Ухвала суду № 42021187, 27.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7048/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/1182/14 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Гурзель І. В.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б. ,Панькевич Т.І.,

з участю сторін - представників апелянта ТОВ "АСКО" Стасишина Б.І., адвоката ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО", виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування п.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 року та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ТОВ «АСКО» про визнання недійсним п.2 рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 року в частині оформлення права власності на будівлю автозаправної станції за ТОВ «АСКО» та про визнання права власності на вказане майно. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що існування нескасованого в даний час рішення виконкому порушує його право власності на приміщення тієї ж автозаправної станції, законним власником якого він є на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ПАТ Автотехсервіс". Крім цього, у зв'язку з невизнанням й оспоренням ТОВ "АСКО" його права власності на дану автозаправну станцію, просив на підставі ст.392 ЦК України визнати за ним таке право власності у судовому порядку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.08.2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.2 рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 року в частині оформлення права власності за ТОВ «АСКО» на будівлю автозаправної станції та визнано право власності на вказану будівлю за ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ТОВ "АСКО" просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним та необгрунтованим, ухваленим у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міськради підлягали розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Крім цього, вважає невірним застосування судом до спірних правовідносин вимог ст.393 ЦК України, з підстав, що оскаржуваним рішенням, права позивача не були порушені, оскільки власником приміщення АЗС він став лише 05.02.2014 року. Також, вважає безпідставним незастосування до позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання рішення виконавчого комітету незаконним позовної давності, про яку заявлено стороною у спорі. Стверджує й про порушення судом норм матеріального права в частині застосування до спірних правовідносин ст.392 ЦК України з підстав, що ОСОБА_3 придбав майно в особи АТЗТ "Автотехсервіс", що не мала права її відчужувати.

У судовому засіданні представники апелянта директор ТОВ "АСКО" Стасишин Б.І. та адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнав, вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає.

Представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "АСКО" до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявність рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 29.01.2003 року в частині оформлення права власності на будівлю автозаправної станції площею 39,8 кв.м по АДРЕСА_1, власником якої згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2014 року є ОСОБА_3, порушує права останнього, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а також - з наявності правових підстав для визнання права власності у судовому порядку згідно ст.392 ЦПК України на дане приміщення АЗС за ОСОБА_3, оскільки право останнього не визнається та оспорюється відповідачем ТОВ "АСКО".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що грунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, судом встановлено, 29.01.2003 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було прийнято рішення № 88, згідно якого надано дозвіл ТОВ «АСКО» про оформлення за ним права власності на будівлю вищезгаданої автозаправної станції (а.с.86).

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 976 від 13.06.2012 року внесено зміни у п.2 рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 року в частині оформлення права власності на будівлю автозаправної станції, який викладено у новій редакції, а зокрема, надано дозвіл на оформлення права власності за Приватним акціонерним товариством «Автотехсервіс» на будівлю автозаправної станції загальною площею 39,8 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва (а.с.29). 05.02.2014 року ОСОБА_3 придбав будівлю автозаправної станції площею 39,8 м кв. по АДРЕСА_1 у ПАТ «Автотехсервіс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.14). Згідно п.2 вказаного договору предмет купівлі-продажу належав ПАТ «Автотехсервіс» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.02.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Гринда О.Я.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 року, що набрала законної сили, визнано нечинним свідоцтво про право власності на будівлю автозаправної станції, видане АТЗТ "Автотехсервіс" та скасовано рішення № 976 від 13.06.2012 року Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (а.с.48-50).

Крім цього, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2014 року задоволено частково позов ТОВ "АСКО" до ПАТ "Автотехсервіс", ОСОБА_3, третя особа реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, а також державної реєстрації. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,8 кв.м, видане приватному акціонерному товариству "Автотехсервіс" 14.02.2013 року, а також скасовано державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості за ПАТ "Автотехсервіс" (а.с.174-177).

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 28.10.2014 року, що набрало законної сили, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "АСКО" до ПАТ "Автотехсервіс", ОСОБА_3, третя особа реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю АЗС по АДРЕСА_1 від 14.02.2013 рокуЮ, виданого ПАТ "Автотехсервіс", та скасування державної реєстрації права власності за ПАТ "Автотехсервіс" на вказане майно (а.с.218-220).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.04.2014 року відкрито провадження за касаційною скаргою ПАТ "Автотехсервіс" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 року у справі за позовом ТОВ "АСКО" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа ПАТ "Автотехсервіс" про визнання нечинним свідоцтва про право власності (а.с.233).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 03.10.2014 року позов ТОВ "АСКО" до ПАТ "Автотехсервіс", ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності за заявою позивача залишено без розгляду (а.с.236-238).

В даний час на розгляді Тернопільського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ "АСКО" до ОСОБА_3 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.225-229).

У відповідності до ст.392 ЦК Українивласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнаєтьсяіншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З диспозиції вказаної норми закону вбачається, що окремими самостійними підставами для визнання такого права за власником майна у судовому порядку є:

1. факт оспорення чи невизнання іншою особою права власності власника майна;

2. факт втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_3, визнати за ним право власності на приміщення автозаправної станції він просив на підставі ст.392 ЦК України, оскільки АЗС придбана ним за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ "Автотехсервіс", але його право не визнається та оспорюється ТОВ "АСКО".

Не зважаючи на те, що первинним підтвердженням права власності ОСОБА_3 на приміщення АЗС є чинний договір купівлі-продажу, суд першої інстанції, встановивши, що право власності позивача не визнається та в судовому порядку оспорюється відповідачем ТОВ "АСКО", на думку колегії суддів, правомірно застосував до спірних правовідносин положення ст.392 ЦК України й визнав право власності на АЗС. Тобто, підставою такого рішення є обставини, що підтверджують наявність у ОСОБА_3 права власності на приміщення автозаправної станції.

Відповідно до вимог ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Такими, що відповідають вимогам закону, на думку колегії суддів, є й висновки суду першої інстанції в частині визнання незаконним і скасування п.2 рішення № 88 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо оформлення права власності за ТОВ "АСКО" на будівлю автозаправної станції, оскільки існування такого рішення порушує право власності ОСОБА_3, який на сьогоднішній день є єдиним законним власником АЗС на підставі договору купівлі-продажу.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у розгляді позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання рішення незаконним в порядку цивільного (а не адміністративного) судочинства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки визнання рішення незаконним позивач пов'язує з наявністю у нього права власності на майно, набуте на підставі договору, а тому в даному випадку між сторонами існує спір про право, який судом першої інстанції у відповідності до вимог ЦПК України розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги, що рішенням виконавчого комітету права ОСОБА_3 жодним чином не порушені, оскільки єдиним законним власником приміщення автозаправної станції на сьогоднішній день на підставі договору купівлі-продажу є ОСОБА_3, а тому існування нескасованого рішення виконавчого комітету, яким надано дозвіл зареєструвати право власності на дану АЗС за ТОВ "АСКО" порушує право власності позивача.

Що стосується доводів апелянта про порушення судом норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні за заявою відповідача в частині позовних вимог про визнання рішення міської ради незаконним строку позовної давності, то такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК), а враховуючи те, що власником приміщення АЗС на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 став лише 05.02.2014 року, то й підстави для захисту порушеного права у позивача виникли після того, як він став таким власником і як було порушено його право власності, а точніше з 07.02.2014 року (дати скасування Львівським апеляційним адміністративним судом рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 976 від 13.06.2012 року, яким були внесені зміни в п.2 рішення № 88 від 29.01.2003 року щодо оформлення права власності на АЗС за "Автотехсервіс"), а не раніше, як помилково вважає сторона відповідача. А тому, строк для звернення ОСОБА_3 до суду за захистом порушеного права не пропущено.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права в частині застосування до спірних правовідносин ст.392 ЦК України з підстав, що ОСОБА_3 придбав майно в особи АТЗТ "Автотехсервіс", що не мала права його відчужувати, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 право власності на приміщення автозаправної станції по АДРЕСА_1 було зареєстровано саме за ПАТ "Автотехсервіс". Натомість, право власності ТОВ "АСКО" на АЗС на час укладенні договору купівлі-продажу належними та допустимими доказами не підтверджено. Представник апелянта - директор ТОВ "АСКО" Стасишин Б.В. в суді апеляційної інстанції не зміг пояснити, чому з часу прийняття Виконавчим комітетом рішення № 88 від 29.01.2003 року до тепер право власності на АЗС за ТОВ "АСКО" так і не було зареєстровано. Крім цього, колегія суддів приймає до уваги й той факт, що на сьогоднішній день існує таке, що вступило в законну силу рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 року, яким відмовлено ТОВ "АСКО" у позові до ПАТ "Автотехсервіс", виконкому Тернопільської міської ради про визнання права власності на будівлю АЗС по АДРЕСА_1.

Твердження представника апелянта, що право ОСОБА_3 на приміщення автозаправної станції товариством "АСКО" не оспорюється спростовуються наявними у справі доказами - таким що вступило в законну силу рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 28.10.2014 року у справі № 22-ц/789/1108/14 (а.с.218-220), ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 03.10.2012 року про залишення за заявою позивача без розгляду позову ТОВ "АСКО" до ПАТ "Автотехсервіс", ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності (а.с.238), ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22.10.2014 року про відкриття провадження у справі № 607/17278/14-ц за позовом ТОВ "АСКО" до ОСОБА_3 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.225). Як вбачається з перелічених процесуальних документів, незважаючи на залишення без розгляду за заявою ТОВ "АСКО" позовних вимог до ОСОБА_3 у справі Тернопільського міськрайонного суду № 607/2629/14-ц, ТОВ "АСКО" повторно двічі зверталося до суду з позовами до ОСОБА_3 аналогічного змісту (і в даний час один з таких позовів знаходиться на розгляді суду).

У відповідності до ч.1 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. .305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1; 313 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1, 2; 317 ч.1, 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО" - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська