Постанова № 42019058, 24.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2014 р. № 820/12713/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шестерікова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про скасування наказу, акту, рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної фінансової інспекції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

скасувати наказ від 28.08.2014 року №11-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

визнати незаконними та вчиненими з особистих мотивів дії відповідача по складанню акту службового розслідування від 27.12.2013 року щодо можливих порушень законодавства в діях посадових осіб Держфінінспекції в Харківській області при проведенні ревізії Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та зобов'язати його скасувати;

скасувати акт службового розслідування від 27.12.2013 року щодо порушення етики поведінки державного службовця, наказ від 27.12.2013 року №15-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення етики державного службовця та визнати незаконними дії відповідача по складанню довідки від 18.10.2013 року і зобов'язати відповідача її скасувати;

визнати незаконним та скасувати наказ від 27.12.2013 року №612-о начальника Держфінінспекції в Харківській області Косінова С.А. про результати повторної атестації від 27.12.2013 року ОСОБА_3, зобов'язати відповідача спростувати недостовірні відомості, що містяться в характеристиці для атестації;

поновити позивача на посаді заступника начальника відділу інспектування в АПК та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Харківській області;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 матеріальну (втрачену заробітну плату) і моральну шкоду.

визнати незаконними дії щодо поширення відносно ОСОБА_3 конфіденційної інформації без його згоди у запиті до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, надісланому листом від 16.05.2014 №24-25/3354.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що з боку керівництва Держфінінспекції в Харківській області чиниться безпідставний тиск, який полягає у проведенні численних службових розслідувань, несвоєчасним наданням документів, порушення конституційних прав, спонукання позивача до протиправних дій, що в свою чергу слугували підставами для застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, які викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі накази та рішення керівництва Держфінінспекції в Харківській області є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази окремо та в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Держфінінспекції в Харківській області від 28.08.2013 р. №11-Д ОСОБА_3 оголошено догану «за неналежне виконання посадових обов'язків в частині забезпечення якості роботи з документами при проведенні ревізії Харківської державної зооветеринарної академії, що призвело до відсутності додатків до третього примірника акта ревізії».

Вищезазначений наказ прийнято на підставі доповідної записки начальника відділу внутрішнього аудиту від 27.08.2013 року та пояснень заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_3 в рамках проведення службового розслідування у відношенні посадових осіб відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Харківській області (наказ про проведення службового розслідування № 357-О від 31.07.2013 року), яким встановлено неналежне виконання посадових обов'язків заступником начальника відділу АПК та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Харківській області ОСОБА_3, в частині забезпечення якості роботи з документами при проведенні ревізії Харківської державної зооветеринарної академії, що призвело до відсутності додатків до третього примірника акта зазначеної ревізії.

Суд, перевіряючи правомірність винесення рішення про накладення на позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та спірного наказу, встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно статті 5 вищевказаного Закону державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 Закону України «Про державну службу» передбачені основні обов'язки державних службовців, серед яких: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; а також сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно статті 14 Закону України «Про державну службу» за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України, в свою чергу, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Крім того, відповідно до абз. 1 пункту 38 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 (далі - Порядок №550) акт ревізії складається у трьох примірниках: перший - для контролюючого органу, другий - для об'єкта контролю, третій - для передачі правоохоронним органам у випадках, передбачених цим Порядком та законодавством.

Наказом Державної фінансової інспекції України від 14.12.2011 N 90 затверджені Методичні рекомендації щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, які розроблено відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. N 550, з метою забезпечення єдиних підходів до підготовки до ревізії, її проведення, оформлення результатів та реалізації матеріалів.

Відповідно до п. 5.1 розділу V Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції, які затверджено наказом Держфінінспекції України від 14.12.2011 р. № 90, з урахуванням подальших змін, документація, на яку є посилання в акті ревізії в якості додатка, є невід'ємною частиною матеріалів ревізії і має в обов'язковому порядку додаватися до акта ревізії.

Відповідно до п. 5.4 розділу V Методичних рекомендацій, з урахуванням подальших змін, додатки до акта ревізії складаються у тій кількості, що і акт ревізії (крім пояснень посадових осіб). Оригінали взятих в ході ревізії пояснень винних осіб долучаються до першого примірника акта ревізії, який залишається в органі Держфінінспекції. До другого та третього примірників акта ревізії долучаються завірені копії відповідних пояснень.

Крім того, обов'язок дотримання зазначених вище методичних рекомендацій закріплений відповідно до п.2 Положення про Державні фінансові інспекції в АРК Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінфіну від 03.10.11 № 1236, та полягає в тому, що інспекція керується в своїй діяльності зокрема наказами Держфінінспекції та п.9 Положення відповідно до якого у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну України, інших актів законодавства України, а також доручень Президента України та Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держфінінспекції України, тобто, наказ Держфінінспекції України від 14.12.2011 № 90 є обов'язковим до виконання.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів спонукання позивача до протиправних дій та вчинення тиску з боку керівництва Держфінінспекції в Харківській області на позивача.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та докази по справі суд приходить до висновку, що наказ Держфінінспекції в Харківській області від 28.08.2013 р. № 11-Д, яким ОСОБА_3 оголошено догану «за неналежне виконання посадових обов'язків в частині забезпечення якості роботи з документами при проведенні ревізії Харківської державної зооветеринарної академії, що призвело до відсутності додатків до третього примірника акта ревізії», винесений в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Щодо позовної вимоги визнання незаконним та вчиненим з особистих мотивів дій відповідача по складанню акта службового розслідування від 27.12.2013 року щодо можливих порушень законодавства в діях посадових осіб Держфінінспекції в Харківській області при проведенні ревізії Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та його скасування, судом встановлено наступне.

З метою перевірки питань, порушених у зверненнях громадянина ОСОБА_7 від 20.09.2013 р. та заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_3 04.09.2013 р. та 20.09.2013 р. начальником Державної фінансової інспекції в Харківській області було видано Наказ №494 від 25.10.2013 року «Про проведення службового розслідування» згідно з яким, з метою повного, об'єктивного й всебічного з'ясування обставин, викладених у зверненнях, призначено службове розслідування, визначено терміни його проведення, утворено комісію у складі посадових осіб Держфінінспекції в Харківській області, а також зобов'язано скласти акт і подати на розгляд начальнику інспекції.

Службове розслідування було завершене 27.12.2013 року (акт службового розслідування від 27.12.2013 року).

Службовим розслідуванням не встановлено порушень чинного законодавства щодо участі ОСОБА_3 у двох контрольних заходах, не підтверджено дотримання чинного законодавства при оформлені направлення від 17.01.2013 р. №117 та від 17.12.2012 р. №1991, не підтверджено підстави для відображення питання щодо заподіяних збитків місцевому бюджету Харківської міської ради в сумі 180983263,67 грн., підтверджено обґрунтованість не включення до акта ревізії Департаменту зазначених порушень та не підтверджено факт бесіди між першим заступником начальника Держфінінспекції Калінніковим В.В. та заступником начальника відділу ОСОБА_3

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Правовий статус посадових осіб органу державного фінансового контролю, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю України», а в частині, що не регулюється ним, - Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".

Порядок проведення службового розслідування регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Згідно з пунктом 1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри та інше.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Таким чином, проведення службового розслідування є правом органу державного фінансового контролю, що пов'язується з перевіркою інформації про невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, вчинення дисциплінарного правопорушення тощо.

Враховуючи мету службового розслідування - перевірка питань порушених у зверненнях громадянина ОСОБА_7 від 20.09.2013 р. та заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_3 04.09.2013 р. та 20.09.2013 р. в частині можливих порушень законодавства в діях посадових осіб Держфінінспекції в Харківській області при проведенні ревізії Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, що мають значення для прийняття законного рішення, виконання обов'язку щодо проведення службового розслідування, в принципі, не порушує прав позивача, адже внаслідок такого розслідування може бути прийняте як негативне рішення, так і позитивне.

Відповідно до п.6 Положення членам комісії надається право отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших працівників органу державної влади, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів з питань службового розслідування, отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, або керівника органу державної влади, якому доручено проведення службового розслідування.

Суд зазначає що в ході судового розгляду справи Позивачем не надано жодних доказів щодо перевищення наданих повноважень або порушення прав Позивача під час проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що начальник Державної фінансової інспекції в Харківській області одержав інформацію від іншої посадової особи органу державного фінансового контролю про ймовірні ознаки порушення нормативно-правових актів, які регулюють питання здійснення державного фінансового контролю в Україні, у зв'язку з чим призначив службове розслідування з метою перевірки викладених обставин, що свідчить про правомірність винесеного наказу.

Наказ про призначення службового розслідування за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії). Як вже зазначалось судом, розслідування було проведено утвореною органом державного фінансового контролю комісією, її результати оформлено відповідним актом. Це означає, що даний наказ є виконаним і таким, що вичерпав свою дію. Наказ про призначення службового розслідування як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований.

Крім того, суд зазначає, що акт службового розслідування в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою обставин, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта службового розслідування, не є правовим документом, який встановлює відповідальність позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 ст.17 КАС України. Висновки комісії, викладені в акті службового розслідування, не породжують та не змінюють права та обов'язки Позивача.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідним правовідносин і мають обов'язкових характер. Висновки, викладені у акті службового розслідування, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Акт службового розслідування від 27.12.2013 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення, зміну або припинення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом судового спору.

Акт службового розслідування є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта, в тому числі і оцінка дій службових осіб щодо його складання, виявлення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, факт порушення прав Позивача в зв'язку з проведенням службового розслідування та складання акту службового розслідування від 27.12.2013 року відсутній.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування акту службового розслідування від 27.12.2013 року щодо порушення етики поведінки державного службовця, наказу від 27.12.2013 року №15-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення етики державного службовця та визнати незаконними дій відповідача по складанню довідки від 18.10.2013 року і зобов'язання її скасувати, суд зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства згідно пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті (довідці), не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас твердження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті (довідці) не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що акт (довідка) не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт (довідка) є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта (довідки), в тому числі й оцінка дій службових осіб органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі таких актів (довідок).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог через недоведеність позивачем факту порушення його прав та інтересів.

Крім того, відповідно до наказу Держфінінспекції в Харківській області від 27.12.2013 року №15-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (заступнику начальника відділу інспектування в агропромислового комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Харківській області ОСОБА_3 - оголошено догану), на підставі результатів проведеного службового розслідування, яким було підтверджено факти щодо недодержання ОСОБА_3 законодавства про державну службу, порушення етики державного службовця, чим порушено вимоги ст.5 Закону України «Про державну службу» в частині допущення вчинку, який негативно вплинув на репутацію державного службовця.

Суд, перевіряючи правомірність винесення рішення про накладення на позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та спірних наказів, встановив наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно статті 5 вищевказаного Закону державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 Закону України «Про державну службу» передбачені основні обов'язки державних службовців, серед яких: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; а також сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно статті 14 Закону України «Про державну службу» за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України, в свою чергу, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

У той же час, згідно статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом встановлено, що на підставі звернень прокуратури Харківської області від 16.09.2013 р. №07/1/1-151-13 та від 19.09.2013 р. №07/1/1-1150 в період з 23.09.2013 р. по 11.10.2013 р. фахівцями Держфінінспекції в Харківській області проведено спільну перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківської державної зооветеринарної академії (далі - ХДЗВА) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, під час якої досліджувалися питання, порушені у зверненні громадянина ОСОБА_10 від 12.09.2013 року.

При цьому, останній контрольний захід в ХДЗВА проведено ревізійною групою, яку очолював заступник начальника відділу ОСОБА_3, відповідно до п. 2.14 Плану контрольно - ревізійної роботи Держфінінспекції України на II квартал 2012 року за період за 2011 року (акт ревізії від 15.06.2012 р. № 07-20/07).

Листом прокуратури Харківської області від 21.11.2013 р. №07/1/1-1744 вих.13 повідомлено, що зареєстроване кримінальне провадження щодо неналежного виконання посадовими особами відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Вказані дії є наслідком неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_3 та є невиконанням ним п.2.1 Посадової інструкції головного державного фінансового інспектора відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів, затвердженої 20.02.2012 р. начальником Держфінінспекції в Харківській області.

Враховуючи вищевикладене, Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулися до ректора ХДЗВА Головка В.О. стосовно надання інформації про проведення ревізії у ХДЗВА у 2012 році.

Як вбачається з пояснень ректора ХДЗВА Головка В.О., 04.09.2013 року до нього біля Харківського національного університету ім. Каразіна підійшли, в минулому заступник начальника Держфінінспекції ОСОБА_7, начальник відділу АПК ОСОБА_1 та заступник начальника відділу АПК ОСОБА_3 Зазначені особи повідомили йому, що в Держфінінспекції змінилось керівництво та зазначений орган очолив Косінов С А. Також, вони повідомили, що Косінов С.А. поставив перед собою мету замінити всіх професійних кадрів цього органу. Крім того, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили, що Державною фінансовою інспекцією України відмовлено в проведенні позапланової ревізії ХДЗВА, яку хотіла провести Держфінінспекція, тому перевірити порушені питання можливо лише при позитивному рішенні суду.

Враховуючи положення абз. 2 п.1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 відповідно до якого, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наказу Державної фінансової інспекції в Харківській області від 18.12.2013 №598-0, відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (далі за текстом - Порядок №950), комісією в складі: голови комісії - першого заступника начальника Держфінінспекції в Харківській області Каліннікова В.В., начальника відділу внутрішнього аудиту Вижги В.В., начальника відділу правової роботи Єфімова Ю.В., начальника відділу кадрів Кулик А.А. проведено службове розслідування з метою дослідження інформації, яка надійшла до Держфінінспекції в Харківській області щодо неетичних дій заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання ресурсів ОСОБА_3

За результатами проведеного службового розслідування винесено Наказ Державної фінансової інспекції в Харківській області №15-Д від 27.12.2013 року, яким за допущений вчинок, що порочить його як державного службовця та дескридитує органи Державної фінансової інспекції України, заступнику начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_3 оголошено догану.

Враховуючи викладене, судом не встановлено незаконних дій з боку відповідача щодо винесення спірного наказу, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо визнання незаконними та скасування наказу від 27.12.2013 року №612-о начальника Держфінінспекції в Харківській області Косінова С.А. про результати повторної атестації від 27.12.2013 року ОСОБА_3, зобов'язання відповідача спростувати недостовірні відомості, що містяться в характеристиці для атестації судом встановлено наступне.

Держфінінспекцією в Харківській області атестацію державних службовців проведено у відповідності за вимогами Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1922 та наказу Держфінінспекції в Харківській області від 30.09.2013 р. №450-о.

У зв'язку з надходженням доповідної записки начальника відділу внутрішнього аудиту Вижги В.В. від 07.11.2013 р., на домашню адресу ОСОБА_3 08.11.2013 р. направлено телеграму, якою повідомлено про дату проведення щорічної атестації.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 був попереджений за місяць щодо проведення атестації, що відповідає вимогам п.6 Положення №1922.

Крім того, з аналізу матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з перебуванням начальника відділу ОСОБА_1 на лікарняному з 02.09.2013 р., характеристика на ОСОБА_3 підготовлена 13.12.2013 р. в.о. начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Вижгою Ю.Г., яка на той час була безпосереднім керівником відділу.

Відповідно до п.9 Положення №1922, службова характеристика містить аналіз виконання ОСОБА_3 посадових обов'язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків, інформацію про підвищення кваліфікації тощо.

Зокрема, до характеристики ОСОБА_3 включено інформацію щодо показників порушень фінансової дисципліни, які виявлені ним в 2012-2013 роках, інформацію щодо оголошення йому догани відповідно до наказу Держфінінспекції від 28.08.2013 р. №11-Д, інформацію про неналежне виконання ОСОБА_3 в 2012 році посадових обов'язків при проведенні ревізії Харківської державної зооветеринарної академії (далі за текстом -ХДЗВА), яка на той час була відома та стала предметом дослідження під час службового розслідування, інформація про недотримання етики державного службовця ОСОБА_3 у відношенні посадових осіб Держфінінспекції в Харківській області в частині перешкоджання проведення спільної перевірки, яка отримана 01.11.2013 р. від ректора ХДЗВА Головка В.О., інформацію щодо недотримання законодавства ОСОБА_3 при підготовці до Державної податкової служби у Харківській області листа від 16.08.2012 р. №07-15/12048 щодо виявлення під час проведення ревізії Головного управління Держкомзему в Харківській області майна з ознаками безхазяйного. За характеристикою ОСОБА_3 відповідає займаній посаді заступника начальника відділу за умови виконання рекомендацій щодо суттєвого покращення роботи в частині якісного та результативного проведення контрольних заходів, якісного здійснення діловодних процесів та безумовного дотримання етики поведінки державного службовця.

Заяви, зауваження, додаткові відомості від ОСОБА_3 щодо його службової діяльності не надходили.

Голова комісії Калінніков В.В. повідомив, що під час проведення щорічної атестації ОСОБА_3 будуть надаватися запитання щодо діючого законодавства станом на 02.09.2013 р., оскільки ОСОБА_3 з 02.09.2013 р. до 15.12.2013 р. перебував на лікарняному, та може не володіти змінами законодавства, які були прийняті у цей період.

На зазначене від ОСОБА_3 зауваження щодо проведення атестації 16.12.2013 р. не надійшли.

За результатами атестації, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, результативності роботи, у зв'язку з відсутністю належних знань у сфері здійснення державного фінансового контролю, у відповідності з п. 11 Положення №1922, комісією прийнято рішення щодо, невідповідності займаній посаді ОСОБА_3 Від підписання атестаційного листа ОСОБА_3 відмовився.

Про результати атестації Держфінінспекшєю в Харківській області виданий наказ від 25.12.2013 р. №609-0.

Результати атестації затверджені наказом Держфінінспекції у Харківській області від 27.12.2013 р. №612-о.

У зв'язку з надходженням скарги ОСОБА_3 на дії атестаційної комісії (вхідний номер від 26.12.2013 р. №Г5-136), яка одночасно направлена на адресу Держфінінспекції України, у відповідності з вимогами п.13 Положення №1922, проведено повторну атестацію ОСОБА_3 27.12.2013 року.

На повторній атестації 27.12.2013 р., на підставі всебічного аналізу виконання посадових обов'язків, результативності роботи, як такий, що не володіє належними знаннями у сфері здійснення державного фінансового контролю, за рішенням комісії ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді та за рекомендацією комісії запропоновано звільнити ОСОБА_3 за п.2 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до чинного законодавства згідно пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті (довідці), не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас твердження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті (довідці), рішенні атестаційної комісії не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що рішення атестаційної комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Рішення атестаційної комісії є носієм інформації про відповідність чи не відповідність певним критеріям, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка зазначеного рішення, в тому числі й оцінка дій службових осіб органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі таких актів (довідок).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог через недоведеність позивачем факту порушення його прав та інтересів.

Щодо визнання незаконними дій поширення відносно позивача конфіденційної інформації без його згоди у запиті до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, надісланому листом від 16.05.2014 р. №24-25/3354.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області, на підставі п. 11 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», 16.05.2014 року за вихідним 24-25/5354 на адресу Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» направлено запит про надання наукового висновку щодо правомірності застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_3 із зазначенням підстав його притягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Судом, в ході судового розгляду та дослідження запиту Держфінінспекції в Харківській області від 16.05.2014 р. №24-25/5354 до Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», не встановлено інформації яка Законом віднесена до конфіденційної.

Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_3 від 27.12.2013 р., згідно з наказом Держфінінспекції в Харківській області від 30.12.2013 р. №613-0, ОСОБА_3 за його згодою з 30.12.2013 р. переведений на посаду провідного державного аудитора відділу операційного аудиту.

Відповідно до ст. 32 Кодексу Законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином в ході судового розгляду не встановлено обставин, які свідчать про протиправність чи незаконність дій відповідача під час переведення ОСОБА_3 на посаду провідного державного фінансового аудитора відділу операційного аудиту Держфінінспекції в Харківській області.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної (втраченої заробітної плати) та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 частити третьої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд вважає, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України" Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров" умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань. втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин стороні встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду (Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 (v0005700-01) від 25.05.2001 р.).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. ( Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 ).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст.237-1 КЗпП ( 322-08 ) чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними. (Пункт 13 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 (v0005700-01) від 25.05.2001 р.)

Враховуючи те, що судом доведено правомірність дій відповідача, щодо винесення спірних правових актів, підстави для виплати ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди відсутні.

У зв'язку з наведеним суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, позивачем по справі не зазначено розмір моральної та матеріальної шкоди, який він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи усі докази, дослідженні в ході судового розгляду у їх сукупності, та те що відповідачем доведено правомірність дій щодо винесення спірних правових актів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування наказу, акту, рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко