Ухвала суду № 42018034, 24.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р.Справа № 820/16418/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Даншиної Г.О., відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 820/16418/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гравеліт-21") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 про збільшення ТОВ "Гравеліт-21" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн., в тому числі 2564672, 00 грн. за основним платежем та 641168, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі №820/16418/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн. (три мільйони двісті п'ять тисяч вісімсот сорок гривень), в тому числі 2564672, 00 грн. (два мільйони п'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні) за основним платежем та 641168, 00 грн. (шістсот сорок одна тисяча сто шістдесят вісім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, посилаючись на порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст. 185, п. 198. 1 п. 198. 3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України. Вказав на те, що на підставі акту перевірки від 13.05.2014 року № 1227/ 20-31-22-03-07/466573913, винесено оскаржуване повідомлення-рішення. Крім того, звертає увагу на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року №1011/26-55-22-07/37265968 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014 року», згідно якого не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. З огляду на викладене, стверджує про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сібол», а також відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 0002932203.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Стверджує, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Сібол» повністю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента не може свідчити про фіктивність операцій по взаємовідносинам із його контрагентом. Вважає винесене податкове повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, а отже, судом першої інстанції винесено вірне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Гравеліт-21" зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.02.2006 року та включено до ЄДРПОУ, що підтверджується копією довідки АА № 845829 від 28.02.2013 р. Головного управління статистики у Харківській області, зареєстроване в ЄДР ЮО та ФОП про що свідчить копія виписки АБ № 806938 від 25.02.2013 р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.02.2012 року за № 43513, зареєстровано платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.02.2012 року № 200031830.

Відповідно до копії довідки АА № 845829 від 28.02.2013 р. Головного управління статистики у Харківській області позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД -2010: 06.20 добування природного газу; 09.10 надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 43.13 розвідувальне буріння; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 35.22 розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Договору про спільну діяльність №4 від 16.02.2012р., з усіма додатками, який зареєстрований у органах Державної податкової служби, про що свідчить копія довідки форми № 4-ОПП за № 320311400054 від 22.03.2014 р. Згідно з Додатком № 2 до Договору про СД №4 від 16.02.2012 р. «Предметом цього Договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність Учасників з метою розробки та дорозвідки (довивчення) Денисівського газоконденсатного родовища шляхом здійснення пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт відповідно до Програми робіт, яка є Додатком №2 до Угоди про користування надрами з метою видобування природного газу та конденсату Денисівського родовища від 18.09.2012р. №5640».

Фактично позивач знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Театральний, буд. 4, згідно договору оренди нежитлового приміщення № 13 від 07.06.2013 р. з ТОВ «Гравеліт-21» - оператор СД та ТОВ «Інвестор-Нафтогаз" загальною площею - 71, 3 кв.м. Строк дії Договору - до 31.05.2016 р.

Згідно з п. 5.6 Договору про спільну діяльність №4 від 16.02.2012 р. «Місце перебування спільного офісу учасників, в якому зберігаються юридичні, фінансові, банківські документи, приймається кореспонденція, визначається за місцезнаходженням Оператора».

З використанням нерухомого майна ТОВ "Гравеліт-21" веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2014 року по 30.04.2014 року посадовими особами ДПІ на підставі наказу від 24.04.2014 року № 544, направлень від 24.04.2014 р. № 594 та від 24.04.2014 р. № 595, виданих ДПІ у Київському районі, п.п. 78.1.1 п.78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гравеліт-21" за результатами якої було складено акт перевірки від 13.05.2014 р. № 1227/20-31-22-03-07/46657391 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014року по 31.01.2014 року» (далі по тексту - акт перевірки).

За висновками вказаного акту перевірки від 13.05.2014 р. встановлено з боку позивача порушення:

1) ст.185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 2564672 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року;

2) ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у загальній сумі 2564672 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 про збільшення ТОВ "Гравеліт-21" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн., в тому числі 2564672, 00 грн. за основним платежем та 641168, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що передбачені договорами роботи позивачу його контрагентом не надавались. У зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на підставі вказаних взаємовідносин формувати суми податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише для цієї особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про порушення ТОВ "Гравеліт-21" вимог ст.185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувало твердження відповідача про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та ТОВ «Сібол».

У свою чергу, такий висновок зроблено відповідачем з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Сібол», згідно якого не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Гравеліт-21" у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Сібол", яке зареєстроване юридичною особою 30.08.2010 р. про що свідчить спеціальний витяг з ЄДР ЮО та ФОП від 30.10.2014 р. та здійснює наступні види діяльності 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.20 дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель та має ліцензію серія АВ №6011821 щодо здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури 9 (а.с. 196-198).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014 року між ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) та ТОВ "Сібол" (підрядник), був укладений договір № 1/01-4, згідно п. 1.1 якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з розчищення під'їздів до устя свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів.

Вартість виконаних робіт за вказаним договором становить 10450031,00 грн. в т.ч. ПДВ 1741671, 83 грн. (п. 2.1. договору).

У п. 5.1. договору визначено, що підставою для розрахунків між сторонами за фактично виконані роботи є акт форми № КБ -2в та довідка ф. № КБ - 3 (п. 5.1. договору).

Розділом 8 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання робіт підрядником, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Роботи з облаштування Денисівського ГКР виконані ТОВ «Сібол» у січні 2014 року, що підтверджується копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-3 на загальну суму 10450031,00 грн., договірної ціни форми №9, актів приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в, а саме: акт №1 від 31.01.2014 року згідно якого передано роботи з розчищення під'їздів до устя свердловини №2 Денисівського ГКР, акт №2 від 31.01.2014 року згідно якого передано роботи з розчищення під'їздів до устя свердловини №3 Денисівського ГКР, акт №3 від 31.01.2014 року згідно якого передано роботи з розчищення під'їздів до устя свердловини №4 Денисівського ГКР.

Вартість робіт визначалась на підставі зведеного кошторису розрахунку вартості об'єкта будівництва форми №5 та підсумкових відомостей ресурсів з виконання робіт на свердловинах № 2, №3, №4 від 02.01.2014 року, а також локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, № 2-2-1, № 2-3-1 від 02.01.2014 року, які наявні у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість згідно виписаних ТОВ «Сібол» податкових накладних, а саме: № 30052 від 31.01.2014 р. на суму 2850031,00 грн., № 30053 від 31.01.2014 р. на суму 3500000,00 грн., № 30054 від 31.01.2014 р. на суму 4100000,00 грн., позивачем було включено до податкового кредиту січня 2014 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) та ТОВ "Сібол" (підрядник), був укладений договір № 1/01-5 від 02.01.2014 року згідно п. 1.1 якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по усуненню загідрачувань на викидних лініях та блоках задавки на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів.

Вартість виконаних робіт за вказаним договором становить 4938000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 823000, 00 грн. (п. 2.1. договору).

У п. 5.1. договору визначено, що підставою для розрахунків між сторонами за фактично виконані роботи є акт форми № КБ -2в та довідка ф. № КБ - 3 (п. 5.1. договору).

Розділом 8 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання робіт підрядником, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

На підтвердження виконання робіт по усуненню загідрачувань на викидних лініях та блоках задавки на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів виконані ТОВ «Сібол» у січні 2014 року, в матеріалах справи наявні копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-3 на загальну суму 4938000,00 грн., договірної ціни форми № 9, акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30.01.2014 року форми № КБ-2в.

Вартість робіт визначалась на підставі наявних у матеріалах справи зведеного кошторису розрахунку вартості об'єкта будівництва форми №5, а також локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 від 02.01.2014 року, підсумкової відомості ресурсів з виконання робіт на свердловинах № 2, №3, №4 від 02.01.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість 823000, 00 грн., згідно виписаної ТОВ «Сібол» податкової накладної № 29019 від 30.01.2014 р. на суму 4938000, 00 грн., позивачем було включено до податкового кредиту січня 2014 року, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Сібол» договори підряду містять положення щодо предмету, вартості робіт, зобов`язання сторін, умов приймання робіт, оплати та розрахунків, відповідальності сторін, фарс-мажорних обставин, строків дії та виконання робіт за договорами, інших умов, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Колегія суддів зазначає, що зауважень щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт виконання контрагентом позивача ТОВ «Сібол» комплексу робіт з розчищення під'їздів до устя свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів, а також робіт по усуненню загідрачувань на викидних лініях та блоках задавки на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Сібол».

Щодо посилань відповідача на акт від 03.04.2014 року №1011/26-55-22-07/37265968 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол», щодо не підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, колегія суддів зазначає, що висновок щодо реальності вчинення господарських операцій платником податків із його контрагентами може бути зроблений контролюючим органом лише після аналізу документів бухгалтерського обліку, їх співставлення з даними податкової звітності. Разом з тим, акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить про те, що перевірка платника податків фактично не проводилась. Оскільки висновки щодо не підтвердження реальності проведених господарських операцій ТОВ «Сібол» із контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року податковим органом зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Зокрема, слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Сібол» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сібол», що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 2564672, 00 грн. до складу податкового кредиту у січні 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Сібол", реальність яких повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн., в тому числі 2564672, 00 грн. за основним платежем та 641168, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 820/16418/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2014 р.