Рішення № 42018614, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26401/14 22.12.14

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік"

до Дочірнього підприємства «Адідас-Україна»

про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових права суб'єкта авторського права у розмірі 24 360,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Молчанов П.В.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Адідас-України» (далі-відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 24 360, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

11.12.2014 р. через зальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну організацію «Українське агентство з авторських та суміжних прав», мотивуючи тим, що 04.01.2010 р. між Дочірнім підприємством «Адідас-Україна» та Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» укладено ліцензійний договір № МТЦ-5/10, відповідно до якого відповідачу надано право на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» на території роздрібних магазинів відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.12.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав пояснення щодо неукладеності договору між відповідачем та Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав».

22.12.2014 р. представник позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав», у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак неодноразово був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та реєстром відправки поштової кореспонденції, зокрема ухвали суду від 11.12.2014 р. (копія реєстру в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення третьої особи, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки відповідач в клопотанні не обґрунтував, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав», а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (далі - ліцінзіат) укладено договір про надання виключної ліцензії №НМИсуб 01/11-укр, умовами якого передбачено, що ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії та право використання фонограм, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами творів та фонограм.

Додатковими угодами до договору про надання виключної ліцензії №НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. сторони продовжували строк дії договору до 31.12.2013 р., 31.12.2014 р.

Відповідно до виписки з каталогу творів від 01.01.2014 р. згідно договору №НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" набуло виключне майнове прав на використання музичних творів, зокрема:

- код 1502685, назва твору «Hold on», автор музики - Dijk Peran Van, Lenssen Fabian L A, Nervo Olivia, Nervo Miriam, Tebaldi Ferruccio, El Ghoul Fadil, автор тексту - Dijk Peran Van, Lenssen Fabian L A, Nervo Olivia, Nervo Miriam, Tebaldi Ferruccio, El Ghoul Fadil, виконавець - Nervo, авторські права на твір 6, 25 %, суміжні права на фонограму - немає.

01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (далі - ліцензіат) укладено договір про надання виключної ліцензії №НМИсуб-01/14-укр.

Відповідно до п.1.9 договору, даний договір діє до 31.12.2014 р.

Ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії та право використання фонограм, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами творів та фонограм (п. 2.1 договору).

Відповідно до виписки з каталогу творів від 01.01.2014 р. на виконання умов договору №НМИсуб-01/14-укр. від 01.01.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" набуло права на використання наступних музичних творів, зокрема:

- код 1746396, назва твору «A little Party Never Killed Nobody», автор музики - Martin/ MCDONALD/Orvosh/Fareed/Listenbee/Ferguson/Smith/Richarrd, автор тексту - Martin/MCDONALD/Orvosh/Fareed/Listenbee/Ferguson/Smith/Richarrd, виконавець - Fergie&Q-Tip&Goonrock, авторські права на твір 7, 5 %.

Так, пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 р. № 18/2011.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (далі - видавник) укладено договір №АУ 002К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (п. 11.1 договору).

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» укладено додаток №1 до договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

Відповідно до п.1 додатку до договору, сторонами погоджено, що відшкодування витрат пов'язаних із зборами, розподілом та виплатою винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками:

- 40 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р.;

- 30 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.04.2014 р.;

- 50 % від сум, фактично отриманих організацією на підставі судових рішень.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» укладено додаток №2 до договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

На виконання умов договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" надала декларації № 6.1 від 01.01.2014 р., щодо переданих в управління музичних творів, а саме: код 1502685, назва твору «Hold on», автор музики Dijk Peran Van, Lenssen Fabian L A, Nervo Olivia, Nervo Miriam, Tebaldi Ferruccio, El Ghoul Fadil, автор тексту Dijk Peran Van, Lenssen Fabian L A, Nervo Olivia, Nervo Miriam, Tebaldi Ferruccio, El Ghoul Fadil, виконав Nervo, публічне виконання 6, 25 %, публічне сповіщення 6, 25 %.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» (далі - видавник) укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (п. 11.1 договору).

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаток №1 до договору №АУ003К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

Відповідно до п.1 додатку до договору, сторонами погоджено, що відшкодування витрат пов'язаних із зборами, розподілом та виплатою винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками:

- 40 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р.;

- 30 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.04.2014 р.;

- 50 % від сум, фактично отриманих організацією на підставі судових рішень.

01.01.2014 р. між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаток №2 до договору № АУ003К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 р.

На виконання умов договору № АУ003К від 01.01.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» надало декларацію №2.1 від 01.01.2014 р., щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме: код 1746396 назва твору «A little Party Never Killed Nobody», автор музики Martin/MCDONALD/Orvosh/Fareed/Listenbee/Ferguson/Smith/Richarrd, автор тексту Martin/ MCDONALD/Orvosh/Fareed/Listenbee/Ferguson/Smith/Richarrd, виконавеь Fergie&Q-Tip&Goonrock, публічне виконання 7, 5 %., публічне сповіщення 7, 5 %.

Отже, на підставі зазначеного вище договору про управління майновими авторськими правами та декларації, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори: «Hold on», «A little Party Never Killed Nobody».

Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, актом фіксації № 03/01/14 від 15.01.2014 р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні магазину «Adidas», розташованому в м. Київ, на вул. Прорізна, буд. 16, в якому здійснює господарську діяльність Дочірнє підприємство «Адідас-Україна», вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою «A little Party Never Killed Nobody» у виконанні Fergie&Q-Tip&Goonrock.

Разом з тим, відповідно до акту фіксації №5/01/14 від 16.01.2014 р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні магазину «Adidas», розташованому в м. Київ, на вул. Горького, 176, в якому здійснює господарську діяльність Дочірнє підприємство «Адідас-Україна», вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіотехніки, серед яких твори під назвою «Hold on», у виконанні Nervo.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів «A little Party Never Killed Nobody» у виконанні Fergie&Q-Tip&Goonrock та «Hold on», у виконанні Nervo, у приміщеннях магазинів «Adidas», які розташовані в м. Київ, на вул. Прорізна, буд. 16 та Горького, 176, в яких здійснює господарську діяльність Дочірнє підприємство «Адідас-Україна», позивачем надано відеозаписи публічного сповіщення, акти фіксації № 03/01/14 від 15.01.2014 р. та №5/01/14 від 16.01.2014 р., а також фіскальні чеки відповідача від 15.01.2014 р. та 16.01.2014 р., оформлені у приміщеннях магазинів «Adidas» відповідача.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозаписів фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого суд встановив наступне.

З проведених відеозаписів достовірно вбачається, що такі записи проводилися у приміщеннях магазинів «Adidas», розташованих в м. Київ, на вул. Прорізна, буд. 16 та Горького, 176 і звучання музичних творів під назвою: «A little Party Never Killed Nobody» у виконанні Fergie&Q-Tip&Goonrock та «Hold on», у виконанні Nervo.

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що надані позивачем відеозаписи здійснювалися у приміщеннях, розташованих в м. Київ, на вул. Прорізна, буд. 16 та вул. Горького, 176, в якому здійснює господарську діяльність здійснює господарську діяльність Дочірнє підприємство «Адідас-Україна» та доводить факт використання відповідачем вказаних вище музичних творів.

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

На підтвердження правомірності використання вказаних вище творів, відповідачем надано суду ліцензійний договір № МТЦ-5/10 від 04.01.2010 р. укладений між Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - ДП УААСП) та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна», умовами якого передбачено, що ДП УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи і іноземних, надає користувачеві на умовах, визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДП УААСП, на території, а користувач зобов'язується за надане право виплачувати ДП УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та закону.

Відповідно до п 5.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2012 р. При цьому, всі зобов'язання сторін, що виникли під час дії даного договору, залишаються в силі до їх повного виконання.

28.03.2014 р. між Державною організацію «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - ДО УААСП) та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна» (ділі-користувач) укладено додаткову угоду про продовження дії ліцензійного договору № МТЦ-5/10 від 04.01.2010 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторони прийшли до згоди продовжити дію ліцензійного договору № МТЦ-5/10 від 04.01.2010 р. до 31.12.2014 р. включно.

Згідно п. 6 договору, ДО УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачеві на умовах, визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП на території розташування магазинів «Adidas».

З приводу наданого договору та додатку до нього суд зазначає наступне.

Так, п 30.2. постанови пленуму Вищого господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і, отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна.

Тож, враховуючи зазначене вище, судом не приймається до уваги твердження відповідача про наявність у останнього необхідного обсягу прав на використання музичних творів.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 24 360, 00 грн., оскільки відповідач припустився порушення щодо 2 (двох) музичних творів, мінімальна сума компенсації складає 10 мінімальних заробітних плат за кожне публічне виконання твору.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218, 00 грн. на місяць.

З урахуванням викладеного, суд вважає визначений розмір компенсації обґрунтованим.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права у розмірі 24 360, 00 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Адідас-Україна» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15 ідентифікаційний код - 24251899), на поточний рахунок Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151; п/р 26001010052453 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код - 30673676), Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код - 39040213) 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 26.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.