Ухвала суду № 42019206, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 818/2491/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 818/2491/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон" (далі по тексту - позивач, ТОВ СТПК "Нектон"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року № 0003161502/30083 з податку на додану вартість на суму 195899,00 грн. та № 0003151502/30081 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 81082,00 грн. та 20271,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 818/2491/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сумської торговельно-промислової компанії "Нектон" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 03.06.2014 р. № 0003151502/30081 та № 0003161502/30083.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 818/2491/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ СТПК "Нектон" відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом у зв`язку з відсутністю мети настання реальних правових наслідків. З посиланням на висновки акту перевірки, вказав на те, що збитковий характер діяльності позивача по реалізації тканини через комісіонера ПП "Суми-Руно", придбаного у контрагента ТОВ «Сєбо плюс» на експорт в Болгарію на користь AVKUN TRADING LLC, що виключає економічну обґрунтованість вказаної діяльності, свідчить про намір позивача отримати податкову вигоду за рахунок заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість, отримання від'ємного значення та можливості проведення бюджетного відшкодування. Отже, стверджує, що вищевказані господарські операції, вчинені позивачем без мети отримання доходу, не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ СТПК "Нектон". Враховуючи викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем сум податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 154081 грн., за січень 2014 року в розмірі 2638 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2014 року в розмірі 81082 грн., та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сумах від 03.06.2014 року № 0003161502/30083 та № 0003151502/30081.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, просив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. по справі N818/2491/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Стверджує, що TOB СТПК "Нектон", реалізовуючи товар через комісіонера, здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, що спростовує висновки ДПІ у м. Сумах про здійснення позивачем діяльності без мети отримання прибутку. Звертає увагу на те, що будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по операціям, які не призвели до отримання доходу ст. 198 ПК України не містить. Зазначив, що TOB СТПК "Нектон" обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 237801,29 грн., сплачену у складі вартості придбаної у TOB "Сєбо плюс" тканини. Таким чином, вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.04.2014 року по 16.05.2014 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ СТПК "Нектон" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 року № 1781/18-19/15-02/23993765 (а.с.15-38).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні ТОВ СТПК "Нектон" суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за грудень 2013 року на суму 154081,00 грн., за січень 2014 року на суму 2638,00 грн. Також встановлено завищення ТОВ СТПК "Нектон" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 81082,00 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Сумах прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року № 0003161502/30083, яким ТОВ СТПК "Нектон" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 195899,00 грн. та № 0003151502/30081, яким ТОВ СТПК "Нектон" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81082,00 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції в розмірі 20271,00 грн. (а.с.13, 14).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленням - рішеннями від 03.06.2014 р. № 0003151502/30081 та № 0003161502/30083, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх неправомірними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Зазначено, збитковість діяльності ТОВ «Нектон» спростовується матеріалами справи, а неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 195899,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81082,00 грн. та 20271,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, став висновок ДПІ у м. Сумах про те, що господарські операції TOB СТПК "Нектон" по придбанню товару не призвели до отримання прибутку, такі операції є збитковими, не спрямовані на отримання доходу та не пов'язані з господарською діяльністю, а відтак, не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту по операції із придбання товару та в зв'язку із цим права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

За визначенням п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2012 року, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, 23.12.2013 року між ТОВ СТПК "Нектон" (покупець) та ТОВ "Сєбо плюс" (продавець) укладено договір поставки № 23, предметом якого була тканина в асортименті (а.с.50). Ціна товару визначається в товарно-транспортних документах, виданих продавцем на передачу товару (п. 3.1 договору). Згідно копії видаткової накладної від 24.12.2013 року № ОтСт-000089 ТОВ "Сєбо плюс" передано ТОВ СТПК "Нектон" тканини 9 В-3 та 9 В-30 на загальну суму 1426807,74 грн. (а.с.51). Згідно копії податкової накладної від 24.12.2013 року № 19 ТОВ СТПК "Нектон" сплачено ТОВ "Сєбо плюс" за тканини 9 В-3 та 9 В-30 1426807,74 грн., в тому числі 237801,29 грн. податку на додану вартість (а.с.53).

В подальшому придбаний товар реалізовано позивачем на експорт, що підтверджується митною декларацією № 805130000/2013/016621 (а.с.65).

23.12.2013 року між ТОВ СТПК "Нектон" (комітент) та ПП "Суми-Руно" (комісіонер) укладено договір комісії № 12К, відповідно до якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції на зовнішньому ринку, а саме тканини 9 В-3 та 9 В-30 (а.с.59-61, 62).

На виконання умов договору комісії від 23.12.2013 року № 12К, ПП "Суми-Руно" реалізовано на користь AVKUN TRADING LLC (Болгарія) товар - тканини 9 В-3 та 9 В-30 на суму 1273952,25 грн., що підтверджується копією звіту комісіонера від 27.12.2013 року (а.с.64). Експорт ПП "Суми-Руно" вищевказаної тканини на загальну суму 1273986,52 грн., також підтверджується копією акту прийому-передачі від 24.12.2013 року (а.с.63).

Так, колегія суддів вказує на те, що господарські операції з надання позивачеві комісіонерських послуг ПП "Суми-Руно" повністю підтверджено первинними документами (акти здачі-прийому наданих послуг, звіти про реалізовану продукцію), оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, зауважень щодо оформлення наданих до перевірки первинних документів по спірним господарським операціям ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області не зазначено.

Разом з тим, відповідач стверджує, що вищевказані господарські операції, вчинені позивачем без мети отримання доходу, не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ СТПК "Нектон".

З приводу даного твердження податкового органу, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вбачається, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 43 даного Кодексу встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Колегія суддів відмічає, що право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Слід відмітити, що укладення договорів комісії з метою досягнення економічного ефекту від реалізації товарів через посередників, з огляду на положення ст.ст.6, 42, 43 Господарського кодексу України, законом не заборонена.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем надано достатнє обґрунтування економічної доцільності укладення договорів комісії з метою здійснення господарської, а саме торгівельної діяльності, що не було враховано податковим органом при проведенні перевірки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ СТПК "Нектон", реалізовуючи товар через комісіонера, здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, що спростовує висновки ДПІ у м. Сумах про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Вказаний висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011 року у справі № 21-13а11, рішення якого в силу ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для всіх судів України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання відповідача на збитковість діяльності ТОВ «Нектон» спростовується матеріалами справи, зокрема податковими деклараціями по прибутку підприємства за 2013 р. - 1 кв. 2014р., згідно яких позивачем у вказаних звітних періодах сплачувалася до бюджету суми податку на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що укладення позивачем договору комісії не має розумних економічних причин (ділової мети) та направлене на штучне формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про збитковість спірних господарських операцій, з посиланням на неврахування позивачем до складу витрат суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних товарів та послуг, є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом або комісіонером взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Разом з тим, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із постачальником ТОВ "Сєбо плюс" та комісіонером ПП «Суми-Руно».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 року № 0003161502/30083 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 195899,00 грн. та № 0003151502/30081 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81082,00 грн. та 20271,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 16.05.2014 року № 1781/18-19/15-02/23993765 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року № 0003161502/30083 та № 0003151502/30081 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 818/2491/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.