Постанова № 42021813, 11.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року ( 15 год. 25 хв.)Справа № 808/8247/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Кузьменко Л.І., власник угода від 12.08.1996

від відповідача: Барвінський В.Ф., довіреність № 08-00-17-17/8534 від 11.12.2014; Гордєєв М.С., довіреність № 08-00-17-17/197

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватної фірми «Діалог», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги по усуненню порушень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Діалог» (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги по усуненню порушень Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 15.08.2014 № 08-07-14-14/6526, в частині вимоги про стягнення з ПФ «Діалог» грошових коштів на загальну суму 67 333,51 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що за результатами проведеної ревізії Запорізької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області необґрунтовано зроблено висновок про завищення ПФ «Діалог» вартості виконаних робіт на 67 333,51 грн. на думку позивача такі висновки є необ'єктивними та упередженими, оскільки ПФ «Діалог» приступило до виконання договорів підряду лише після отримання позитивних висновків державної експертної організації ДП «Укрдержбудекспертиза». Тому, вважає, що у разі коли виникли сумніви у складанні кошторису та визначені вартості робіт, то цим займалось не ПФ «Діалог», а замовник - Запорізька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини і філія ДП «Укрдержбудекспертиза», а ПФ «Діалог» в свою чергу був лише виконавцем. Також зазначає, що зміст оскаржуваного пункту вимоги вказує на необхідність Запорізької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини вчинити певні дії для усунення виявлених порушень. Між тим, відповідач не вказує на те, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб. Стверджує, що норми чинного законодавства надають фінансовій інспекції повноваження ставити перед підконтрольними суб'єктами не будь-які вимоги, які на її думку усунуть виявлені порушення, а лише ті, що прямо передбачені законом. Тобто, вважає, що всупереч вищевказаним нормам законодавства, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та у своїй вимозі сам визначив особу, яку вимагає притягнути до відповідальності і обсяг завданої нею шкоди. Тому, спірна вимога є такою, що прийнята поза межами компетенції Державної фінансової інспекції України, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 11.12.2014 вих. № 08-00-17-17/8535 посилається на те, що за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Запорізької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини встановлено порушення п. 3.1.10 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, із змінами та доповненнями при виконанні робіт по капітальному ремонту покрівлі центрального корпусу Лабораторії згідно договору підряду від 20.07.2011 № 02/л та капітального ремонту приміщення хіміко-токсологічного корпусу Лабораторії згідно договору підряду від 20.07.2011 № 01/л зайво проведені виплати в наслідок завищення вартості виконаних робіт підрядником ПФ «Діалог» на суму 67 333,51 грн. Зазначає, що у зв'язку із цим, Запорізькій регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини 15.08.2014 виставлені обов'язкові вимоги по усуненню порушень № 08-07-14-14/6526. З огляду на викладене вважає, що право оскарження вимоги Держфінінспекції в Запорізькій області виникло саме у підконтрольної установи, а не у ПФ «Діалог». Вказує, що Запорізька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини п. 3 вимоги Держфінінспекції в Запорізькій області в судовому порядку не оскаржувала та на її виконання звернулась із позовом до господарського суду про стягнення з ПФ «Діалог» 67 333,51 грн. Вважає, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке безпосередньо породжує права чи обов'язки саме для позивача. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 11.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до п. 2.17 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІІ квартал 2014 року та на підставі направлень від 28.05.2014 № 838 -841 виданих в.о. начальника Держфінінспекції в Запорізькій області Бородіним В.В. та від 01.05.2014 № 996-998, виданих в.о. Держфінінспекції в Запорізькій області Шкуропатом О.Г., ревізійною групою під керівництвом заступника начальника Відділу інспектування в АПК та сфері використання природних ресурсів Зімаєвою І.Д. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Запорізької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 30.04.2014, про що складено акт від 05.08.2014 № 07-21/49.

Перевіркою зокрема встановлено порушення п. 3.1.10 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, із змінами та доповненнями при виконанні робіт по капітальному ремонту покрівлі центрального корпусу Лабораторії згідно договору підряду від 20.07.2011 № 02/л та капітального ремонту приміщення хіміко-токсологічного корпусу Лабораторії згідно договору підряду від 20.07.2011 № 01/л зайво проведені виплати в наслідок завищення вартості виконаних робіт підрядником ПФ «Діалог» на суму 67 333,51 грн.

15.08.2014 директору Запорізької регіональної Державної лабораторії ветеринарної медицини Деревянко М.М. виставлені обов'язкові для виконання вимоги по усуненню порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Запорізької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини № 08-07-14-14/6526. Пунктом 3 вказаних вимог зобов'язано скласти акти форми № КБ-2в та № КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПФ «Діалог» у загальній сумі 67 333,51 грн.; стягнути з ПФ «Діалог» зайво проведені виплати у загальній сумі 67 333,51 грн. на підставі ст..ст. 22, 623 Цивільного кодексу України. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у загальній сумі 67 333,51 грн. на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із пунктом 3 вимоги по усуненню порушень Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 15.08.2014 № 08-07-14-14/6526 ПФ «Діалог» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Статус Державної фінансової інспекції в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Згідно статті 1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію, Держфінінспекція відповідно), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено «виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У вказаній справі ПФ «Діалог» звернулась із адміністративним позовом до суду про скасування пункту вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, який вказує на виявлені збитки, їх розмір та містить зобов'язання повернути кошти до бюджету.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який буде розглядати такий позов, а не позов контрагента підконтрольної установи про визнання пункту вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2014, 13.05.2014, 18.09.2014 та 07.10.2014 (справи № 21-40а14, 21-89а14, 21-332а14 та 21-368а14 відповідно).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, викладена правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права Верховного Суду України є обов'язковою для Запорізького окружного адміністративного суду, та підлягає застосуванню при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Тобто, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення , що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються із нормами п.1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах, що має місце лише у тому випадку, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що обов'язкова вимога від 15.08.2014 № 08-07-14-14/6526 направлена підконтрольній установі, а саме Запорізькій регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини та визначає саме для неї певні обов'язки, а не для позивача у справі.

Тому, п.3 обов'язкової вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 15.08.2014 № 08-07-14-14/6526 безпосередньо не порушує права та охоронювані законом інтереси ПФ «Діалог».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив суму судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 182 грн. 70 коп., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а відтак решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватної фірми «Діалог» до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги по усуненню порушень, - відмовити повністю.

Стягнути з Приватної фірми «Діалог» на користь Державного бюджету України 1 644,30 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко