Постанова № 42022943, 23.12.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року справа № 823/3563/14

м. Черкаси

11 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Черкаського обласного центру занятості Клименко А.І. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаського обласного центру занятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, в якій остання просить суд:

- визнати протиправними дії Черкаського обласного центру зайнятості по відмові у виплаті їй грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»;

- зобов'язати Черкаський обласний центр зайнятості виплатити грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що 31.03.2014 р. наказом директора Черкаського обласного центру зайнятості № 82-к її було звільнено з займаної посади (головний спеціаліст відділу інформаційних систем Уманського міського центру зайнятості) за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності - ст. 38 КЗпП України. Пунктом 2 вказаного наказу, зазначила позивач було передбачено виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, у зв'язку наявністю 10 років стажу державної служи. Однак, 09.04.2014 р. наказом Черкаського обласного центру зайнятості № 94-к, в зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» були внесені зміни до наказу № 82-к від 31.03.2014 р. про звільнення ОСОБА_2, а саме скасовано п.2 відносно виплати останній 10 місячних посадових окладів. Вважаючи такі дії відповідача необґрунтованими та неправомірними, оскільки вони порушують її законні права та інтереси на належні умови життя, ОСОБА_2 звернулась до суду для їх захисту.

В судовому засіданні ОСОБА_2 в повному обсязі підтримала вимоги позовної заяви та просила їх задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити їх без задоволення, наголосивши, що ОСОБА_2 вийшла на пенсію з призначеннями їй пенсії по інвалідності (відповідно до Закону України «Про державну службу) 04.04.2014 р., в зв'язку з чим підпадає під дію Закону України «Про державну службу» із змінами внесеними Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», положення п.п.24 розділу ІІ якого набирали чинності з 01.04.2014 р. (вказаним положеннями ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», яка передбачала виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, у разі виходу на пенсію за наявності стажу державного службовця не менше 10 років - була виключена). Тобто, в даному випадку ОСОБА_2 не має права на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв'язку з чим доводи позовної заяви останньої є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вказані обставини представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 з 1991 р. почала працювати в Уманському районному центрі зайнятості (в 1994 р. прийняла присягу державного службовця), займаючи різні посади відповідно до штатного розпису установи.

31.03.2014 р. наказом директора Черкаського обласного центру зайнятості № 82-к (а.с.10) ОСОБА_2 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу інформаційних систем Уманського міського центру зайнятості за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІ група), згідні із ст. 38 КЗпП України.

Пунктом 2 вказаного наказу, у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» було передбачено виплату ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв'язку з наявністю стажу державної служби понад 10 років.

09.04.2014 р. за № 94-к Черкаським обласним центром зайнятості видано наказ про внесення змін до наказу від 31.03.2014 р. № 82-к (а.с.11). Вказаним наказом, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до наказу Черкаського обласного центру зайнятості від 31.03.2014 р. № 82-к, а саме виключено з нього п.2.

Вважаючи такі дії Черкаського обласного центру зайнятості безпідставними та необґрунтованими, ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми чинного законодавства.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулюються Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 7323-ХІІ (надалі - Закон № 7323-ХІІ).

У відповідності до ч.13 ст.37 Закону № 7323-ХІІ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачувалась грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З аналізу вищевказаної статті закону суд дійшов висновку, що виплата вказаної грошової допомоги пов'язувалась з наявністю у працівника одночасно двох умов, а саме: вихід на пенсію та стаж державної служби на менше 10 років, інших додаткових умов для отримання такої виплати законом не передбачалось.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що позивач була звільнена з займаної посади в Уманському міському центрі зайнятості в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, крім цього аналізуючи п.2 наказу від 31.03.2014 р. № 82-к про призначення останній 10 місячних посадових окладів дійшов висновку, що ОСОБА_2 при виході на пенсію мала стаж державної служби не менше 10 років.

Таким чином, позивач в повній мірі відповідала вищевказаним умовам для призначення зазначеної допомоги.

Суд також зазначає, що норми ст. 37 Закону № 7323-ХІІ не передбачали виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі звільнення особи за ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Згідно із ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

27.03.2014 р. був прийнятий Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII (надалі - Закон № 1166-VII), положеннями абз.2 п.2 п.п.24 розділу ІІ якого були внесені зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема виключено ч.13 ст.37 цього закону.

Суд наголошує, що п.2 розділу IV Закону № 1166-VII визначено, що зміни, передбачені розділами II і III, набирають чинності з 1 квітня 2014 року, крім, зокрема, абзацу другого підпункту 2 підпункту 24 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 травня 2014 року.

Таким чином, з аналізу вказаних вище положень вбачається, що ч.13 ст.37 Закону № 7323-ХІІ виключається лише з 1 травня 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 була звільнена з Уманського міського центру зайнятості 31.03.2014 р., в той час, як пенсія останній була призначена з 04.04.2014р. (відомості довідки УПФУ в м. Умані від 11.04.2014 р. № 1079/09, а.с.12), тобто вказані дії відносно позивачки були проведені до моменту виключення положень ч.13 ст.37 Закону № 7323-ХІІ, а тому остання мала право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки право на виплату такої допомоги, в даному випадку, виникло саме у момент звільнення державного службовця з посади.

Враховуючи вищевказане та той факт, що відповідачем не встановлено інших порушень чи невідповідностей позивача вимогам Закону України «Про державну службу», суд дійшов висновку, що Черкаським обласним центром зайнятості неправильно застосовано положення Закону України «Про державну службу» та Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», в зв'язку із чим було безпідставно відмовлено у виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_2 щодо визнання неправомірними дії Черкаського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржується.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що уповноважений державний орган, у даному випадку Черкаський обласний центр зайнятості самостійно вправі прийняти рішення про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, передбачену ст.37 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів задоволенню не підлягає.

Положеннями ч.1 ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладені обставини суд, з метою відновлення порушеного права позивача, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання Черкаського обласного центру занятості розглянути питання щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків даного судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Черкаського обласного центру занятості про відмову у виплаті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Черкаський обласний центр занятості (код ЄДРПОУ 02771598) розглянути питання щодо виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 29.12.2014 року.