Ухвала суду № 42019183, 25.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

25 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/9483/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Яковлева Ю.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо заниження публічним акціонерним товариством «Дунайсудноремонт» податку на прибуток на суму 34665 грн. та податку на додану вартість на суму 24424 грн., просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 09 червня 2011 року №000051-2301-0 та №000052-2301-0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Інторг Преміум», на підставі яких ПАТ «Дунайсудноремонт» формувало валові витрати та податковий кредит відповідного періоду. Факт відсутності договору між ПАТ «Дунайсудноремонт» та ПП «Інторг Преміум» не може свідчити про відсутність господарських операцій між вказаними підприємствами, оскільки чинне законодавство допускає можливість укладання договорів між суб'єктами господарювання в усній формі. Оскільки перевірку проведено на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, тому матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби мали бути передані правоохоронному органу, що призначив перевірку, без прийняття податкових повідомлень-рішень.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 11 липня 2012 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Дунайсудноремонт».

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що видаткові накладні та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою ПП «Інторг Преміум», вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №195, в зв'язку із чим, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів. При цьому, суд послався на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. по справі №1-121/11, яким встановлено, що ОСОБА_2 створив ПП «Інторг Преміум» без мети здійснення підприємницької діяльності, ніякі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, довіреності та податкові декларації від імені підприємства не підписував, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Інторг Преміум» він не має.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дунайсудноремонт», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки наявним у позивача первинним документам, якими підтверджено придбання ТМЦ у контрагента ПП «Інторг Преміум». Також, Одеським окружним адміністративним судом залишено поза увагою положення п.86.9 ст.86 ПК України, за яким податковий орган позбавлений був можливості визначати ПАТ «Дунайсудноремонт» грошові зобов'язання до набрання законної сили вироком Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. по справі №1-121/11.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням листа старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції Даракчі О.Г. від 21.02.2011р. за №П39/08-0010 про постанову про призначення позапланової перевірки та на підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби від 10.05.2011р. №762, у період з 11.05.2011р. по 23.05.2011р., головним державним податковим інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Сайтарли Д.С. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Дунайсудноремонт» (код за ЄДРПОУ 35855645) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Інторг Преміум» (код за ЄДРПОУ 36044681) за період з 14.07.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №887/2301/35855645 від 25 травня 2011 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 34665 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008 року в сумі 33597 грн., за І квартал 2009 року в сумі 1058 грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 24424 грн., у т.ч. за листопад 2008 року в сумі 20832 грн., грудень 2008 року в сумі 2738 грн., січень 2008 року в сумі 854 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що господарські відносини ПАТ «Дунайсудноремонт» з суб'єктом господарювання ПП «Інторг Преміум» здійснювалися у період з 01.09.2008р. по 01.02.2009р. Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПАТ «Дунайсудноремонт» до складу валових витрат 4 кварталу 2008 року та І кварталу 2009 року було віднесено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей в сумі 138658 грн., отриманих від ПП «Інторг Преміум», які не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: до перевірки не надано договір фінансово-господарської діяльності з визначенням суттєвих умов, товарно-транспортні накладні на постачання товару, дорожні листи, документи на зберігання товару. Згідно АІС «КОНТРА» ПП «Інторг Преміум» у перевіряємому періоді не сплачувало податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, а також збір за забруднення навколишнього природного середовища, тобто у перевіряємому періоді не мало власного або орендованого вантажного автотранспорту. Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, які були підписані від імені директора ПП «Інторг Преміум» ОСОБА_2 не мають юридичної сили і доказовості, так як особистий підпис на бухгалтерських документах не дозволяє ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарських операцій. В Постанові про призначення позапланової перевірки (ревізії) від 21.02.2011р. зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа №20120100048, яку порушено стосовно невстановлених слідством осіб за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3, 205 ч.2, 212 ч.3 КК України. Під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_2, з метою прикриття незаконної діяльності, за грошову винагороду, яку він отримав від невстановлених слідством осіб, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєстрував на своє ім'я ПП «Іст-Трейд Мєнєджмєнт», ПП «Інторг Преміум»; насправді він ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, бухгалтерських документів та податкову звітність не складав, не підписував та до ДПІ не подавав. ПП «Інторг Преміум» здійснювало фінансові безтоварні операції з ПАТ «Дунайсудноремонт», що надавало останньому можливість безпідставно формувати податковий кредит та не сплачувати до бюджету держави податкові зобов'язання з ПДВ.

09 червня 2011 року, на підставі акту перевірки №887/2301/35855645 від 25.05.2011р., Ізмаїльською ОДПІ Одеської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №000051-2301-0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 30513 грн. (у т.ч. за основним платежем - 24424 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6106 грн.);

- №000052-2301-0, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 43331 грн. (у т.ч. за основним платежем - 34665 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8666 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Дунайсудноремонт» про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дунайсудноремонт» до складу валових витрат підприємства та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах включено суми, які виникли за результатами здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Інторг Преміум» протягом 4 кварталу 2008 року та 1 кварталу 2009 року, предметом яких була поставка ТМЦ.

В підтвердження виконання умов договорів, укладених ПАТ «Дунайсудноремонт» із зазначеним контрагентом, позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення. Договори між сторонами у письмовій формі не укладалися.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №195, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку №195 податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що засновником та особою, яка має право вчиняти дії від імені ПП «Інторг Преміум» без доручення є ОСОБА_2. Тобто, лише ця особа мала право укладати договори, підписувати видаткові та податкові накладні від імені ПП «Інторг Преміум».

Однак, вироком Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. по справі №1-121/11 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ст.27 ч.5, ст.205 ч.2, ст.212 ч.3 КК України та засуджено до 2 років позбавлення волі. Вироком встановлено, що ОСОБА_2 створив ПП «Інторг Преміум» без мети здійснення підприємницької діяльності, ніякі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, довіреності та податкові декларації від імені ПП «Інторг Преміум» не підписував, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ПП «Інторг Преміум» та посадові особи цих підприємств їй невідомі та з ними він не зустрічався, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Інторг Преміум» він не має.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що видаткові накладні та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що робить ці податкові накладні недійсними в силу п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195, в зв'язку із чим, ПАТ «Дунайсудноремонт» безпідставно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягав факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо. При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Колегія суддів вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

Судова колегія вважає, що ПАТ «Дунайсудноремонт» ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є належними доказами для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПАТ «Дунайсудноремонт» посилається на те, що в силу п.86.9 ст.86 ПК України, податковий орган позбавлений був можливості визначати ПАТ «Дунайсудноремонт» грошові зобов'язання шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили вироком Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. по справі №1-121/11.

Дійсно, пунктом 86.9 статті 86 ПК України, у редакції, чинній на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, було передбачено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

А ні норма п.86.9 ст.86, а ні норма п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, а також не визначали статус матеріалів цієї перевірки по відношенню до конкретних осіб (платника податків чи його контрагентів).

Однак, при внесенні Законом України №5503-VI від 20.11.2012р. змін до п.86.9 ст.86 ПК України законодавець фактично роз'яснив порядок застосування вказаної норми, визначивши, при цьому, неможливість прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки до отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, лише щодо особи, діяльність якої перевіряється в рамках відповідного кримінального провадження.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про непідтвердженість позивачем валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами. А відтак, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 09 червня 2011 року №000051-2301-0 та №000052-2301-0 немає.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2011 року №000051-2301-0 та №000052-2301-0 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлев Ю.В.