Ухвала суду № 42018084, 22.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р.Справа № 816/3256/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. по справі № 816/3256/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14 серпня 2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (далі - позивач, ТОВ "Пирятинський делікатес"), звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001772201 від 30.07.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37896,00 грн внаслідок формування податкового кредиту за результатами господарської операції з Приватним підприємством "Рупас-Пак" (далі - ПП "Рупас-Пак"), стверджуючи, що податковий кредит сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином складених податкових накладних, а реальність і товарність господарської операції підтверджено первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів № 0001772201 від 30.07.2014.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Пирятинський делікатес" зареєстроване як юридична особа 29.09.2009, ідентифікаційний код 36313601 /а.с.59-65 т.1/.

У період з 10.07.2014 по 16.07.2014 Лубенською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пирятинський делікатес" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Рупас-Пак" за період з 01.10.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено акт № 1766/22-36313601 від 17.07.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 підпункт "і" пункту 201.1. статті 201, пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 37896,00 грн за листопад 2012 року /а.с. 7-19 т. 1/.

На вказаний акт перевірки позивачем подано заперечення від 23.07.2014 за вих. № 1183, які Лубенською ОДПІ відхилено, про що повідомлено позивачу листом від 25.07.2014 № 3987/10/16-18-22-01-12 /а.с. 111 -118 т.1/.

На підставі акту перевірки Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001772201 від 30.07.2014, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37896,00 грн /а.с. 21 т. 1/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленням-рішенням № 0001772201 від 30.07.2014 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в силу положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Колегія суддів також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що 22.10.2012 між позивачем (покупець) та ПП "Рупас-Пак" (постачальник) укладено договір поставки обладнання №2/10 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця обладнання, вказане у специфікації №1 до цього Договору, та виконати роботи з монтажу обладнання на території покупця /а.с. 26-29 т. 1/.

Специфікацією №1 до Договору було визначене обладнання, яке підлягало поставці: піч ротаційна DF 113 - 1 шт., візок 60х80, 20 поверхів, - 3 шт., ростійна шафа РСR 60х80 20.2.1. - 1 шт. загальною вартістю 227 377,50 грн, в тому числі ПДВ - 37 896,25 грн /а.с. 30 т. 1/. У специфікації зазначалося, що загальна ціна товару включає в себе вартість монтажу обладнання на території покупця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору приймання-передача обладнання за кількістю та комплектністю здійснюється в момент поставки, про що уповноваженими представниками сторін підписується видаткова накладна та акт приймання-передачі.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що транспортування обладнання із місця (пункту) передачі до місця монтажу здійснюється покупцем, тобто, ТОВ "Пирятинський делікатес" . Місцем (пунктом) передачі обладнання покупцю є територія постачальника за адресою: м. Київ, пер. Чорновола, 54а.

Сторони Договору також домовилися, що здача готового до роботи обладнання покупцю проводиться шляхом підписання Акту про прийняття обладнання до експлуатації (пункту 1.3. Договору). Постачальник гарантує якість та надійність товару, що постачається, протягом 12 місяців (гарантійний строк) з моменту підписання Акту прийняття обладнання до експлуатації, якщо більший строк не встановлений виробником товару (пункт 3.1. Договору).

На виконання вказаного договору позивачем отримано від ПП "Рупас-Пак" обладнання: піч ротаційна Prisma S1 60х80 - 1 шт., телеги 60х80, 20 поверхів - 3 шт., розстоєчна камера РСR 6080.2.1. - 1 шт, про що свідчить копія видаткової накладної від 26.10.2014 № РН-0000199 /а.с. 32 т.1/. Товар отримано головним інженером позивача ОСОБА_2 за довіреністю /а.с. 43 т. 1/.

Згідно товарно-транспортної накладної /а.с. 91 т. 1/ товар перевезено із пункту навантаження м. Київ, пер. Чорновола, 54 А до місцезнаходження позивача: Полтавська область, Пирятинський район, с. Дейманівка, вул.. Наглого Марка,46.

Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 26.10.2014, показань свідка ОСОБА_2, який отримав товар, перевезення здійснено автомобілем ГАЗ 3302 НОМЕР_1, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить позивачу /а.с. 90 т.2/.

В ході розгляду справи судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем було долучено товарно-транспортну накладну /а.с. 44 т. 1/, яка містила інші відомості у порівнянні із наданою на перевірку /а.с. 91 т. 1/, при цьому розбіжності у товарно-транспортних накладних представники позивача не змогли пояснити у зв'язку із звільненням бухгалтера, який працював на час вчинення господарської операції. З огляду на викладене, колегія суддів бере до уваги товарно-транспортну накладну, яка досліджувалася під час перевірки /а.с. 91 т. 1/.

Згідно показань свідка ОСОБА_2 ротаційну піч та інше обладнання отримано зі складу у м. Києві, завантажено до автомобіля за допомогою навантажувача ПП "Рупас-Пак", при цьому габарити транспортного засобу дозволяли розмістити піч у горизонтальному положенні разом з іншим обладнанням. Отримане обладнання ТОВ "Пирятинський делікатес" встановило на другому поверсі приміщення, що використовується у господарській діяльності, за допомогою піддонів та вантажного ліфта.

Ротаційну піч Prisma S1 60х80 та інше обладнання було введено в експлуатацію позивачем згідно з актом введення в експлуатацію від 03.12.2012, актом приймання обладнання, які підписано представниками сторін договору /а.с. 166-167 т.2/. За замовленням позивача виготовлено робочий проект газопостачання печі та виконано роботи по газифікації печі /а.с. 138-146 т. 2/. На відповідну піч ПП "Рупас-Пак" надано позивачу "Інструкцію користувача для ротаційних печей", що підтверджено свідком ОСОБА_2 /а.с. 148 -170 т.1/.

Позивачем здійснено оплату придбаного обладнання у повному обсязі, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень /а.с 33, 34 т. 1/.

Операції з придбання обладнання відображено позивачем у бухгалтерському обліку /а.с. 52, 53, 99, 100 т. 1/, піч обліковано як основний засіб на субрахунку 104, присвоєно інвентарний номер /а.с. 46 т. 1/.

Піч та інше обладнання використовується у господарській діяльності позивача для випікання пиріжків, які реалізуються в подальшому як напівфабрикати (у замороженому вигляді) іншим підприємствам /а.с. 120 -146 т. 1, а.с. 130 -137 т. 2/.

ПП "Рупас-Пак", який зареєстрований платником податку на додану вартість з 29.07.1997 /а.с. 24, 25 т. 1/, видано позивачу податкові накладні від 24.10.2012 № 27, від 26.10.2014 № 34 /а.с. 35, 36 т.1/, які містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП "Рупас-Пак" на підставі договору №2/10 від 22.10.2012 мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, пов'язані із господарською діяльністю позивача, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 37896,25 грн на підставі належним чином оформлених податкових накладних та в подальшому від'ємного значення з податку ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, покладені в основу висновку перевірки про завищення ТОВ "Пирятинський делікатес" залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37896,25 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, посилання в акті перевірки на те, що договір № 2/10 від 22.10.2012 укладено та підписано не уповноваженою особою, суд оцінює критично, оскільки листом від 26.10.2012 № 2012/26 ПП "Рупас-Пак" зазначило про укладення договору повноважним представником - комерційним директором Чорним Ю.В., а також підтвердило прийняття договору до виконання шляхом відвантаження обладнання, що є предметом договору /а.с. 31 т. 1/.

Крім того, навіть за відсутності підтвердження повноважень представника ПП "Рупас-Пак" на укладення договору, колегія суддів враховує, що згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доводи податкового органу про окремі недоліки товарно-транспортної накладної, інвентарної картки на піч, оформлення технічної документації суд відхиляє, оскільки вказані документи не є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Твердження відповідача про порушення позивачем пп. "і" пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку із зазначенням у податкових накладних ПП "Рупас-Пак", включених позивачем до податкового кредиту, коду товару згідно з УКТЗЕД, який не відповідає наявному сертифікату, суд вважає безпідставними.

Так, в акті перевірки встановлено, що наданий сертифікат протермінований на момент придбання обладнання, виданий іншому суб'єкту господарювання - ТОВ "Євродез -2007", не дає можливості ідентифікувати товар, на який він виданий і встановити, що цей товар є обладнанням, придбаним у ПП "Рупас-Пак" /а.с. 16 т.1/. В ході розгляду справи ані позивач, ані відповідач не надали на вимогу суду копію наведеного сертифікату.

За таких обставин за умови наявності сумніву належності зазначеного сертифікату до обладнання, придбаного у ПП "Рупас-Пак", співставлення його даних із даними податкових накладних є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що окремі недоліки податкових накладних не можуть бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо такі податкові накладні дають можливість встановити зміст господарської операції та ідентифікувати осіб, які їх склали. Також певні недоліки податкових накладних можуть бути свідченням недобросовісності постачальників та у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

Відносно посилання в акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Рупас-Пак" від 23.08.2013 №231-1/3-22-01-24381366 з 01.10.2011 по 31.12.2012, суд враховує наступне.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, твердження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, яке відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд першої інстанції обґрунтовано, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийшов за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ №0001772201 від 30.07.2014.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.11.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. по справі № 816/3256/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Катунов В.В.