Постанова № 42022799, 19.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року 11 год. 45 хв.Справа № 808/7047/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; позивача - ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_1 від 09 квітня 2013 року); представників відповідача - Югаєва М.В. (довіреність від 12 листопада 2014 року) та Перчик Т.О. (довіреність від 12 листопада 2014 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування припису.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить скасувати припис Головного управління юстиції у Запорізькій області про недопущення повторних порушень від 14.04.2014 №8-п/14, винесений Арбітражному керуючому ОСОБА_1

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний припис не відповідає вимогам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності передбачених законом підстав, у ньому викладений зміст порушень, які не допускались позивачем. Позивач зазначає, що при проведенні ліквідаційної процедури ТОВ «Металіст», ним були здійснені усі необхідні дії та вжиті усі заходи, з урахуванням внесених змін до діючого законодавства в ході ліквідаційної процедури, а відтак, висновок відповідача про безпідставне затягування ліквідаційної процедури та не здійснення продажу майна боржника є безпідставним.

Ухвалою судді від 21.11.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

19.12.2014 у судове засідання прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх повністю.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно затягувалося проведення ліквідаційної процедури банкрута понад строки, встановлені частиною 2 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 (далі іменується - Закон України №2343-XII), що призвело до порушення строку ліквідаційної процедури, не завершення процедури ліквідації банкрута, не подання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу банкрута відповідно до вимог статті 32 Закону України №2343-XII. Таким чином, винесений припис про недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень, є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 19.12.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 являється арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором), та здійснює діяльність на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 09.04.2013 (стаття 103 Закону України №2343-XII) (а.с. 7).

Фахівцями Головного управління юстиції у Запорізькій області проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, на підставі листа Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області від 24.12.2013 №6725/08, доручення Міністерства юстиції України від 26.02.2014 №384-0-32-14/13.2 «Щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Металіст» (період перевірки - з 28.03.2014 по 01.04.2014).

Відповідачем складена Довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 01.04.2014 №13-д. Згідно довідки за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Металіст» комісією з перевірки були виявлені порушення.

Позивачем надані відповідні пояснення з приводу отриманої Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 01.04.2014 №13-д.

З урахуванням наданих позивачем пояснень, відповідачем складений Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 10.04.2014 №18/14.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено Припис про недопущення повторних порушень від 14.04.2014 №8-п/14.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного Припису від 14.04.2014 №8-п/14, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Зі змісту Припису вбачається, що за результатами позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого, виявлено порушення останнім абзацу 15 частини 1 статті 25, Закону України №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013), а саме: ліквідатором ТОВ «Металіст» ОСОБА_1 фактично безпідставно не реалізовувалося майно банкрута (окрім земельної ділянки площею 1,3 гектара та двох причепів 2 ПТС-4, 1985 р.в., державні номери 0026 ЗЕ та 0404 ЗЖ) у період з 23.07.2013 по 30.01.2014; абзацу 15 частини 1 статті 25, частини 1 статті 31, частини 6 статті 3-1 Закону України №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013), а саме: ліквідатор ТОВ «Металіст» ОСОБА_1 у період з 23.07.2013 по 30.01.2014 безпідставно не здійснила продаж майна банкрута, внаслідок чого порушені права та законні інтереси кредиторів боржника щодо не задоволення їх вимог на загальну суму 8489185,19 грн., у тому числі, УПФУ в Оріхівському районі Запорізької області на суму 81808,25 грн. (з них 51 920,39 грн. складають поточні вимоги кредитора, що виникли протягом процедури ліквідації); частини 2 статті 22, частини 6 статті 3-1 Закону України №2343-XII (в редакції, що діяла до 19.01.2013), а саме: ліквідатором ТОВ «Металіст» ОСОБА_1 безпідставно затягувалося проведення ліквідаційної процедури банкрута понад строки встановлені частиною 2 статті 22 Закону України №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013), що призвело до порушення строку ліквідаційної процедури, не завершення процедури ліквідації банкрута, не подання ліквідатором господарському суду Запорізької області звіту та ліквідаційного балансу банкрута згідно вимогам статті 32 Закону України №2343-XII.

Щодо порушення позивачем абзацу 15 частини 1 статті 25 Закону України №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013), а саме: ліквідатором ТОВ «Металіст» ОСОБА_1 фактично безпідставно не реалізовувалося майно банкрута у період з 23.07.2013 по 30.01.2014, суд зазначає наступне.

За приписами статті 26 Закону України №2343-XII, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Відповідно до вимог статті 30 цього Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах.

На виконання зазначених вимог незалежним оцінювачем було здійснено оцінку майна банкрута. На підставі здійсненої оцінки, з торгівельною організацією ТОВ «Запоріжспецюст» укладений договір від 14.11.2012 на організацію реалізації активів банкрута. Строк для проведення такої реалізації встановлений 20.02.2013, що є в межах ліквідаційної процедури. ТОВ «Запоріжспецюст» повідомив позивача про те, що у зв'язку з набуттям 19.01.2013 чинності Закону України №2343-XII в новій редакції, він не має можливості здійснити реалізацію майна боржника.

19.01.2013 Закон України №2343-XII викладено у новій редакції, а саме в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011. Відповідно до частини 1-1 розділу X Прикінцевих та перехідних положень, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, а положення, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

В силу вищезазначеної норми порядок продажу майна ТОВ «Металіст» з 19 січня 2013 року визначається розділом IV Закону України в редакції від 22.12.2011. Однією з умов такого продажу є проведення аукціону шляхом оприлюднення на сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України оголошення про проведення аукціону. До 28 березня 2013 року, ані порядку публікації такого оголошення (порядок звернення для подачі оголошення, відповідні повноваження зазначених суб'єктів стосовно цього оголошення, тощо), ані самого сайту ВГСУ для здійснення такого оголошення не існувало. Залишалось дискусійним питання щодо організатора аукціону - право на проведення аукціону мають суб'єкти при наявності ліцензії на проведення торгів (стаття 49), але діюче законодавство не передбачає ліцензування такого виду діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України №2343-XII продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

В ході проведення ліквідаційної процедури у зв'язку із змінами, внесеними до Закону України №2343-XII, до заставодержателя майна банкрута - ВАТ Банк «Біг Енергія» був направлений лист №327 від 25.06.2013 із зверненням щодо узгодження продажу майна банкрута - ТОВ «Металіст», яке є предметом забезпечення їх вимог.

Листом від 10.09.2013 ВАТ Банк «Біг Енергія» відмовив в погодженні продажу майна з посиланням на сплив строку оцінки.

У зв'язку з цим 25 листопада 2013 року до господарського суду Запорізької області позивачем подано клопотання на підставі норм частини 4 статті 42 Закону України №2343-XII в редакції від 22.12.2011, щодо надання судом згоди на продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст», яке є предметом забезпечення вимог ВАТ Банк «Біг Енергія» за вищевказаним порядком. Клопотання задоволено ухвалою суду 27.02.2014.

Таким чином, твердження відповідача щодо безпідставної не реалізації позивачем майна боржника є безпідставними, оскільки така реалізація не могла відбутися до винесення господарським судом Запорізької області ухвали від 27.02.2014 (за новою редакцією Закону), а до набрання чинності даним законом здійснювались всі необхідні дії в межах ліквідаційної процедури щодо реалізації: проводилась оцінка, було залучено організатора торгів, який взяв на себе зобов'язання щодо організації торгів.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем абзацу 15 частини 1 статті 25, частини 1 статті 31, частини 6 статті 3-1 Закону України №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013), а саме: ліквідатор ТОВ «Металіст» ОСОБА_1 у період з 23.07.2013 по 30.01.2014 безпідставно не здійснила продаж майна банкрута, внаслідок чого порушені права та законні інтереси кредиторів боржника щодо не задоволення їх вимог на загальну суму 8489185,19 грн., у тому числі, УПФУ в Оріхівському районі Запорізької області на суму 81808,25 грн. (з них 51 920,39 грн. складають поточні вимоги кредитора, що виникла протягом процедури ліквідації), суд зазначає наступне.

Статтею 31 Закону України №2343-XII передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею.

Тобто, для задоволення вимог кредиторів в порядку черговості позивачу потрібно було здійснити продаж майна. Оскільки процедура продажу майна банкрута не була завершена, а кошти від такого продажу не отримані, погашення вимог кредиторів не могло здійснюватися.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України №2343-XII, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; 5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; 6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України №2343-XII, вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Зі змісту даної норми вбачається, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідачем не заперечується факт, що позивачем не здійснено продажу майна, та не отримувались кошти, а відтак відповідно не могли бути задоволені вимоги кредиторів.

Не заперечується відповідачем і той факт, що майно було заставним.

Законом встановлено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, тобто кошти були б направлені на задоволення вимог ВАТ Банк «Біг Енергія» і не могли бути направлені на задоволення вимог Пенсійного фонду в Оріхівському районі.

Тобто, формулювання другого пункту виявлених порушень фактично дублює за своєю суттю пункт перший Припису.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживались усі необхідні заходи для здійснення процедури продажу майна підприємства, у встановленому законом порядку та черговості.

Суд критично оцінює те, що відповідачем в пунктах 1 та 2 Припису викладені порушення позивачем Закону України №2343-XII саме в період з 23.07.2013 по 30.01.2014.

Відповідач вказує, що визначення саме такого періоду зумовлене тим, що 23.07.2013 Міністерством юстиції України надані роз'яснення з питань продажу майна боржника (банкрута), оскільки у законодавстві існували певні розбіжності та протиріччя.

Зі змісту даних роз'яснень вбачається, що Головне управління юстиції у Запорізькій області (відповідач) зверталось до Міністерства юстиції України з листом від 10.07.2013 №13-04/4294 щодо роз'яснення застосування норм Закону України №2343-XII в редакції від 22.12.2011 стосовно продажу майна боржника (банкрута) (а.с. 149).

Відповідач зазначає, що після отримання від Міністерства юстиції України роз'яснень, стало зрозумілим питання щодо здійснення процедури продажу майна.

Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, самостійно визначив своє право на встановлення періоду вчинення позивачем порушень, перебіг якого визначено з 23.07.2013, натомість, стверджує про те, що позивачем безпідставно не здійснено продаж майна боржника протягом усієї ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 23.07.2013 по 30.01.2014 позивач здійснював необхідні заходи щодо продажу майна банкрута: звернення до банку з проханням надати погодження на продаж майна; звернення до суду із заявою про узгодження продажу майна банкрута.

Щодо порушення позивачем частини 2 статті 22, частини 6 статті 3-1 Закону України №2343-XII (в редакції, що діяла до 19.01.2013), а саме: ліквідатором ТОВ «Металіст» ОСОБА_1 безпідставно затягувалося проведення ліквідаційної процедури банкрута понад строки встановлені частиною 2 статті 22 Закону України №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013), що призвело до порушення строку ліквідаційної процедури, не завершення процедури ліквідації банкрута, не подання ліквідатором господарському суду Запорізької області звіту та ліквідаційного балансу банкрута згідно вимогам статті 32 Закону України №2343-XII., суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2012 строк ліквідаційної процедури підприємства - банкрута продовжений до 27.03.2013. При цьому, в ухвалі зазначено після здійснення розрахунків надати звіт, ліквідаційний баланс.

Зазначене кореспондується зі статтею 32 Закону України №2343-XII, відповідно до якої подати звіт ліквідатора позивач був зобов'язаний після завершення усіх розрахунків з кредиторами. У зв'язку з не реалізацією майна банкрута, а відповідно і відсутністю коштів отриманих від їх реалізації, з об'єктивних причин, розрахунки з кредиторами не проводились.

Суд зазначає, що принцип пропорційності (розмірності) - основоположний принцип права, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні балансу інтересів. Принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права.

Головна суть принципу пропорційності полягає в розумному співвідношенні мети державного впливу засобам їх досягнення в обмеженні прав людини.

Європейський суд з прав людини зазначає, що кожна спеціальна процедура, умова, обмеження чи покарання, повинні бути пропорційні легітимній меті, що переслідується (справа Handyside v. the United Kingdom).

З матеріалів справи вбачається, що суб'єктом владних повноважень не дотримано принципу пропорційності при винесенні спірного Припису, оскільки, як встановлено судом, позивачем були здійснені усі необхідні дії та вжиті усі заходи, з урахуванням внесених змін до діючого законодавства в ході ліквідаційної процедури.

Таким чином, відповідач в порядку статті 71 КАС України не довів обґрунтованості спірного Припису, а відтак останній підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Припис про недопущення повторних порушень від 14 квітня 2014 року №8-п/14, винесений Головним управлінням юстиції у Запорізькій області.

Присудити з Державного бюджету України на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 (вісім) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська