Рішення № 42023638, 25.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13642/14 25.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району";

про стягнення 424 016,04 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Кучкова Ю.В., представник, довіреність № 91/2013/12/30-3 від 30.12.2013 р.;

Від відповідача: Поліщук Л.П., представник, довіреність № 97-Д від 25.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 382 708,93 грн. богу за спожиту теплову енергію, 22 478,79 грн. трьох відсотків річних, 18 828,32 грн. інфляційної складової боргу, а також 8 480,33 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/13642/14; розгляд справи призначено на 06.11.2014 року.

У судових засіданнях 06.11.2014 р. та 18.11.2014 р. оголошувались перерви у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.11.2014 р. відповідачем було подане клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи. Суд відхиляє подане клопотання, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення відповідної судової експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2014 р. відкладено розгляд справи до 25.12.2014 р.

У судовому засіданні 25.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму боргу в розмірі 201 576,35 грн., просив суд розстрочити заборгованість строком на 36 місяців, із щомісячним платежем в сумі 11 778,23 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320428 від 01.07.2006 р.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звертання-доручення про укладення договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з липня 2011 р. по квітень 2014 р. та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 320428 від 01.07.2006 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, у зв'язку з чим станом на 01.05.2014 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 382 708,93 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 320428 від 01.07.2005 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

З матеріалів справи вбачається, що протягом серпня-вересня 2014 р. відповідачем було частково погашено основну заборгованість у розмірі 181 132,58 грн.

Вищезазначене погашення боргу також підтверджує наявний у матеріалах справи акт звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району», підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого слідує, що станом на 01.11.2014 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.07.2011 р. по 01.05.2014 р. за договором № 320428 від 01.07.2014 р. становить 201 576,35 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках, як спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, судом прийнято рішення про припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 181 132,58 грн. у зв'язку з тим, що відповідачем була частково погашена основна заборгованість.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 201 576,35 грн. та підлягає стягненню в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 18 828,32 грн. інфляційної складової боргу та 22 478,79 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 320428 від 01.07.2006 р. станом на 01.05.14 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 18 828,32 грн. інфляційної складової боргу та 22 478,79 грн. трьох відсотків річних.

Як вказувалося вище, представник відповідача клопотав перед судом про розстрочку виконання рішення строком на 36 місяців, із щомісячним платежем в сумі 11 778,23 грн.

З аналізу ст. 121 Господарського процесуального кодексу України слідує, що розстрочення виконання рішення обумовлюється наявністю виняткових обставин, які ускладнюють виконання.

У ході судового засідання відповідач не вказав суду на фактичні дані, якими підтверджується наявність таких обставин.

Враховуючи викладене та зважаючи на тривале прострочення відповідача, суд відхиляє його вимогу про розстрочку виконання рішення.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7, оскільки спір виник з вини відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 181 132,58 грн. припинити.

2. Інші позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 201 576 (двісті одну тисячу п'ятсот сімдесят шість) грн. 35 коп. основного боргу, 18 828 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 32 коп. інфляційної складової боргу, 22 478 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 79 коп. трьох відсотків річних та 8 480 (вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.12.2014 р.