Постанова № 42018913, 10.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р. Справа № 804/16845/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Конєвої С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 801,79грн., -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по фінансовим санкціям на загальну суму 801,79грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та має заборгованість зі сплати фінансових санкцій у загальному розмірі 801,79грн. Зазначена заборгованість виникла у зв'язку із застосування позивачем до відповідача на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків та нарахування пені в загальній сумі 801,79грн. згідно рішення №12 від 09.07.2014р. Відповідач вищезазначену суму фінансових санкцій не сплатив, тому позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу у судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.10.2014р. було відкрито скорочене провадження та зобов'язано відповідача у 10-денний строк після отримання ухвали про відкриття провадження надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с. 1).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про наявність даної справи та розгляд її судом у скороченому провадженні повідомлений належним чином у відповідності до положень ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.22).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа 22.10.2007р. за адресою: АДРЕСА_1 та з 22.10.2007р. перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 16, 24).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач мала заборгованість по страховим внескам у розмірі 506,34грн. за період з липня по грудень 2010р. та по фінансовій санкції у розмірі 170,00грн. за рішенням №24 від 11.05.2011р., яка за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2014р. була стягнута з відповідача у травні 2014р., що підтверджується копією постанови суду та копіями виписок з банку від 29.05.2014р. та від 30.05.2014р. (а.с. 9-10, 11-13).

Так, у зв'язку з несвоєчасною сплатою вищевказаних страхових внесків позивачем 09.07.2014р. було прийнято рішення №12 про застосування фінансових санкцій на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 50,64грн. та нарахована пеня у розмірі 751,15грн. за період з 11.05.2011р. по 30.09.2014р. (а.с. 6).

Зазначене рішення направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням (а.с. 8).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ (чинної станом на липень-грудень 2010р.) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж за 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є квартал.

З 01.01.2011р. набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№ 2464-УІ від 08.07.2010р.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач наділений повноваженнями застосовувати штрафні санкції до платників страхових внесків відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення заборгованості.

Так, п. 2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної станом на липень-грудень 2010р.) визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Таким чином застосуванням позивачем штрафних санкцій до відповідача за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі пп. 2 п. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правомірним.

Згідно розрахунку суми боргу, наведеного у адміністративному позові, заборгованість відповідача по фінансовим санкціям за вищевказаним рішенням складає у загальній сумі 801,79грн.

Пунктами 14, 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ визначено, що суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач доказів сплати пені та фінансових санкцій в загальній сумі 801,79грн. не надав. Не надано суду також і доказів оскарження відповідачем рішення позивача № 12 від 09.07.2014р. у встановленому законодавством порядку.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 801,79грн.- задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області (52300, Дніпропетровська область, смт.Кринички, вул.Виконкомівська, буд.17, код ЄДРПОУ 25542363) - заборгованість зі сплати фінансових санкцій у загальній сумі 801,79грн. (вісімсот одна гривня 79 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва