Постанова № 42017888, 10.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 227/1205/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Водолажської Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

19 березня 2014 року позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом про:

1. визнання неправомірними дій відповідача - Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (далі по тексту - УСЗН) щодо нарахування та виплати їй у період з 19.10.2013 року по 19.03.2014 року, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років;

2. зобов'язання УСЗН:

- здійснити, з врахуванням виплачених сум, перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 19.10.2013 року по 19.03.2014 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за рахунок коштів Державного бюджету України.

- призначити, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 01 квітня 2014 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням щомісяця, року, підвищення розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, до закінчення строку передбаченої законом виплати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що розмір державної допомоги по догляду за дитиною - донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку виплачує їй відповідач, не відповідає законодавчо встановленому розміру.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Так, судовим рішенням:

- визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 19.10.2013 року по 31.01.2014 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років;

- відповідач зобов'язаний здійснити, з врахуванням виплачених сум, перерахунок та виплату ОСОБА_1, щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною (донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення нею трирічного віку, за період з 19 жовтня 2013 року по 31 січня 2014 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період, за рахунок коштів Державного бюджету України

- в задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі УСЗН, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, яка має статус застрахованої особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, перебуває на обліку в УСЗН як одержувач допомоги по догляду за дитиною - донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, у розмірі 130 грн., допомога призначена по 15.05.2014 року (а.с.9, 15). При визначення розміру зазначеної допомоги відповідач керується положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку інших в розмірах, ніж встановлених ст. 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», колегія суддів зазначає, що ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року (дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб незастрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й пункту 25 розділу II Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ ІІ цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним судом України відновили вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не приймався.

Таким чином, розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Отже, з 1 січня 2011 року існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що спір виник щодо виплати допомоги з 19 жовтня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року в справі № 21-73а14.

На момент виникнення і вирішення спірних правовідносин, Законами України «Про Державний бюджет на 2013 рік» і «Про Державний бюджет на 2014 рік», а ні іншими законами застрахованій особі не встановлювався інший розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ніж в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

За приписами ч. 3 ст. 4 цього Закону прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився про обов'язок відповідача здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 зазначеної допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки в період 2013-2014 років правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розмір допомоги по догляду за дитиною не встановлювався.

Разом з тим, колегія суддів, з урахуванням вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про необхідність скасування постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року в частині, якою позивачу відмовлено в задоволені позовних вимог, які стосуються період часу з 01 лютого 2014 року.

Так, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2014 року по 19 березня 2014 року виходив з того, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надала іншої довідки про розмір нарахування допомоги за лютий та березень 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 01 квітня 2014 року суд першої інстанції доводів в обґрунтування прийнятого рішення не навів.

Колегія суддів вважає вказані висновки безпідставними, оскільки відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно позиції відповідача, викладеної в запереченнях на адміністративний позов (а.с. 14), апеляційній скарзі (а.с. 40-41), останнім не заперечується факт сплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу у розмірі 130 грн. Підстав для сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання колегія суддів не вбачає.

Крім того, згідно принципу офіційного з'ясування обставин справи, визначеного ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково невірного вирішення справи, колегія суддів керуючись приписами п.3 ч. 1 ст. 198 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з прийняттям нового судового рішення про задоволення їх задоволення.

В іншій частині, оскаржувана постанова є такою, що відповідає приписам ст. 200 КАС України, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного є періодичним платежем, а отже суд не може встановлювати кінцевий строк нарахування та виплати такої допомоги (крім випадків визначенням цих меж позивачем чи встановленням інших розмірів пенсії згідно з чинним законодавством), оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання вказаної допомоги в належному розмірі. Крім цього, суд у зазначеній категорії справ не наділений повноваженнями регламентувати порядок діяльності суб'єкта владних повноважень шляхом встановлення кінцевого строку здійснення періодичних виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, здійснюючи свої владні управлінські функції, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно з чинним законодавством, не допускаючи за подібних обставин порушень, правова оцінка яким вже надана судом.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 88, 98, 160, 167, 183-2, 195, 196, 198 ч. п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року - скасувати з в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з прийняттям нового судового рішення, яким:

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2014 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років;

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області здійснити, з врахуванням виплачених сум, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною (донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення нею трирічного віку, за період з 01 лютого 2014 року до закінчення строку виплати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період, за рахунок коштів Державного бюджету України.

В іншій частині постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Вожолажська

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 грудня 2014 року