Рішення № 42018588, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21435/14 22.12.14

За позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 253 371 925, 41 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від прокуратури: Колбушкова К.В.;

від позивача-1: не з'явились;

від позивача-2: Чеботарьова І.Г.;

від відповідача: Святюк С.П.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі-позивач-1) та 2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-позивач-2) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача -2 заборгованість у розмірі 253 371 925, 41 грн., з яких: 206 472 451, 35 грн. - основного боргу, 16 005 214, 88 грн. - пені, 4 442 554, 24 грн. - 3 % річних, 26 451 704, 94 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за договором №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

27.10.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника у відпустці.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.11.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник прокуратури подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 75 614 414, 58 грн., з яких: 11 312 864, 97 грн. - основного боргу, 16 005 214, 88 грн. - пені, 5 538 283, 19 грн. - 3 % річних, 42 758 051, 54 грн. - інфляційні втрати.

У судовому засіданні 20.11.2014 р. представник прокуратури підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог.

Розглянувши подану представником прокуратури заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. суд зобов'язав Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звірити розрахунки за договором №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. та надати суду докази виконання вимог суду.

Розгляд справи неодноразово відкладався у порядку ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представники прокуратури та позивача-2 підтримали заявлені позовні вимоги, представник позивача-1 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Представник відповідача визнав основний борг та просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» було укладено договір №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

В п. 2.1. договору сторонами визначено, що продавець передає покупцеві для СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 342 464, 0 тис. куб. м. (триста сорок два мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі куб. м), у тому числі для ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено, обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

У п. 3.1. договору зазначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання -передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Як встановлено п. 3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.

18 липня 2013 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, в якій погодили, що з 01.07.2013р. ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588, 54 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень, 54 коп.) гривень.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.3. договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

В пункті 7.1. договору сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 договору відповідач зобов'язується у безспірному порядку сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що позовна давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат встановлена тривалістю у п`ять років.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у листопаді-грудні 2013 року було поставлено відповідачеві природний газ в обсязі 44 997,457 тис. куб.м. загальною вартістю 206 472 451,35 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у сумі 195 159 586,38 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 11 312 864,97 грн., що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу згідно договору №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р., в результаті чого за останнім рахується заборгованість у сумі 11 312 864,97 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 005 214,88 грн. - пені, 5 538 283,19 грн. - 3 % річних, 42 758 051,54 грн. - інфляційні втрати за порушення строків оплати поставленого товару, в тому числі за газ, поставлений протягом січня-жовтня 2013 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві природний газ вартістю 206 472 451,35 грн., який прийнятий останнім без зауважень по актам приймання-передачі природного газу.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, в результаті чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 11 312 864,97 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.12.2012 р. по 31.10.2014 р. та не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні.

Отже, як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 6.1 договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений газ виник з моменту отримання останнього та повинен бути виконаний в термін не пізніше 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 312 864,97 грн. боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 16 005 214,88 грн. - пені, 5 538 283,19 грн. - 3 % річних, 42 758 051,54 грн. - інфляційні втрати за порушення строків оплати поставленого газу, в тому числі за газ, поставлений протягом січня-жовтня 2013 року, стягнення заборгованості за який був предметом розгляду по справі №910/13383/14.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №910/13383/14 за позовом Виконувача обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 146 819 661,13 грн. заборгованості за договором № 13/3408-БО-41 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р., позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 113 503 385 (сто тринадцять мільйонів п'ятсот три тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 19 596 572 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 75 коп. пені, 5 666 173 (п'ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч сто сімдесят три) грн. 99 коп. 3 % річних, 5 876 132 (п'ять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч сто тридцять дві) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вказаним рішенням було встановлено: «що на виконання умов договору позивач-2 поставив протягом січня - жовтня 2013 року, а відповідач прийняв газ обсягом 108 432,973 тис. куб. м. на загальну суму 653 543 228,07 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень-жовтень 2013, копії яких містяться в матеріалах зазначеної справи».

Зокрема, судом у справі №910/13383/14 встановлено, що оплату за природний газ відповідач проводив не вчасно, з порушенням строків оплати, встановлених договором. Поставлений позивачем-2 відповідачу газ оплачений лише частково на суму 540 039 842,83 грн. з порушенням строків оплати. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем-2 за договором в сумі 113 503 385,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати за договором у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 113 503 385,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, на викладених підставах, позивач просив стягнути з відповідача 21 773 969,72 грн. пені та 5 666 173, 99 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 14.05.2014, а також 5 876 132, 18 грн. інфляційних втрат за лютий 2013 - квітень 2014 років.

Частиною 3 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. по справі №910/13383/14, не доводяться при розгляді даної справи.

Тому суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачем штрафних санкцій відповідачеві за прострочення оплати поставленого газу протягом січня та жовтня 2013 року, та нарахування таких сум за поставлений газ протягом листопада та грудня 2013 року

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до положень ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, який відповідає вимогам законодавства та проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання і за відповідний період прострочення, а пеня розрахована за період прострочення не більше 6 місяців з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 16 005 214,88 грн. - пені, 5 538 283,19 грн. - 3 % річних, 42 758 051,54 грн. - інфляційних втрат та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши подане позивачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до 1 % від заявлених сум, суд відмовляє у його задоволенні з підстав необґрунтованості з огляду на наступне.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 82 ГПК України, надано право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте відповідачем у справі не надано суду доказів винятковості даного випадку, у виникненні заборгованості, а остання виникла в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код - 00131305), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код - 20077720) 11 312 864 (одинадцять мільйонів триста дванадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 97 коп. - основного боргу, 16 005 214 (шістнадцять мільйонів п'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 88 коп. - пені, 42 758 051 (сорок два мільйони сімсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят одну) грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 5 538 283 (п'ять мільйонів п'ятсот тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 19 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код - 00131305) до Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.