Ухвала суду № 42018068, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 816/3739/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Полтавахолод» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство «Полтавахолод» (далі по тексту ПАТ «Полтавахолод»), звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) від 10.06.2014 року № 0025901503, прийнятого на підставі акту перевірки № 328/16-01-15-03/01553770 від 22.05.2014 року, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 43 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 192952 грн. визначений штраф у розмірі 20 % у сумі 38.590 грн. 40 коп. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на хибність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки № 328/16-01-15-03/01553770 від 22.05.2014 року, про порушення норм податкового законодавства зазначає, що відповідачем неправомірно нараховано ПАТ «Полтавахолод» суму штрафних санкцій у розмірі 38590 грн. 40 коп. за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Зауважував, що не повинен нести відповідальність згідно зі статтею 126 ПК України, оскільки сума, на яку замінено податкове зобов'язання в уточнюючій декларації не погашена, а зменшена.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року адміністративний позов ПАТ «Полтавахолод» задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач ДПІ у м. Полтаві в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Полтавахолод» у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 22 травня 2014 року ДПІ у м. Полтаві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємства - позивача за результатами якої складено Акт від 22.05.2014 року №328/16-01-15-03/01553770 (а.с. 7-8).

Як визначено в Акті перевірки № 328/16-01-15-03/01553770 від 22.05.2014 року ПАТ «Полтавахолод» в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплатило податкове зобов'язання, визначене у податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (від 28.02.2014 року вх. № 9090913999). Податковий борг у сумі 192952,00 грн. погашено 23.04.2014 року, термін затримки сплати грошових зобов'язань складає 43 календарних дні.

Вказаного висновку контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.

Згідно з поданою до ДПІ у м. Полтаві податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (вх. № 9090913999 від 28.02.2014 року) ПАТ «Полтавахолод» задекларовано податок на прибуток за звітний податковий період (р. 14 декларації) в сумі 193128 грн. Граничний термін сплати грошового зобов'язання задекларованого ПАТ «Полтавахолод» в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 року припадає на 11.03.2014 року. Станом на 11.03.2014 року в інтегрованій картці платника рахувалася переплата в сумі 176 грн., з урахуванням якої залишився не сплаченим податок на прибуток в сумі 192952 грн.

Фактично погашення недоїмки відбулося в сумі 192952 грн. шляхом подання 23.04.2014 року уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2013 року, в якій підприємством задекларовано рядок 13 «Зменшення нарахованої суми податку» в розмірі 192954 грн., тобто з затримкою на 43 дні.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення рішення від 10.06.2014 року № 0025901503, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 38590 грн. 40 коп. за затримку на 43 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 192952 грн. (а.с. 14).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Полтавахолод», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами пп. 14.1.156 п. 14.1 названого Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок, згідно з п. 36.3 ст. 36 ПК України є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (п. 31.1 ст. 31 ПК України).

У відповідності до п. 33.1 ст. 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПК України).

Приписами ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що 28 лютого 2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (а.с. 29-32), у рядку 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» задекларовано суму 193128,00 грн. (а.с. 30).

Разом з тим, сума нарахованого і сплаченого авансового внеску з податку на прибуток помилково не була відображена позивачем у додатку ЗП у рядку 13.7 та відповідно не включена у рядок 13 декларації, тому податок на прибуток за звітний (податковий) період (ряд. 14 декларації) вже сплачений до бюджету, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 51-64), не був врахований при визначенні остаточної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік.

23 квітня 2014 року ПАТ «Полтавахолод» подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (а.с. 39-42), загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) 2013 рік (рядок 14 декларацій) склала - 174,00 грн.

Відповідачем правомірність вказаних нарахувань не заперечується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума визначена позивачем в уточнюючій декларації по податку на прибуток не погашена, а зменшена платником податку самостійно, що виключає можливість застосування наслідків несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначених ст. 126 Податкового кодексу України.

За приписами 126 ПК України для застосування штрафних санкцій обов'язковою і необхідною передумовою є факт погашення податкового боргу.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення, контролюючим органом не враховано, що відсутній факт погашення (сплати) податкового боргу.

Пунктами 87.1. - 87.2. статті 87 ПК України визначено чіткий перелік джерел погашення податкового боргу платника податків. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Дана стаття не передбачає джерелом сплати податкового боргу подання уточнюючої декларації.

Таким чином, враховуючи що внесення зміни у податкову звітність у порядку статті 50 ПК України не є погашенням податкового боргу, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про передчасність застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну сплати податкового боргу (узгодженої суми податкового зобов'язання) позивача.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Н.С. Водолажська

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 19 грудня 2014 року.