Рішення № 42023618, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22839/14 17.12.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ, ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 22945712

про стягнення 5 715,44 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Пахолка Т.П. - по дов.

від відповідача: Пилипець А.Ю. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення 5 715,44 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Марко Олександру Петровичу страхового відшкодування на підставі договору №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія, від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві б/н від 26.11.2014р. та в судовому засіданні 17.12.2014р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на ненадання позивачем належних доказів визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Кіa Ceed, державний номер АН 5058 ЕЕ під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.07.2013р.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 11.10.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Марко Олександром Петровичем (страхувальник) було укладено договір №28-2808-12-00125 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія, від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, на підставі якого застраховано транспортний засіб з наступними характеристиками:

марка/модель: Кіа Ceed,

реєстраційний номер: АН 5058 ЕЕ,

номер шасі: U5YFF24238L125878,

рік випуску: 2008р.

За змістом договору №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. страховим випадком вважається, в тому числі, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, п. 11.8 вказаного вище договору добровільного страхування встановлено розмір франшизи 0,3% від суми страхового відшкодування у разі настання вказаного вище страхового випадку.

Пунктом 3 договору №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. передбачено, що вигодонабувачем є Марко Олександр Петрович.

За умовами п.8 вказаного правочину договір №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. діє з 14.10.2012р. по 13.10.2013р.

Виходячи з змісту довідки №9225087 про дорожньо-транспортну пригоду, 01.07.2013р. о 19 год. 15 хвил. у Подільському районі м.Києва по вул.Межигірська, 82А відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Honda VFR, державний номер АА 6338 АА, що належала Гаращенко Олексію Валерійовичу, якою керував Ясинський Віталій Миколайович, та 2. Кіа Ceed, державний номер АН 5058 ЕЕ, що належав Марку Олександру Петровичу, який і здійснював керування наведеним транспортним засобом під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 03.07.2013р. Марко Олександр Петрович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку.

03.07.2013р. позивачем було проведено огляд пошкодженого колісного транспортного засобу та встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.07.2013р. автомобілю Кіа Ceed, державний номер: АН 5058 ЕЕ завдано наступні пошкодження: двері задні, бампер задній, бокове скло, підкрилок, тощо.

У заяві б/н від 11.10.2013р. страхувальник, який відповідно до умов договору №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. є вигодонабувачем, просив виплатити страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування відповідно до рахунку, який буде надано.

Як вбачається з представлених заявником до матеріалів справи замовлення-наряду №АС00007909 від 19.11.2013р. та рахунку № АС00007909 від 19.11.2013р., які складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс», вартість відновлювального ремонту автомобіля Кіа Ceed, державний номер: АН 5058 ЕЕ становила 6533,44 грн.

Одночасно, відповідно до ремонтної калькуляції №ДККА-28832 від 25.11.2013р. вартість ремонту вказаного вище транспортного засобу визначено на рівні 6791,27 грн.

26.11.2013р. представниками позивача здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №ДККА-28832/1, згідно яких страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Марко Олександру Петровичу в розмірі 6215,44 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс».

Наразі, факт виплати страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №21720 від 29.11.2013р. на суму 6215,44 грн.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності, водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності, водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Марка Олександра Петровича, в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 19.07.2013р. Подільського районного суду м.Києва, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.07.2013р. у Подільському районі м.Києва по вул.Межигірська, 82А за участю транспортних засобів 1. Honda VFR, державний номер АА 6338 АА та 2. Кіа Ceed, державний номер АН 5058 ЕЕ, визнано Ясинського Віталія Миколайовича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9225087 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Honda VFR, державний номер АА 6338 АА застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом №АС3647718.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/22839/14. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідок №7/2-28/29951 від 31.10.2014р. та №7/2-28/34138 від 08.12.2014р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Honda VFR, державний номер АА 6338 АА застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом №АС3647718 Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 500 грн.

Одночасно, господарський суд зазначає, що всупереч вимогам ухвал від 21.10.2014р., від 12.11.2014р. та від 26.11.2016р. відповідачем поліс, яким на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Honda VFR, державний номер АА 6338 АА, надано не було.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №9225087 про дорожньо-транспортну пригоду та довідки №7/2-28/29951 від 31.10.2014р. та №7/2-28/34138 від 08.12.2014р. Моторного транспортного страхового бюро України є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Honda VFR, державний номер АА 6338 АА саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» є обґрунтованим.

Як вказувалось вище, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що заявником у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не доведено розміру завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди. На думку вказаного учасника судового процесу, у даному випадку відшкодуванню підлягає лише оцінена суб'єктом оціночної діяльності шкода, розрахована саме з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу. За висновками суду, наведені твердження відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За приписами п.22.1 вищезазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини, пов'язані із визначенням розміру збитків саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У свою чергу, правовідносини позивача і страхувальника, Марко Олександра Петровича, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну, які не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до наведених вище правовідносин є безпідставним.

Крім того, як вже зазначалось, нормами ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України «Про страхування»).

Отже, норми вказаних нормативно-правових актів не містять положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням саме автотоварознавчої експертизи, проведеної суб'єктом оціночної діяльності чи на підставі звіту про оцінку транспортного засобу та з вирахуваням коефіциенту фізичного зносу транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься, також, у постановах від 10.02.2014р., від 07.08.2014р. та від 11.11.2014р. Вищого господарського суду України по справах №5011-47/16703-2012, №910/14328/13 та №910/10479/14.

Одночасно, умовами договору №28-2808-12-00125 від 11.10.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті не передбачено проведення обов'язкової оцінки суб'єктом оціночної діяльності розміру завданих збитків, а також не визначено обов'язку страховика здійнити розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного визначення позивачем розміру завданих під час дорожньо-транспортної пригоди 01.07.2013р. збитків відповідачем до матеріалів справи не представлено. Крім того, жодних інших підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем не наведено.

За таких обставин, твердження відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі відсутності в матеріалах справи звіту про оцінку майна та автотоварознавчої експертизи оцінки розміру матеріального збитку власнику автомобіля Кіа Ceed, державний номер АН 5058 ЕЕ та неврахування останнім фізичного зносу транспортного засобу під час здійснення розрахунку суми страхового відшкодування судом до уваги не приймаються.

Наразі, господарським судом також прийнято до уваги, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом, заявником враховано розмір франшизи, що встановлений полісом №АС3647718 на рівні 500 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 5 715,44 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення 5 715,44 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, Солом'янський район, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в сумі 5 715,44 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко