Ухвала суду № 42018037, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 820/16775/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представників сторін: позивача-Атрошенкова О.С., Петракова В.А., відповідачів-Лозової А.І., Семенова Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. по справі № 820/16775/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків"

до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області

про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Регіон - Харків"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, Управління ДВС ГУЮ в Харківській області), Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач-2, Жовтневий ВДВС Харківського міського управління юстиції), в якому просить суд:

- звільнити майно позивача з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відповідача-2 про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2009 р. за № 16550851 Жовтневим ВДВС Харківського МУЮ; Халєєв Т.В. на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належить ТОВ "Регіон-Харків";

- звільнити майно позивача з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відповідача-1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.07.2013 р. за ВП № 36254708 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належить ТОВ "Регіон-Харків".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року №820/16775/14 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року №820/16775/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі, а також його представники у судовому засіданні, вказали на те, що на виконанні у Жовтневому відділі ДВС ХМУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4538, виданого 19.11.2009 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 про звернення стягнення на користь ПАТ "Банк "Тавріка" на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належать ТОВ "Регіон-Харків". 17.07.2013 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 36254708), якою було накладено арешт на вказані нежитлові приміщення в межах суми боргу та суми виконавчого збору, всього у розмірі 993908,10 грн. 17.09.2014 р. державним виконавцем, керуючись ч. 4 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, та при цьому, арешт з майна боржника знято не було. Вважає, що відмова Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області у знятті арешту з майна позивача порушує його інтереси, оскільки виконавче провадження після повернення виконавчого документу не буде проводитись, а майно боржника залишиться під арештом. На думку позивача, арешт з зазначеного майна боржника може бути знятий за рішенням суду, оскільки підстави для зняття арешту, передбачені частинами 3,4 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

У надісланих додаткових письмових поясненнях зазначив, що судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що відкрито провадження державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Халєєвим та накладено арешт від 2009 року на майно Позивача. Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду встановлено, що виконавчий напис був втрачений. Надалі у зв'язку з отримання дублікату виконавчого напису було відкрито нове виконавче провадження , та накладений новий арешт на теж саме майно. Відтак на теперішній час існує два арешти на один і тож самий предмет - майно Позивача за однієї підстави. Однак, попередній арешт незважаючи на фактичне завершення та неможливість продовження виконавчого провадження скасований так і не був, у зв'язку з чим вважає, що права позивача порушені, тому арешт на майно має бути скасований. Щодо другого арешту вказав на те, що Стягувач не реалізував свої права , а саме не авансував витрати на проведення виконавчих дій. Стягувач був належним чином повідомлений про можливі наслідки. Станом на сьогодні стягувачем не було вжито заходів на виконання вимог, викладених у листі державного виконавця, отже, виконавчий напис був повернений стягувачу. Вважає, що виконавче провадження після повернення виконавчого напису проводитись не буде, а майно Позивача буде обтяжене арештом, що є порушенням його законних інтересів. Звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Харківської області №5023/10418/11 від 03.12.2013 року було визнано відсутність заборгованості у Позивача за договором іпотеки відповідно до якого складалися виконавчі документи Стягувача. Таким чином, вважає, що судом першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, невірно вирішено справу.

Відповідач1, Управління ДВС ГУЮ в Харківській області, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача2, Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції, у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна позивача Жовтневим ВДВС ХМУЮ.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Жовтневому відділі ДВС ХМУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4538, виданого 19.11.2009 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 про звернення стягнення на користь ПАТ "Банк "Тавріка" на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належать ТОВ "Регіон-Харків".

Державним виконавцем на підставі статей 17,19, 21, 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису та встановлено боржнику (ТОВ "Регіон-Харків") строк для самостійного виконання рішення.

На виконання постанови начальника управління ДВС ГУЮ у Харківській області від 27.05.2013 р. вказане виконавче провадження було передано з Жовтневого відділі ДВС ХМУЮ до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області.

17.07.2013 р., у зв'язку з невиконанням боржником рішення у строк, наданий для самостійного виконання, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90355,28 грн.

З метою забезпечення зберігання майна боржника, на яке згідно виконавчого документа повинно бути звернуто стягнення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області 17.07.2013 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 36254708), якою було накладено арешт на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належать ТОВ "Регіон-Харків", в межах суми боргу та суми виконавчого збору, всього у розмірі 993908,10 грн. (а.с. 8-9).

Державним виконавцем 21.02.2013 р. було здійснено вихід за місцезнаходженням майна, на яке необхідно звернути стягнення, описано та накладено арешт на вказані нежитлові приміщення, про що складено відповідний акт.

На адресу стягувача, ПАТ "Банк "Тавріка", державним виконавцем було направлено лист від 11.07.2014 р. щодо авансування витрат на проведення виконавчих дій. Стягувач був попереджений, що у разі, якщо він не здійснить авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, виконавчий документ повертається стягувачу згідно ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на 17.09.2014 р. стягувачем не було вжито заходів на виконання вимог, викладених у зазначеному листі державного виконавця.

У зв'язку з тим, що стягувачем не вжито заходів на виконана вимог, викладених у листі державного виконавця від 11.07.2014 державним виконавцем, керуючись ч. 4 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", 17.09.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. У вказаній постанові також зазначалось, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 17.09.2015 р. (а.с. 6-7).

Не погоджуючись з тим, що арешт з вищевказаних нежитлових приміщень, що належать ТОВ "Регіон-Харків", не знятий, позивач звернувся до суду з даним позовом про звільнення зазначеного майна позивача з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відповідача-2 про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2009 р. за № 16550851 Жовтневим ВДВС Харківського МУЮ, а також, звільнення його майна з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відповідача-1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.07.2013 р. за ВП № 36254708 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у ході вчинення дій щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження не було допущено порушень норм чинного законодавства, а також з відсутності підстав для звільнення з-під арешту майна позивача, а саме нежитлових приміщень: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, підставою виникнення спірних правовідносин слугував висновок позивача про те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу, арешт з майна боржника має бути знятий, в тому числі за рішенням суду.

Колегія суддів вважає такий висновок позивача хибним, з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за N 489/20802, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частини першої якої, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Питання щодо повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, регулюється статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує на те, що державним виконавцем знімається арешт, накладений на майно боржника, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку державним виконавцем було повернуто виконавчий документ не органу який його видав (нотаріусу), а стягувачу, яким є ПАТ "Банк "Тавріка", на підставі ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", яка не передбачає зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документу стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 17.09.2014 р. було вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 17.09.2015 р.

Так, колегія суддів не вбачає протиправності в діях державних виконавців при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2009 р. за № 16550851, а також постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.07.2013 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення з-під арешту майна позивача, а саме нежитлових приміщень: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відмова Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області у знятті арешту з майна позивача не порушує його інтереси, а державний виконавець, не зазначивши про звільнення з-під арешту майна позивача у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку пр відсутність підстав для звільнення з-під арешту майна позивача, а також задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. по справі № 820/16775/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.