Ухвала суду № 42018233, 17.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р.Справа № 11518/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Устименко О.В.

представника відповідача Зінченко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. по справі № 11518/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-Постач" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 09.09.2010 року №0000290700/0 та від 09.09.2010 року №0000280700/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 09.09.2010р. № 0000290700/0, від 09.09.2010 року № 0000280700/0.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту перевірки від 19.08.2010 року №2095/07-004/32869796 виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- невикористання права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 34438,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 2849,00 грн., за березень 2010 року в сумі 831,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 457,00 грн. і врахування цих сум в декларації з ПДВ за червень 2010 року;

- завищення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних податкових періодів в сумі 273389,00 грн., яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за періоди 01.05.2009 -31.10.2010;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ травня 2010 року за взаємовідносинами з ПП «Вакоресурс» на суму податку в розмірі 44351,00 грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст. ст. 215, 216. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ травня 2010 року суми податку в розмірі 1991,73 грн., яка не підтверджена податковими накладними або іншими документами, які в силу Закону України «Про податок на додану вартість» дають право на збільшення податкового кредиту;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010 року за взаємовідносинами з ПП «Мега-Лугкомплект-В» на суму податку в розмірі 8708,10 грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010 року за взаємовідносинами з ПФ «Ультра-брайт» на суму податку в розмірі 38148,08 грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010 року за взаємовідносинами з ПП «Міромаркет-07» на суму податку в розмірі 41444,39 грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010 року на суму 88300,57 грн. за податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 09.09.2010 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000290700/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 24064,00 (основний платіж - 18511,00 грн.; штраф - 5553,00 грн.) та податкове повідомлення - рішення № 0000280700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 319414,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(надалі по тексту Закон України „Про ПДВ") податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування" та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, наявними у матеріалах справи, в тому числі податковими накладними.

Так, між позивачем (в якості покупця) та ПП «Мега-Лугкомплект-В» (в якості продавця) було укладено 08.08.2008 договір №ДГ-08/08/08-01, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей.

Також, між позивачем (в якості покупця) та ПП «Вакоресурс» (в якості продавця) 21.04.2010 р. було укладено договір №П-21/04, предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

Також, між позивачем (в якості покупця) та ПП «Торгово-посередницька фірма «Ультра Брайт» (в якості продавця) 06.07.2009 р. було укладено договір №П-6/7, предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

Також, 12.11.2007 року між ПП «Міромаркет-07» (в якості постачальника) та ТОВ «Спецінжиніринг-Постач» (в якості покупця) було укладено договір №12/11-у, предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

В підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні.

За матеріали, придбані за договором від 21.04.2010 року № П-21/04 у ПП «Варекоресурс», позивач розрахувався на суму 35000,00 грн. грошовими коштами, що підтверджується банківськими виписками та на суму 231108,04 грн. - векселем згідно Додаткової угоди № 2 від 07.05.2010 р. до Договору № П-21/04 від 21.04.2010р.

Придбані у «Варекоресурс» матеріали були використані при будівництві об'єкту у м. Козин за договором № 14/04-10-К від 14.04.2010 року, що підтверджується актами приймання робіт.

За матеріали, придбані у ПП ТПФ «Ультра Брайт» за договором від 06.07.2009 року № 6/7, позивач розрахувався на суму 149107,42 грн. грошовими коштами, що підтверджується банківськими виписками та на суму 378450,26 грн. - векселем згідно Додаткової угоди № 2 від 12.04.2010р. до Договору № 6/7 від 06.07.2009р.

Придбані у ПП ТПФ «Ультра Брайт» матеріали були використані при виконанні підрядних робіт замовнику УЖКГ і КБ Куп'янської міської ради за договором № 188 від 24.11.2009 року та на об'єкті замовника - УЖКГ Броварської міської ради згідно договору № 1/07 від 15 липня 2008 року, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

За матеріали, придбані у ПП «Міромаркет-07» за договором № 12/11-у від 12.11.07 року, позивач розрахувався повністю на суму 1366363,88 грн. - грошовими коштами, про що свідчать банківські виписки, що містяться в матеріалах справи та на суму 21100,00 грн. - векселем згідно Додаткової угоди № 3 від 01.04.2009 р. до Договору № 12/11-у від 12.11.2007р.

Матеріали придбані ПП «Міромаркет-07» придбавалися за замовленням ВАТ «Луганськводбуд» для Виконкому Щастинської міської ради за договором № 39 від 10.12.2008 року, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

За матеріали, придбані у ПП «Мега-Лугкомпект-В» за договором від 08.08.2008 року № ДГ/08/08/08-1, позивач розрахувався на суму 239354,03 грн. - грошовими коштами, про що свідчать банківські виписки, що містяться в матеріалах справи та на суму 1797000,00 грн. - векселем згідно Додаткової угоди № 2 від 29.03.2010 до Договору № ДГ-08/08/08 від 08.08.2008р.

Придбані у ПП «Мега-Лугкомпект-В» матеріали використовувалися для ВАТ «Луганськводбуд» за договором субпідряду № 39 від 10.12.2008 року, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

Отже, вказаними документами первинного обліку підтверджено реальність та товарність господарських операцій з придбання ТМЦ та будівельних матеріалів у ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07».

Таким чином, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07».

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/10215/13-к колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана ухвала не стосується господарських правовідносин, що склалися між позивачем та ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07».

Відповідно до п."а" п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування є сплата покупцем товару ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалася оплата ПДВ в ціні придбаного товару ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07».

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та визначення зобов'язань з ПДВ слугували висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в зв'язку з придбанням ТМЦ та будівельних матеріалів у ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07» по угодам, які не відбулися.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, документів податкової звітності не подають.

Проте, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від виконання контрагентами своїх обов»язків як платника податків.

Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача податкових накладних за спірними господарськими операціями.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту, яка позивачем здійснена. При цьому будь-які порушення таким контрагентом вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування рішеннь податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки по операціям з ПП «Мега-Лугкомплекс-В», ПП «Вакоресурс», ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07» та зменшення суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. по справі № 11518/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М.Судді Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.