Рішення № 42018487, 16.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21366/14 16.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" про стягнення 140 030,15 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Любарець А.Ю. (дов. № 0001 від 08.01.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 140 030,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21366/14 та призначено справу до розгляду на 11.11.2014 року.

11.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло уточнення позовних вимог у зв'язку із закриттям кореспондентського рахунку Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк" в Управлінні Національного банку України, який було вказано у прохальній частині позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.10.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 11.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 11.12.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду та продовження строку розгляду спору, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" у судове засідання 16.12.2014 року.

У судове засідання 16.12.2014 року представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, підтверджується поштовими повідомленнями № 0315115639219 та № 0315116031753.

Представник позивача судовому засіданні 16.12.2014 року заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи поданого відповідачем.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (частина 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалось судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача.

Враховуючи наведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з метою забезпечення права на вирішення спору впродовж розумного строку, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору,за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

13.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Промислово-фінансовий банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (позичальник) було укладено договір кредиту № 39-2063/11 (надалі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у сумі 232 500,00 грн., надалі за текстом - кредит, з виплатою 22% процентів річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 12.12.2014 року.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору кредит надається позичальнику на оплату за вантажного сідельного тягача марки Mercedes-Benz, модель AXOR 1840LS, 2007 року випуску, у кількості 1 (однієї) одиниці, вартістю 310 000,000 грн. (згідно договору комісії № 11118-405/і від 18.11.2011 року, укладеного між ТОВ "ЛК "Фаворит", ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Автоплюс-Сервіс"), для наступної його передачі на умовах оперативного лізингу (оренди) ТОВ "Спецтехнологія - СЛ".

Пунктом 1.3. Кредитного договору сторони погодили графік погашення заборгованості за наданим кредитом, починаючи з січня 2012 року.

Відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту щомісячно на фактичну кредитну заборгованість, починаючи з дати перерахування кредиту на рахунок, вказаний позичальником , станом на останній неповний місяць та відображаються на рахунку кредитора. Період нарахування процентів визначається з 01-го числа по останній робочий день місяця (за повний календарний місяць). При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Згідно з пунктом 2.6. Кредитного договору проценти сплачуються позичальником щомісячно в період з 01-го числа по 28-е число наступного за нарахуванням місяця та одночасно з остаточним погашенням кредиту шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок кредитора, вказаний в пункті 2.5. цього Договору. При остаточному погашенні кредиту позичальник зобов'язаний в першу чергу сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом. Якщо 28-е число припадає на вихідний, святковий або неробочий день, сплата процентів здійснюється у перший робочий день, що слідує після вихідних, святкових або неробочих днів.

Цей Договір набирає чинності здати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором (пункт 6.8 Кредитного договору).

18.12.2012 року сторони уклали додатковий договір до Кредитного договору яким внесли зміни до графіку погашення заборгованості.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 232 500,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1101 від 13.12.2011 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" допустило порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з пунктом 3.2.3. Кредитного договору кредитор має право припинити надання коштів за кредитом та\або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за фактичний строк користування ним та можливої неустойки, а в разі невиконання вимоги кредитора, звернути стягнення на забезпечення у разі невиконання позичальником будь-якого обов'язку, передбаченого цим договором.

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" зобов'язань за Кредитним договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 06-0852/14 від 15.08.2014 року про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та пені.

Проте, за твердженням позивача, вищевказану вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення, станом на день розгляду даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" свої зобов'язання щодо повернення заборгованості за Кредитним договором не виконало, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 140 030,15 грн., з яких, 121 330,00 грн. заборгованості за кредитом, 13 484,41 грн. заборгованості за процентами, 4 471,07 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 744,67 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір кредиту № 39-2063/11, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 232 500,00 грн., з виплатою 22% процентів річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 12.12.2014 року.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідачу кредиту виконав належним чином, що підтверджується меморіальним ордером №1101 від 13.12.2011 року на суму 232 500,00 грн.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Пунктом 1.1 Кредитного договору сторони погодили кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 12.12.2014 року.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, останній допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту за Договором, внаслідок чого, позивач, надіслав відповідачу вимогу за вих. № 06-0852/14 від 15.08.2014 року про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та пені, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" залишило без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 121 330,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" 121 330,00 грн. заборгованості по кредиту за договором кредиту № 39-2063/11 від 13.12.2011 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 2.6. Кредитного договору сторони погодили, що проценти сплачуються позичальником щомісячно в період з 01-го числа по 28-е число наступного за нарахуванням місяця та одночасно з остаточним погашенням кредиту шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок кредитора, вказаний в пункті 2.5. цього Договору. При остаточному погашенні кредиту позичальник зобов'язаний в першу чергу сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом. Якщо 28-е число припадає на вихідний, святковий або неробочий день, сплата процентів здійснюється у перший робочий день, що слідує після вихідних, святкових або неробочих днів.

Відтак, обґрунтованими є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" заборгованості по відсотках на загальну суму 13 484,41 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 471,07 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 744,67 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2. Кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісії, визначених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,2 процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3. Кредитного договору сторони погодили, що у випадку прострочення позичальником строків повернення кредиту, визначених пунктом 1.1. цього Договору, а також у випадках, визначених пунктами 2.10.3., 3.2.3, 3.3.9 цього Договору, позичальник сплачує кредитору проценти, розмір яких передбачений у пункті 1.1. цього Договору, а також пеню в розмірі 0,1 проценти від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, встановивши прострочення відповідача за Договором, приймаючи до уваги пункти 4.2., 4.3, Договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" 4 471,07 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 744,67 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 10 літ.А, офіс № 296, код ЄДРПОУ 34349201) на користь Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" (39627, м. Кременчук, квартал 278, буд. 22-Б, код ЄДРПОУ 25292831) 121 330 (сто двадцять одну тисячу триста тридцять) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 13 484 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 41 коп. заборгованості за процентами, 4 471 (чотири тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 07 коп. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 67 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк