Ухвала суду № 42019119, 25.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 751/9843/14 Головуючий у 1-й інстанції: Філатова Л.Б. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, позивач є матір'ю ОСОБА_3, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 26.11.2013 Серії НОМЕР_1 (а.с.11), у зв'язку з чим отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.03.2014 як застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

12 вересня 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання неправомірними дій щодо виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з березня 2014 року по червень 2014 року включно у розмірі 130 гривень щомісячно, зобов'язання перерахувати та виплатити на її користь суму заборгованості за період з березня 2014 року по час розгляду справи, допустити негайне виконання постанови суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 05.03.2014 по червень 2014 року включно у розмірі 130 гривень щомісячно є не правомірними, проте вимога позивача виплатити дану допомогу по час розгляду справи не має правових підстав, оскільки 01.07.2014 на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було виключено розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», яким і передбачалася виплата зазначеної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб (що стосується безпосередньо Позивача). Розмір допомоги також визначався цими Законами ( статтями 15 та 43 відповідно).

Розмір допомоги визначався цими законами, зокрема, статтею 15 Закону №2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VI) були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані іншими Законами, не встановлювалось на 2011,2012,2013 роки інший, ніж у Законах №2811-ХII та №2240-III розмір допомоги, а закони про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011 регулюються Законами №2811-ХII та №2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 в тій частині, в якій вона суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011 у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХII та 2240-III.

Підсумовуючи наведене судова колегія приходить до переконання, що дії відповідача є неправомірними та необхідність відповідача зобов'язати здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 05.03.2014 по 30.06.2014 року включно, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, та забезпечити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі №21-73а14 та рішенні Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2014 року у справі К/800/60388/13.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.