Постанова № 42022841, 22.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6130/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецелеваторбуд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000732203, №0000742203 від 08.08.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецелеваторбуд" (далі ТОВ „Спецелеваторбуд") з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2014 року №0000742203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 419138,00 грн. та №0000732203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 441197,00 гривен.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі Акту перевірки від 24.07.2014 року №4213/15-53-22-03/32190411, складеному ДПІ «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB «Спецелеваторбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з TOB «БІ-ПРОМ», код ЄДРПОУ 38556623 за період листопад 2013 року», згідно якого встановлені порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за перевіряємий період в розмірі 279425,02грн., а також про порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ за перевіряємий період на суму 294131,6 грн. Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган при проведенні перевірки діяв протиправно, оскільки здійснив її без наявності на то підстав, встановлених пп. 78.1.1 ст.78 ПК України, обов'язковою умовою якої є ненадання податковому органу на його запит пояснень та документів. 29.01.14 pоку TOB «Спецелеваторбуд» отримало запит № 1489/10/15-53-22-3/12 на який товариством, 07.02.2014 року, було надано (пояснення) та первинну документацію, підтверджуючу взаємовідносини TOB «Спецелеваторбуд» з TOB «БІ-ПРОМ» за період зазначений в запиті, які, в свою чергу, були досліджені органом ДПІ, та результати (висновки) даного розгляду оформлені Довідкою від 07.02.2014 року №2/02/2014. Крім того, наказ про проведення перевірки в порушення вимог ст.78 ПК України був вручений не до початку перевірки, а в день, коли вона розпочалась.

Крім того, висновок органом ДПІ зроблено на підставі Акту перевірки TOB «БІ-ПРОМ» від 07.06.2014 №704/26-54-22-02/38556623, в якому зазначено що операції, які здійснені TOB «БІ-ПРОМ» не спричиняють реального настання наслідків. Проте, усі вищезазначені висновки органу ДПІ, на думку позивача, є неналежними та недопустимими доказами відсутності фінансово-господарської діяльності з контрагентом TOB «БІ-ПРОМ» та безпідставними й помилковими, для встановлення порушення позивачем правил ведення податкового обліку щодо формування своїх валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом TOB «БІ-ПРОМ». Оскільки, за умови реального здійснення господарських операцій платником податків, тобто фактичного придбання у продавця товару, робіт, послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, наявності первинних документів, визначених діючим законодавством та податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не може бути визнано неправомірним. При цьому позивач посилається на роз'яснення Вищого адміністративного суду України, наданих у листі від 02.06.2011 N 742/11/13-11 щодо необхідності оцінювання при дослідженні факту здійснення господарської операції саме відносин безпосередньо між учасниками операцій.

Згідно акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржуємі податкові повідомлення-рішення, ДПІ взагалі не перевіряло господарські взаємовідносини з TOB «БІ-ПРОМ» (на яких умовах та як відбувалася поставка послуг, результати таких послуг, робіт, за якою адресою, мету придбання позивачем таких робіт, послуг, необхідність використання позивачем таких придбаних послуг і робіт в своїй господарській діяльності тощо. Відповідачем порушені вимоги п.6, пп.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. N 984, щодо обов'язкового посилання на первинні документи. Підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 цього Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте ДПІ не досліджувало навіть основного виду діяльності ТОВ „Спецелеваторбуд" та необхідність отримання послуг та робіт по угодам з TOB «БІ-ПРОМ». Між тим, в користуванні та власності у ТОВ „Спецелеваторбуд" знаходиться та використовується для ведення своєї господарської діяльності достатня кількість приміщень, автомобілі, автомобільні засоби та спеціальна техніка, інвентар та будівельне обладнання. Фактичне ж придбання позивачем у TOB «БІ-ПРОМ» робіт та послуг підтверджується усіма належними первинними документами, наявними у позивача, а саме, договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі наданих послуг, які навіть не досліджувалися контролюючим органом при проведені перевірки та взагалі, не прийняті до уваги, при здійсненні висновків щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту відповідно. Вказані документи спростовують висновок Акту перевірки щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток, а також наявності порушень при формуванні податкового кредиту.

Стосовно висновків контролюючого органу про так звану «недобросовістністі» контрагентів ТОВ „Спецелеваторбуд" чи їх контрагентів по ланцюгу, то позивач зазначив, що він як платник податку на додану вартість - покупець товару, послуг, робіт, на час здійснення господарської операцій з придбання товару, робіт, послуг не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо дотримання вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, у разі невиконання постачальником позивача своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, ведення податкового, бухгалтерського обліку ведення незаконної діяльності тощо, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження правомірності такого формування.

У TOB «Спецелеваторбуд» виникло право на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, та податковий кредит, як наслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, що підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які у своїй сукупності, підтверджують існування та реальність господарських відносин TOB «Спецелеваторбуд» з ПП «БІ-ПРОМ», а також, товарний характер проведених між ними операцій.

Оскаржуємі податкові повідомлення-рішення є протиправними, порушують права TOB «Спецелеваторбуд», у зв'язку чим позивач просить їх скасувати.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що TOB «Спецелеваторбуд» зареєстровано 20.02.2003 року, на податковому обліку знаходиться з 11.03.2003 року, є платником ПДВ. Серед видів діяльності - будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами та інші. Має ліцензію ДАБІ України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (строк дії до 09.11.201 року) (т.1 а.с.75-99).

21.01.2014 року ДПІ направило запит позивачу «Про надання інформації та її документального підтвердження» по взаємовідносинам з ТОВ «БІ-ПРОМ» та ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ» за листопад 2013 року, на якій позивач надав пояснення та їх документальне підтвердження (т.1 а.с.32-34).

17.07.2014 року ДПІ виданий наказ №1639 про проведення перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «БІ-ПРОМ» (т.1 а.с.30-31).

З 16.07.2014 року по 22.07.2014 року ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 24.07.2014року № 4213/15-53-22-03/32190411, складеному ДПІ «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB «Спецелеваторбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з TOB «БІ-ПРОМ», код ЄДРПОУ 38556623 за період листопад 2013року» ( т.1 а.с.15-27).

Позивач надав заперечення на Акт перевірки, які не були прийняті до уваги, позивач повідомлений про відповідність висновку акту перевірки чинному законодавству(т.1а.с.41-52).

На підставі Акту перевірки від 24.07.2014року № 4213/15-53-22-03/32190411 ДПІ 08.08.2014 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0000742203 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 419138,00грн. (279425,00грн. за основним платежем, 139713,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0000732203 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 441197,00грн. (294131,00грн. за основним платежем, 147066грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.28-29).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №1918/10/15-32-10-02-07 від 18.09.2014 року рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №4897/6/99-99-10-01-15 від 13.10.2014 року скарги TOB «Спецелеваторбуд» залишені без задоволення (т.1 а.с.53-73).

У висновку Акту перевірки зазначено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток за 2013 рік на 279425,02грн., а також про порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ всього у сумі 294131,6грн. за листопад 2013 року по взаємовідносин з TOB «БІ-ПРОМ» за період листопад 2013року.

Пунктом 1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом І цього Кодексу.

Відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 от. 139 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пункти 198.1,198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а саме таке право виникає у тому числі у разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Дослідивши Акт перевірки від 24.07.2014року № 4213/15-53-22-03/32190411, який став підставою для прийняття оскаржуємих податкових повідомлень-рішень, суд встановив, що висновки про порушення позивачем вищезазначених норм податкового кодексу ґрунтуються фактично на висновках акту перевірки відносно TOB «БІ-ПРОМ», що не відповідає вимогам законодавства, зокрема, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пунктом 6 розділу І Порядку №984 факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Акт перевірки від 24.07.2014 року № 4213/15-53-22-03/32190411 відносно позивача не відповідає зазначеним вимогам, акт перевірки не містить доказів порушення податкового законодавства саме позивачем з посиланням на первинні документи. При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що перевіряючим не досліджено основного виду його діяльності, необхідності використання та отримання робіт, послуг, які були предметом угоди з TOB «БІ-ПРОМ».

Крім того, відносно TOB «БІ-ПРОМ» ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, взагалі складений не акт перевірки, як це зазначено в Акті від 24.07.2014 року відносно позивача, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «БІ-ПРОМ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року, з посиланням на п.73.5 ст.73 ПК України.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України регламентовано проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби. Проведення цих звірок регламентовано також Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних контролюючого органу про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Таким чином, згідно вищезазначених положень законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою. Наявні результати при можливості проведенні та реального проведення зустрічної звірки складаються у Довідки по затвердженої формі. Проте в акті відносно TOB «БІ-ПРОМ» наявні такі висновки, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Судом досліджені первинні документи по взаємовідносинам позивача з TOB «БІ-ПРОМ» щодо господарських відносин - договори, податкові та видаткові накладні, розрахунки, на підставі чого суд доходить до висновку про неспроможність висновку перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, не можливість підтвердити реальність здійснення господарських відносин, та відповідно неправомірність нарахування позивачу податкових зобов'язань за вказаними господарськими операціями.

В акті перевірки відносно позивача також не заперечується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додаток 5 до податкової декларації. Таким чином, в акті перевірки не спростовується виконання позивачем вимог законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що TOB «Спецелеваторбуд» 13.02.2013 року уклало договір підряду №27/13 з ТОВ «Агро Інвест Україна» на виконання підготовчих та будівельних робіт на об'єкті «Елеватор» ТОВ «Агро Інвест Україна» за адресою Вінницька обл., м. Гнівань, вул. Привокзальна,12 (т.1 а.с.223-229).

Для виконання зазначених робіт наказом позивача від 11.03.2013 року №3-пр були притягнути субпідрядні організації, серед яких TOB «БІ-ПРОМ» для виконання деяких робіт, зокрема, металоконструкції блока очистки галерей, силосів, самотечного обладнання та інших (т.5 а.с.106-107).

Договір №17/06-13 з субпідрядником TOB «БІ-ПРОМ» позивачем укладений 17.06.2013 року (т.1 а.с.117-120). Згідно зазначеного договору всі матеріали, необхідні для виконання робіт, під'їзні шляхи до об'єкту будівництва, площадки для складування матеріалів і конструкцій, площадки для укрупненої збірки конструкції та обладнання перед монтажем, електроенергію і воду забезпечує генпідрядник.

Договір укладений позивачем з TOB «БІ-ПРОМ» відповідає вимогам ст.180 ГК України. Зазначений договір виконаний сторонами, що підтверджується первинною документацією щодо будівництва об'єкту «Елеватор» ТОВ «Агро Інвест Україна» за адресою Вінницька обл., м. Гнівань, вул. Привокзальна,12. Жодного доказу того, що господарські операції по вищевказаному договору не були здійснені перевіряючими не зазначено в Акті перевірки та не надано до суду в обґрунтування наданих заперечень на позов.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо недотримання відповідачем вимог податкового законодавства, яке регламентує наявність підстав для проведення позапланової перевірки, оскільки відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК умовою перевірки є саме ненадання платником податків пояснень та документального підтвердження на запит органу податкової служби, проте таки пояснення та документи були надані позивачем.

Крім того, згідно наданого позивачем акту від 24.03.2014 року №26/15-32-22-05 ДПІ у березні 2014 року було здійснено позапланову виїзну перевірку TOB «Спецелеваторбуд» з питань правильності нарахування податку на прибуток та ПДВ за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, тобто і за період листопад 2013 року (т.4 а.с.243-252).

Суд погоджується також з доводами позивача, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом достовірно встановлено, що на час здійснення господарських операцій (червень-листопад 2013 року) контрагенти позивача зареєстровані в ЄДР як діючі підприємства, зареєстровані платниками ПДВ. Згідно даних ЄДР TOB «БІ-ПРОМ» з 01.07.2014 року знаходиться в стані припинення. Крім того, у TOB «БІ-ПРОМ» наявна ліцензія ДАБІ України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (т.1 а.с.100-109).

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не зазначив в наданих до суду запереченнях на позов жодного доказу в спростування зазначених доводів позивача, а також жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з TOB «БІ-ПРОМ» щодо формування валових витрат та податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (якщо таки порушення будуть встановлені у порядку визначеному законодавством) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128,159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецелеваторбуд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000732203, №0000742203 від 08.08.2014 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.08.2014 року №0000742203 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 419138,00грн. (279425,00грн. за основним платежем, 139713,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0000732203 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 441197,00грн. (294131,00грн. за основним платежем, 147066грн. за штрафними (фінансовими) санкціями)

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.08.2014 року №0000742203 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 419138,00грн. (279425,00грн. за основним платежем, 139713,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0000732203 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 441197,00грн. (294131,00грн. за основним платежем, 147066грн. за штрафними (фінансовими) санкціями)