Ухвала суду № 42018254, 25.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 р.Справа № 818/2677/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - Шпакова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 818/2677/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області у якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 червня 2014 року №0001662204 про збільшення ТОВ грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 531250 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20 травня 2014 р. по 26 травня 2014 р. ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фім-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ПКФ «Восток Трейд» за період з 01 січня 2014 р. по 28 лютого 2014 р., за результатми якої складено акт № 2029/2204/38522323/194 від 02 червня 2014 р. (а.с.13-38).

Висновками вищезазначеного акту перевірки встановлені порушення ТОВ «Фім-Транс» п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185.1, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 425000 грн., у тому числі: за січень 2014 року на суму - 278334,00 грн., за лютий 2014 року на суму - 146666 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області 23 червня 2014 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001662204, яким ТОВ «Фім-Транс» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 531250 грн., у тому числі: за основним платежем - 425000 грн. та за штрафними санкціями - 106250 грн. (а.с.39).

Відповідно до змісту акту перевірки підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про відсутність реальності виконання послуг між ТОВ "Фім-Транс" та його контрагентом ТОВ "ПКФ "Восток Трейд", на основі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПКФ "Восток Трейд" з якого вбачається, що місцезнаходження вказаного підприємства встановити неможливо.

Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Фім- Транс» є надання транспортно-експедиційних послуг із залученням до виконання третіх осіб, підприємство здійснює посередницьку діяльність, що пов'язана з організацією перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів за договором транспортного експедирування із замовником, тобто замовник послуг, відповідно до договору транспортно-експедиційного обслуговування, перераховує грошові кошти ТОВ «Фім-Транс», за рахунок яких здійснюється оплата послуг підприємствам, зокрема тим, що здійснюють подачу рухомого складу, організацію відбору зразків, виписку супроводжуючої документації, пломбування вагонів тощо.

TOB «Фім-Транс» укладено наступні договори із замовниками транспортно - експедиційних послуг: - договір №ТЕО-К/19 на транспортно - експедиційне обслуговування від 27 листопада 2013 року з ОДО «Інтерресурси» (а.с.41-43); - договір №ТЕО - К/02 транспортного експедирування від 05 березня 2013 року з ПАТ «Компанія «Райз» (а.с.44-45);- договір №ТЕО - К/23 на транспортно-експедиційне обслуговування від 03 січня 2014 року з ТОВ «ІЛЛЯ» (а.с.46-47); - договір №ТЕО -К/09 на транспортно - експедиційне обслуговування від 11 липня 2013 року з ТОВ «МАГ КОММОДІТІЗ Україна» (а.с.48-51); - договір №ТЕО -К/22 від 23 грудня 2013 року на транспортно- експедиційне обслуговування від 23 грудня 2013 року з ТОВ «АСКОП-Україна» (а.с.52-53); - договір №ТЕО -К/24 на транспортно - експедиційне обслуговування від 15.01.2014 року з ТОВ «Гермес-Трейдінг» (а.с.54-55).

09 січня 2014 року між ТОВ «Фім-Транс» (Замовник) та ТОВ «ПКФ «Восток Трейд» (Експедитор) укладено договір №09/01-13 про організацію перевезення вантажів (а.с.56-58).

09 січня 2014 року та 31 січня 2014 року укладені відповідно додатки №1 та №2 до даного договору, якими визначалася загальна вартість робіт (а.с.59-60).

Відповідно до підпункту 1.1 вказаного договору вбачається, що даний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах, та здійснення розрахунків за надані послуги.

Згідно підпункту 3.1. зазначеного договору, Експедитор зобов'язується надавати такі послуги: забезпечення надання рухомого складу і подача його на місце навантаження; забезпечення відправки вантажу зі станції навантаження в терміни вказані Замовником; за бажанням Замовника, оформлення транспортних документів на перевезення вантажу відповідно до правил перевезень вантажів на залізницях.

На підтвердження виконання вказаного договору, ТОВ «Фім -Транс» було надало ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «ПКФ «Восток Трейд»: № ВТ- 20011409 від 20 січня 2014 р. на суму 920 000 грн.; № ВТ - 24011407 від 24 січня 2014 р. на суму 400 000 грн.; № ВТ - 30011405 від 30 січня 2014 р. на суму 175 000 грн.; № ВТ - 31011406 від 31 січня 2014 р. на суму 175 000 грн.; № ВТ - 10021410 від 10 лютого 2014 р. на суму 300 000 грн.; № ВТ - 19021406 від 19 лютого 2014 р. на суму 580 000 грн. (а.с.61-66) разом з реєстрами відправок (реєстром вагонів із зазначенням станції та номерами вагонів, наданих під навантаження) за січень -лютий 2014 року (а.с.76-78).

Оплата за виконані послуг ТОВ «ПКФ «Восток Трейд» проведена у безготівковій формі за платіжними дорученнями: № 2003 від 20 січня 2014 р. - 920 000 грн., в т.ч. ПДВ 153 333,33 грн.; № 2073 від 24 січня 2014 р. - 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 66666, 67 грн.; № 2178 від 31 січня 2014 р. - 350 000 грн., в т.ч. ПДВ 58 333,33 грн.; № 2289 від 10 лютого 2014 р. - 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 50 000 грн.; № 2448 від 19 лютого 2014 р. - 580 000 грн., в т.ч. ПДВ 96666, 67 грн. (а.с.67-69), які також були надані позивачем до ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області.

Судовим розглядом встановлено, що 25 лютого 2013 року між позивачем та Державним підприємством «Південна залізниця» укладений договір № 0358/3 про організацію та здійснення експортно - імпортних і внутрішніх перевезень вантажів по території України, реальність виконання якого підтверджується наявними матеріалах справи копіями накладних.

Крім того, колегія суддів зазначає, що виконання господарських відносин підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.79-84), про що зазначено в акті перевірки.

На підставі вказаних податкових накладних ТОВ «Фім-Транс» включило суми сплаченого ПДВ в розмірі 425 000 грн. до складу податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області зазначає, що в актах прийому - передачі виконаних робіт відсутні посади, прізвища осіб відповідальних за вчинення господарської операції, чим порушено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Проте, такі висновки суперечать дійсним обставинам справи, оскільки кожен акт підписаний та затверджений директором ТОВ «Фім-Транс» та скріплений його печаткою. В актах також відображено дату та місце складання, назву підприємства та вид наданої послуги, тому вони повністю відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 вищезгаданого Закону.

Відповідно до умов договору №09/01-13, акти виконаних робіт були складені на підставі звітів експедиторів. ТОВ «Фім-Транс» надало до ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області реєстр відправок на 17 аркушах, що, за погодженням сторін договору, вважалося відповідними звітами експедиторів, наявність яких була підставою для складання відповідних актів. Відтак, посилання відповідача на відсутність певної інформації в даних звітах є необґрунтованим, оскільки обов'язкові реквізити до їх форми чинним законодавством України не визначені.

На підтвердження реальності виконання послуг згідно договору укладеного між ТОВ "Фім-Транс" та його контрагентом ТОВ "ПКФ "Восток Трейд" позивач надав як на перевірку відповідачу так і до суду належним чином оформленні: акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, податкові накладні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 818/2677/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2014 р.