят п'ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 59 коп. інфляційної складової боргу та 2 675 (дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 12 коп. судових витрат.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.12.2014 р.