Постанова № 42018897, 25.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. Справа № 906/997/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.14 р.

у справі № 906/997/14

за позовом Прокурора Малинського району в інтересах держави в особі Малинської районної державної адміністрації

до 1) Пиріжківської сільської ради

2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір"

про визнання незаконними та скасування рішень

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача 1) Пиріжківської сільської ради - не з'явився

відповідача 2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області - не з'явився

відповідача 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" - Гарбар К.Г. (довіреність б/н від 10.09.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 р. у справі № 906/997/14 (суддя Маріщенко Л.О.) за позовом Прокурора Малинського району в інтересах держави в особі Малинської районної державної адміністрації до Пиріжківської сільської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" про визнання незаконними та скасування рішень припинено провадження у справі в частині скасування державної реєстрації декларації № ЖТ-20212086758 про готовність об'єкта до експлуатації від 30.05.2012р., визнання недійсною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішення Пиріжківської сільської ради від 10.06.2009 р. "Про надання дозволу на проведення благоустрою прибережної смуги" та рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна" від 21.02.2013 р. № 185. Стягнуто з Малинської районної державної адміністрації (11601, Житомирська область, м. Малин, пл. Соборна, 6а, код 04053559) в доход Державного бюджету України: 2436,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 р. у справі № 906/997/14 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судове рішення є незаконним у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення судом норм матеріального і процесуального права. Прокурор вважає, що висновок суду першої інстанції, про те, що орендована земельна ділянка та водний об'єкт частково знаходяться в межах населеного пункту, зроблено необгрунтовано, оскільки право на розпорядження вказаною земельною ділянкою належить виключно до компетенції Малинської районної державної адміністрації. На думку прокурора, судом безпідставно не взято до уваги та не надано оцінку матеріалам перевірки Державної екологічної інспекції у Житомирській області, відповідно до яких встановлено, що на землях водного фонду, а саме в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" розміщено 6 будівель в порушення вимог ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України. Прокурор зазначає, що предметом спору у цій справі є право на забудову земельної ділянки, порушене суб'єктом господарювання на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто в даних правовідносинах, на думку прокурора, існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 р. у справі № 906/997/14 прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 24.12.2014 р.

03.12.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист від Малинської районної державної адміністрації № 09/2015 від 27.11.2014 р., в якому позивач повідомляє, що просить задоволити апеляційну скаргу та розглянути справу без участі представника позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р.; в ухвалі зазначено, що "розгляд скарги призначено на "25" грудня 2014 р.".

25.12.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 р. у справі № 906/997/14 без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області без задоволення.

Відповідачі Пиріжківська сільська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно листа Державної екологічної інспекції у Житомирській області № 4546/15-12 від 18.12.2013 р., надісланого прокуратурі Житомирської області, обстеженням з виїздом на місце встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 13.04.2009 року ТОВ "Рибацький хутір" передано в строкове платне користування земельну ділянку та водний об'єкт загальною площею 19,6211 га. Відповідно до зазначеного договору, прибережні захисні смуги займають площу 4,4174 га. Разом з тим, навколо водного об'єкту (ставу) проведені роботи із влаштування 6 (шістьох) споруд на відстані 1 - 3,5 м. від урізу води (а.с. 41).

Прокурор Малинського району звернувся 16.07.2014 р. з позовною заявою до господарського суду Житомирської області, в якій просив: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради 19 сесії V скликання від 10.06.2009 "Про надання дозволу на проведення благоустрою прибережної смуги"; визнати незаконним рішення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області від 30.05.2012 щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КТ 20212086725, визнати недійсною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради від 21.02.2013 № 185 "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна".

02.10.2014 р. до суду першої інстанції прокурором Малинського району факсимільним зв'язком надіслано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої прокурор просить розглядати позовні вимоги в наступній редакції: визнати незаконним та скасувати рішення Пиріжківської сільської ради 19 сесії V скликання від 10.06.2009 "Про надання дозволу на проведення благоустрою прибережної смуги"; скасувати державну реєстрацію Декларації № ЖТ-20212086758 про готовність об'єкта до експлуатації від 30.05.2012 р., визнати недійсною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради від 21.02.2013 № 185 "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна".

Вказані дії Пиріжківської сільської ради, виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області прокурор Малинського району вважає незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем Малинською районною державною адміністрацією та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" на підставі розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 26 березня 2009 року № 79 укладено два договори, а саме: 10.04.2009 р. укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 19-24), 13.04.2009 р. укладено договір оренди водного об'єкту (а.с. 26-29).

Акт приймання-передачі земельної ділянки від 10.04.2009 р. (а.с. 25) та акт приймання-передачі об'єкту оренди від 13.04.2009 р. (а.с. 30) підтверджують факт передачі земельної ділянки загальною площею 19,6211 га та водного об'єкту (ставу) площею водного плеса 13,1044 га.

10.06.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" листом № 28 звернулося до голови Пиріжківської сільської ради з проханням надати дозвіл на проведення благоустрою виділеної в оренду земельної ділянки біля ставка в с. Пиріжки, а саме: облаштування клумб, посадку дерев, будівництво та встановлення стаціонарних малих архітектурних форм (а.с. 38).

10.06.2009 р. рішенням 19 сесії 5 скликання Пиріжківської сільської ради Малинського району від на підставі ст. 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано дозвіл ТОВ "Рибацький хутір" на проведення благоустрою прибережної смуги, а саме на облаштування клумб, посадку дерев, встановлення малих архітектурних форм (а.с. 40).

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта (а.с. 139-143) будинок рибалки знаходиться в с. Пиріжки Малинського району Житомирської області, вул. Леніна, № 148.

10.05.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області проведено позапланову перевірку виконання вимог містобудівного законодавства ТОВ "Рибацький хутір", в результаті якої встановлено, що забудовником виконано будівельні роботи по будівництву будинку рибалки в с. Пиріжки Малинського району Житомирської області без відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, що порушило ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Постановою про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ТОВ "Рибацький хутір" накладено штраф у розмірі 10 тис. 940 грн., який сплачено до державного бюджету (а.с. 46).

На день звернення з позовом прокуратурою Малинського району не зазначалось про відсутність у ТОВ "Рибацький хутір" відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

30.05.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЖТ 20212086752, згідно якої закінчений будівництвом об'єкт - будинок рибалки в с. Пиріжки Малинського району для ведення рибогосподарства вважається готовим до експлуатації (а.с. 35-36).

21.02.2013 р. виконавчим комітетом Пиріжківської сільської ради прийнято рішення № 185 "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна", у якому зазначено, що виконавчий комітет не заперечує проти оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд № 7 (будинок рибалки) приміщення - 72,2 кв.м., який знаходиться за межами населеного пункту Пиріжківської сільської ради (а.с. 39).

04.06.2013 р. Реєстраційною службою Малинського районного управління юстиції Житомирської області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, будівля, будинок рибалки, за адресою: Житомирська обл., Малинський р., с/рада Пиріжківська, комплекс будівель і споруд № 7 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за номером САЕ 085055 від 06.06.2013 р. (а.с. 32, 33).

За інформацією Державної екологічної інспекції у Житомирській області (лист № 4546/15-12 від 18.12.2013 р.) обстеженням з виїздом на місце встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 13.04.2009 року ТОВ "Рибацький хутір" передано в строкове платне користування земельну ділянку та водний об'єкт загальною площею 19,6211 га. Відповідно до зазначеного договору, прибережні захисні смуги займають площу 4,4174 га. Разом з тим, навколо водного об'єкту (ставу) проведені роботи із влаштування 6 (шістьох) споруд на відстані 1 - 3,5 м. від урізу води (а.с. 41).

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше З гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше З гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених Водним та Земельним кодексами України.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі водного фонду є окремою категорією земель України за основним цільовим призначенням.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено повноваження сільських, селищних і міських рад та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою.

Так, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Частина 2 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" наділяє виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наступними повноваженнями: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Мала архітектурна форма виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

Таким чином, Пиріжківська сільська рада в межах своїх повноважень на 19 сесії 5 скликання прийняла рішення від 10.06.2009 р., яким не порушила права позивача, оскільки благоустрій території не посягає на права власності, а запроваджується з метою раціонального використання відповідної території, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, відповідно до ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, з даного рішення не вбачається надання дозволу на зведення будь-яких будівель, а тому апеляційний господарський суд не має правових підстав для його скасування.

Доводи заступника прокурора Житомирської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищезазначеного, відтак, у колегії суддів апеляційного суду відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Пиріжківської сільської ради від 10.06.2009 р. "Про надання дозволу на проведення благоустрою прибережної смуги".

Відносно позовної вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна" від 21.02.2013 р. № 185 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

- документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна" від 21.02.2013 р. № 185 не відноситься до жодного із перерахованих вище документів.

На підставі зазначеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради №185 від 21.02.13р. має рекомендаційний характер, ним жодним чином не порушуються права Малинської райдержадміністрації, оскільки на підставі даного рішення не може виникнути будь-яких прав у осіб, яких воно стосується в тому числі й право власності на будівлі відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також відповідно до п. 46 постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна" від 21.02.2013 р. № 185.

Апеляційний господарський суд вважає доводи скаржника, що даний спір в частині скасування державної реєстрації декларації № ЖТ-20212086758 про готовність об'єкта до експлуатації від 30.05.2012р., визнання недійсною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації підвідомчий господарському суду необгрунтованим з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше: господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; по-друге: спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що передбачає вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини щодо яких виник спір носять господарський характер.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять організаційно-господарські відносини, під якими розуміються відносини, що складаються між суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи референдуму.

Відповідно до Указу Президента № 439/2011 від 08.04.2011 "Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України", Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. (частина 4 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з частиною 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, пунктом 17 порядку передбачено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 18 Порядку, замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання,- за формою згідно з додатком 7.

Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації (пункт 19 Порядку).

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію (пункт 20 Порядку).

У разі коли декларацію подано або оформлено з порушенням встановлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації (пункт 21 Порядку).

Поданий у справі позов стосується скасування реєстрації декларації. При цьому, прокурор, у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог зазначає, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області неправомірно зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Апеляційний господарський суд констатує, що до владних повноважень Інспекції архітектурно-будівельного контролю відноситься реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а тому прокурор вправі подати позов за правилами КАС України про визнання неправомірними дій службових осіб та скасування проведеної реєстрації.

Реєстрацію може бути визнано неправомірною лише як дію (з оцінки її правомірності) органу з владними повноваженнями, до яких належить Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області, і які не відповідають встановленим при її реєстрації вимогам, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов про скасування державної реєстрації Декларації № ЖТ-20212086758 про готовність об'єкта до експлуатації від 30.05.12р. є способом захисту цивільних прав, який реалізується відповідно до вищенаведених норм КАС України, оскільки за своїм предметом та суб'єктним складом підвідомчий адміністративним судам України.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у даній справі в частині скасування державної реєстрації декларації № ЖТ-20212086758 про готовність об'єкта до експлуатації від 30.05.2012 р., визнання недійсною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги та не надано оцінку матеріалам перевірки Державної екологічної інспекції у Житомирській області, відповідно до яких встановлено, що на землях водного фонду, а саме в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" розміщено 6 будівель в порушення вимог ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, лист Державної екологічної інспекції у Житомирській області № 4546/15-12 та Акт обстеження, на які посилається скаржник як на підставу для скасування оскаржуваного рішення датовано 18.12.2013 р., та 17.12.2013 р. відповідно.

Таким чином, вищезазначені документи датовано пізніше рішення Пиріжківської сільської ради від 10.06.2009 р. "Про надання дозволу на проведення благоустрою прибережної смуги", рішення виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради "Про оформлення права власності об'єктів нерухомого майна" від 21.02.2013 р. № 185 та державної реєстрації декларації № ЖТ-20212086758 про готовність об'єкта до експлуатації від 30.05.2012р., а тому вони жодним чином не стосуються рішень сільської ради, її виконавчого комітету та державної реєстрації декларації № ЖТ-20212086758, які оскаржує прокурор у позовній заяві.

Крім того, вказані документи за своїм змістом містять суттєві розбіжності у трактуванні споруджених об'єктів, зокрема у листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області № 4546/15-12 від 18.12.2013 р. зазначено, що навколо водного об'єкту (ставу) проведені роботи із влаштування 6 (шістьох) споруд, при цьому, у даному листі, на відміну від Акту обстеження, відсутні посилання на встановлення будівель та виконання будівельних робіт.

Згідно підпункту 14.1.238 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Зі змісту заяви про зміну позовних вимог (а.с. 85-86) вбачається, що прокурор Малинського району стверджує, що комплекс будівель і споруд № 7 (будинок рибака) розташований за межами с. Пиріжки на території Пиріжківської сільської ради Малинського району, фактично побудовано самовільно без отримання відповідного дозволу Малинської районної державної адміністрації.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у даному випадку мова йде про самовільне будівництво, а це передбачає інший спосіб захисту порушених прав, на відміну від того, який обрав прокурор у даній справі.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що лист Державної екологічної інспекції у Житомирській області № 4546/15-12 від 18.12.2013 р. та Акт обстеження від 17.12.2013 р., у даній справі не є належними та допустимими доказами, а відтак не приймаються апеляційним господарським судом.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 р. у справі № 906/997/14 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 р. у справі № 906/997/14 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи № 906/997/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.