Постанова № 42022844, 29.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6623/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Розенбойм Ю.О. - за довіреністю від 29.08.2014р. б/н.

Від відповідача: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Лупуленко О.П. - за довіреністю від 14.02.2014р. №822/9/15-52-10-18.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014р. №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Агропромисловий торговий дім «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.09.2014р. №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн., з яких 2300759грн. - основний платіж, 1150380грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність, встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки Підприємством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та правомірно віднесено суми грошових коштів у розмірі 2300759грн. до складу валових витрат, оскільки реальність поставок продукції,обумовленої умовами договорів, укладених із контрагентами - ТОВ «Нікагротрейд», ТОВ «Лекс Каунт», повністю підтверджено необхідними первинними документа, а саме Специфікаціями, Товарно-транспортними накладними, Видатковими накладними, Актами-розрахунками, платіжними дорученнями, Актами прийому-передачі, котрі у свою чергу підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 03.12.2014р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014р. №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн., оскільки Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю занижено податок на прибуток на загальну суму 2300759грн., у тому числі за 2013р. - у сумі 2300759грн, внаслідок чого порушено вимоги п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 30.07.2014р. по 19.08.2014р., на підставі направлень, виданих Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.07.2014р. №1135, від 30.07.2014 №1186, від 23.07.2014 №1139, від 23.07.2014 №1140, від 23.07.2014 №1136, від 12.08.2014 №1248, від 23.07.2014 №1137, від 23.07.2014 №1138, головними державними ревізорами-інспекторами відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області Туртою Олександром Володимировичем, Сіраком Сергієм Олександровичем, головними державними ревізорами-інспекторами відділу фінансових розслідувань, управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів в Одеській області Войтенком Сергієм Володимировичем, Кадієвським Дмитром Афанасійовичем, завідувачем сектору перевірок банківських та небанківських фінансових установ ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Кіор Наталією Іллівною, головним державним ревізором-інспектором сектору контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Ганіною Наталією Вікторівною, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Воронцовим Олександром Вікторовичем, заступником начальника відділу погашення заборгованостей ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Шмальком Олександром Івановичем, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.07.2014 №1160, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну документальну перевірку Агропромислового торгівельного дому «СГ» (підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №106/15-32-22-05/30948582/78 від 27.08.2014р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки АПТД «СГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.», у висновках якого наголошено, що Підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2300759грн., у тому числі за 2013р. - у сумі 2300759грн, у зв'язку з чим порушено вимоги п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №106/15-32-22-05/30948582/78 від 27.08.2014р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 10.09.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн., з яких 2300759грн. - основний платіж, 1150380грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2014р. №0002652205, Агропромисловий торговий дім «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 10.09.2014р. №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі документами, 15.11.2012р. між Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та ТОВ «НікАгроТрейд» (Постачальник) укладено Договір постачання №300, згідно з п.п.1.1-1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним Договором. Постачальник гарантує, що Товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п. Згідно з п.п.2.1-2.3, 3.1, 3.2 означеного Договору кількість (вага) та номенклатура Товару визначається Специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього Договору. Кількість (вага) поставленого Товару визначається згідно ваги, зернового складу елеватора за вирахуванням підроботки та сушки продукції (залікова вага). Якість Товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючого в Україні законодавства, та повинна відповідати наступним показникам: вологість - не більше 14%; смітна домішка - 2%; биті зерна - не більше 5%; пошкоджені зерна - не більше 5%. Ціна Товару визначається Специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього Договору. Загальна вартість Договору визначається як сума Специфікацій на кожні окремі поставки, які є невід'ємними частинами цього Договору.

15.07.2013р. між Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та ТОВ «Лекс Каунт» (Постачальнк) укладено Договір поставки №305М, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним Договором. Постачальник гарантує, що Товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п. Згідно з п.п.2.1-2.3, 3.1, 3.2 означеного Договору кількість (вага) та номенклатура Товару визначається Специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього Договору. Кількість (вага) поставленого Товару визначається згідно ваги, вказаної в відомостях (реєстрах) зернового складу елеватора під час приймання Товару. Якість Товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючого в Україні законодавства. Ціна Товару визначається Специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього Договору. Загальна вартість Договору визначається як сума Специфікацій на кожні окремі поставки, які є невід'ємними частинами цього Договору.

На підтвердження реальності вчинення між господарюючими суб'єктами фінансово-господарських операцій, позивачем - Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до суду надано Специфікації, Видаткові накладні, Акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, Договір про надання послуг з приймання, сушки, підробки, зберігання і відвантаження сояшника і кукурудзи, Договір складського зберігання зерна, Акти-розрахунки, зовнішньоекономічні Контракти, Довіреності, Листи, Форму 36 станом на 10.12.2014р., платіжні доручення, Ветеринарні свідоцтва, Сертифікати якості, Карантинні сертифікати, Посвідчення про якість зерна.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та його контрагентами - ТОВ «Нікагротрейд», ТОВ «Лекс Каунт», повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме Специфікацій, Товарно-транспортних накладних, Видаткових накладних, Актів-розрахунків, платіжних доручень, Актів прийому-передачі, останні містять опис господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного постачання/отримання товарів.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідно до частини 2 статті 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Зокрема, судом встановлено, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій, в межах виконання, укладених між Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та його контрагентами - ТОВ «Нікагротрейд», ТОВ «Лекс Каунт», умов Договорів поставки від 15.11.2012р. №300, від 15.07.2013р. №305М, повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі у повному обсязі підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірної суми до складу валових витрат Підприємства.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначений умовами Договорів поставки від 15.11.2012р. №300, від 15.07.2013р. №305М, товар від постачальників - ТОВ «Нікагротрейд», ТОВ «Лекс Каунт», до покупця - Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю насправді, не поставлявся.

Між тим, у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.

Крім того, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на формування валових витрат за результатами зустрічних перевірок його постачальників, з повнотою відображенням ними у податковій звітності господарських операцій та зі сплатою ними податкових зобов'язань. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти дотримання його постачальниками податкової дисципліни, та на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі дослідження поданих позивачем первинних документів (якими були оформлені операції з придбання товарів у межах господарських правовідносин з названими контрагентами), судом встановлено, що вище окреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер та були опосередковані дійсним рухом активів. Зокрема, судом встановлено динаміку правовідносин позивача з кожним з названих контрагентів, з'ясовано зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, транспортування товару у процесі виконання поставок підтверджено товарно-транспортними накладними, зберігання придбаного товару на орендованих Підприємством зернових складах).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що віднесення Агропромисловим торговим домом «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю спірної суми грошових коштів до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «НікАгроТрейд», ТОВ «Лекс Каунт», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак позивач мав усі законні підстави для віднесення до складу валових витрат 2300759грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені повноважним представником в ході судового розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014р. №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014р. №0002652205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139грн., задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.09.2014р. №0002652205.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Агропромислового торгового дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65078, м.Одеса, вул.Космонавтів,32, код ЄДРПОУ 30948582) судовий збір у сумі 487(чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 29 грудня 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.