Ухвала суду № 42023371, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 876/2426/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніка Захід" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніка Захід" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

28 листопада 2013 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Ніка Захід" адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу забезпечення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 162000,00 грн. та пеню в сумі 7038,01 грн.

Постановою від 15 січня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Ніка Захід" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що позивач подав позовну заяву поза межами строку звернення до суду.

З огляду не викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що територіальною інспекцією з питань праці у Львівській області проведено перевірку додержання ТзОВ ,,Ніка-Захід" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Результати перевірки оформлено актом №13280421330 від 09.09.2013р. Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників у ТзОВ ,,Ніка-захід" у 2012 році становила 399 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 6 осіб. Таким чином, в ході перевірки встановлено порушення відповідачем вимог ст.19 Закону України ,,Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 10 осіб.

Виходячи із розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника за 2012 рік в ТзОВ ,,Ніка-Захід", який становив 16200,00 грн., Фонд визначив суму адміністративно-господарських санкцій в сумі 162000,00 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій було 15 квітня 2013 року, а тому сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2013 по 06.11.2013р. (203 дні) складає 7038,01 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив вищезазначені суми, загальна заборгованість перед відділенням Фонду становить 169038,01 грн.: у тому числі адміністративно-господарські санкцій 162000,0 грн., пеня 7038,01 грн.

За змістом ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII ,,Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006 року) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. .

Відповідно до частини 3 статті 181 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина 1).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2).

Таким чином, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII ,,Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у відповідача обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу працевлаштування інвалідів за 2012 рік на загальну суму 169038,01 грн..

Поряд з цим, апеляційний суд враховує ті обставини, що за змістом статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

За змістом ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку у Фонду виникло з 16 квітня 2013 року, а з позовом Фонд звернувся 27 листопада 2013 року, тобто, з пропущенням шестимісячного строку, апеляційний суд визнає правильним залишити позовну заяву без розгляду.

При цьому апеляційний суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду з тих підстав, що про порушення позивачем вимог статтей 19, 20 Закону № 875-XII відділенню Фонду стало відомо лише 13 вересня 2013 розу з листа територіальної інспекції з праці, оскільки відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, відділення Фонду соціального захисту зобов'язані проводити перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України ,,Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", предметом проведення яких є, зокрема, реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Оскільки позивач пропустив визначений ч.2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, апеляційний суд визнає правильним скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 4 ч. 1 ст.198, ч. ст. 203, ст.ст. 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніка Захід" задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі №813/8916/13-а - скасувати.

Позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніка Захід" про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов