Рішення № 42018561, 18.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21131/14 18.12.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

про стягнення 23 993,96 грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:Некряч А.В.- представник за довіреністю № 133-1-4/38-Ю від 21.10.2014 р. ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 23 993,96 грн. за договором майнового страхування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.12.2013 р. на автодорозі Доманово-Теребляче 205 км. + 100 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер ВС 1231 АМ, що належить Батігу С.В., під керуванням Варенчука О.О. та автомобіля УАЗ, державний реєстраційний номер АА 2158 ЕЕ, що належить ТОВ «Атраком», під керуванням Нікона Є.Є., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер ВС 1231 АМ, що був застрахований у Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".

11.01.2014 р. та 11.02.2014 р. позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 22 436,33 грн. на користь СТО страхувальника.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.01.2014 р. у справі № 161/158/14-п Нікона Є.Є. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 400,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль УАЗ, державний реєстраційний номер АА 2158 ЕЕ застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (Поліс № АС/5366609).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 20.12.2013 р. на автодорозі Доманово-Теребляче 205 км. + 100 м.

У позові Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" суму страхового відшкодування у розмірі 22 436,33 грн., пеню у сумі 1 376,91 грн. та 3 % річних у сумі 180,72 грн., а всього - 23 993,96 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі та позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначив що сума страхового відшкодування має бути зменшена із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-13-00494 від 02.10.2013 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Батігом С.В., застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Тойота, державний реєстраційний номер ВС 1231 АМ.

20.12.2013 р. на автодорозі Доманово-Теребляче 205 км. + 100 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер ВС 1231 АМ, що належить Батігу С.В., під керуванням Варенчука О.О. та автомобіля УАЗ, державний реєстраційний номер АА 2158 ЕЕ, що належить ТОВ «Атраком», під керуванням Нікона Є.Є., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер ВС 1231 АМ.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.01.2014 р. у справі № 161/158/14-п Нікона Є.Є. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 400,00 грн.

Згідно з рахунками - фактурою СТО № АК00018440 від 23.12.2013 р. та № АК00018936 від 03.02.2014 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Тойота, державний реєстраційний номер ВС 1231 АМ, внаслідок ДТП, склав 22 820,33 грн.

На підставі страхових актів № КА-4571 від 27.12.2013 р., № КА-4571/1 від 07.02.2014 р., рахунків - фактури СТО № АК00018440 від 23.12.2013 р. та № АК00018936 від 03.02.2014 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало на користь СТО страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 22 436,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 442 від 11.01.2014 р. та № 2900 від 11.02.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем УАЗ, державний реєстраційний номер АА 2158 ЕЕ, застрахована у Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5366609 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право на страхове відшкодування до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

24.02.2014 р. та 06.03.2014 р. позивач звертався до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 20.12.2013 р., з вимогами за вих. № 11/8202 та № 8299 відповідно про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 22 436,33 грн. Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у тій же сумі та із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки (постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-112цс13).

За таких обставин, до страховика - ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право вимоги на страхове відшкодування від ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за договором майнового страхування з 20.12.2013 р. (від дня настання страхового випадку) у сумі 22 436,33 грн. (тобто у сумі фактичних витрат).

Крім того, з приводу доводів відповідача про необхідність виплати страхового відшкодування із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу суд зазначає, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.

При цьому суд враховує умови полісу № АС/5366609, яким застрахована цивільно - правова відповідальність винної особи, згідно з яким ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 50 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн.

Отже, відповідальність ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в даному випадку обмежується сумою в 50 000,00 грн. та франшизою - 0,00 грн.

Оскільки доказів належної оплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 22 436,33 грн., підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 376,91 грн. за період з 12.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Провівши розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 376,91 грн. за період з 12.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 180,72 грн. за період з 12.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 180,72 грн. за період з 12.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

На підставі викладеного, враховуючи, що матеріали справи свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення 23 993,96 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в сумі 22 436 (двадцять дві тисячі чотриста тридцять шість) грн. 33 коп., 1 376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 91 коп. - пені, 180 (сто вісімдесят) грн. 72 коп - 3 % річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) судовий збір у сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 грудня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 23 грудня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна