Ухвала суду № 42018235, 24.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р.Справа № 820/14936/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/14936/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і транспорту"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року задоволено у повному обсязі адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і транспорту" (далі - ТОВ "Управління механізації і транспорту") до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24 червня 2014 року за формою "Р" № 0003181702, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і транспорту" визначено суму штрафних санкцій у розмірі 57260,62 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а отже, вказане рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 195 КАС України та керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Управління механізації і транспорту" з питань своєчасності та повноти перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 30.05.2014 року, результати якої оформлені актом від 13.06.2014 року № 953/20-23-17-01-05/37532351 (а.с. 7-14).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Управління механізації і транспорту" п.п. 168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168; п.п. 168.4.7 п.168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб за січень 2013 року - жовтень 2013 року у сумі 65910,00 грн. та неперерахування податку на доходи з фізичних осіб за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року у сумі 16141,28 грн., що призвело до донарахування пені у сумі 3672,51 грн. (а.с. 13).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0003181702 від 24.06.2014 року, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57260,62 грн. (а.с. 16).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.07.2014 року скарга ТОВ "Управління механізації і транспорту" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 17-23).

Позивач звернувся із повторною скаргою до Державної фіскальної служби України, однак рішенням контролюючого органу від 04.08.2014 року № 862/6/99-99-10-01-03-15 скарга ТОВ "Управління механізації і транспорту" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 25-31).

Позивач, не погодившись із висновком податкового органу, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Управління механізації і транспорту" виходячи з наступного.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб передбачений розділом IV Податкового кодексу України.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням даного спору є правомірність нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, а також відповідності застосованого розміру штрафних санкцій вчиненому порушенню.

Згідно з положеннями вказаної норми відповідальність платника податків наступає у разі не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Так, відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, визначальними умовами для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України є :1) не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до бюджету; 2) таке не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до бюджету повинна мати місце саме до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. При цьому, умовою для застосування санкцій у розмірі 50 та 75 відсотків є вчинення платником податків повторних дій протягом 1095 днів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції факт своєчасно нарахованого позивачем з січня 2013 року по квітень 2014 року, проте, несвоєчасно сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, як податковим агентом, своєчасно нараховано податок з доходів фізичних осіб, однак, у зв'язку із фінансовим станом несвоєчасно виплачувалась заробітна плата, проте, із одночасною сплатою узгодженого податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання передбачена ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача положення п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до бюджету до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом безпідставно застосовано штраф у розмірі 50 відсотків та 75 відсотків суми податку, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, податковий орган не застосовував до позивача штрафних санкції по ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України протягом останніх 1095 днів, що виключає само по собі наявність повторності та підстав для застосування розміру штрафу у вигляді 50 відсотків та 75 відсотків суми податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували його висновки щодо встановленого порушення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що а позовні вимоги ТОВ "Управління механізації і транспорту" підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення відповідача від 24 червня 2014 року за формою "Р" № 0003181702 - підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/14936/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2014 р.