Рішення № 42018457, 25.12.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 р. Справа № 909/1298/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства "Іст-Захід", вул. Володимира Великого,29, м. Львів,79026

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона"

вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76018;

вул. Грушевського, 22А, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 34753,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник О.В. - начальник юридичного відділу, довіреність № 394 від 22.02.13р.

від відповідача: не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє транспортно-експедиційне підприємства "Іст-Захід", м.Львів звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості в сумі 34753,17 грн., в тому числі 10247,9 грн. пені, 21245 грн. інфляційних та 3260,27 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.14. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 09.12.14. Ухвалою суду від 09.12.14 розгляд справи відкладено на 25.12.14 в зв"язку із заявою відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість направити повноважного представника в судове засідання (вх.№19570/14 від 09.12.14).

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 17.11.14 та 09.12.14 (доказ вручення ухвали від 09.12.14 міститься в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 19.01.12 між сторонами по справі укладено договір № 63 на виконання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, тобто дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що за цим договором експедитор зобов»язується організувати перевезення довіреного його вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов»язується оплатити вартість послуг експедитора.

Експедитор (позивач) взяті на себе договірні зобов»язання виконав належним чином.

Згідно умов заявок відповідачу та враховуючи часткову проплату останнім в сумі 40000 грн., позивачем надано послуг на загальну суму 131400 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.14 у справі 909/609/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від18.09.14.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у статті 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати вартості наданих послуг, позивачем нараховано 10247,9 грн. пені, 21245 грн. інфляційних та 3260,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк їх нарахування: у разі несвоєчасних розрахунків відповідач зобов"язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу (п. 5.3.6. договору).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок експедитора впродовж 15-ти календарних днів з дати відправлення належним чином оформлених документів (рахунку експедитора, товарно-транспортної накладної (CMR), акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

З врахуванням п.4.4. договору та Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р, судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних по кожному рахунку. Суми нарахованих пені, інфляційних та 3% річних є арифметично вірними.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 10247,9 грн. пені, 21245 грн. інфляційних та 3260,27 грн. - 3% річних обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 929 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49,75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства "ІСТ-Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона"про стягнення заборгованості в сумі 34753,17 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Грушевського, 22А, м.Івано-Франківськ, 76018; код 31789757) на користь Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства "ІСТ-Захід" (вул. В.Великого, 29, м. Львів, 79026; код 30822981) - 10247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 90 коп. пені, 21245 (двадцять одну тисячу двісті сорок п"ять) грн. 00 коп. інфляційних, 3260 (три тисячі двісті шістдесят) грн. 27 коп. - 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 29.12.14

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О.М. 29.12.14