Ухвала суду № 42017841, 26.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.Справа № 816/3259/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі № 816/3259/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області

про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

15.08.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати звільнення його з роботи на підставі пунктів 3, 7 статті 40 Кодексу законів про працю України незаконним, скасувати наказ Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к від 15.07.2014 "Про звільнення ОСОБА_1", поновити його на роботі на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, розгляд справи проводити без участі представника Управління.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 26.11.2014 року, не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 01.09.2004 року призначений на посаду спеціаліста 1-ї категорії по земельних ресурсах Миргородського міського відділу земельних ресурсів з випробувальним терміном чотири місяці на підставі наказу № 4-к від 01.09.2004р., про що свідчить запис у трудовій книжці (а.с.10).

01.09.2004 позивач прийняв присягу державного службовця, про що також зазначено у трудовій книжці.

Наказом № 9-к від 31.12.2004р. ОСОБА_1 призначено на посаду спеціаліста І категорії по земельних ресурсах Миргородського міського відділу земельних ресурсів, як такого, що успішно пройшов випробувальний термін, з 01.01.2005р. з присвоєнням йому 13 рангу 6 категорії.

Наказом № 2-к від 05.09.2007р. позивача з 05.09.2007р. переведено на посаду спеціаліста І категорії Відділу земельних ресурсів у місті Миргород Полтавської області.

Наказом № 2-к від 08.08.2008р. позивача з 08.08.2008р. переведено на посаду спеціаліста І категорії Відділу Держкомзему у місті Миргород Полтавської області, про що внесено відповідні записи до трудової книжки (а.с. 10-11).

Згідно наказу № 13-к від 03.12.2012р. позивач з 04.12.2012р. призначений на посаду головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області за переведенням з Відділу Держкомзему у м. Миргороді Полтавської області (а.с. 91).

Наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 04-к від 19.02.2014р. позивачу оголошено догану за систематичне невиконання своїх службових обов'язків (а.с. 98).

Наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 11-к від 27.03.2014р. позивачу оголошено догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків, порушення правил поведінки державного службовця (вчинення вчинку, який порочить його як державного службовця (а.с. 94).

15.07.2014р. наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 15 липня 2014 року за появу на роботі у нетверезому стані та за систематичне неналежне виконання службових обов'язків без поважних причин працівником, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі пункту 3 та пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України. Копію наказу вручено позивачу 15.07.2014р., що підтверджується його особистим підписом на наказі (а.с. 103).

Не погодившись з наказом про звільнення, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к від 15.07.2014р., яким головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 15 липня 2014 року за появу на роботі у нетверезому стані та за систематичне неналежне виконання службових обов'язків без поважних причин працівником, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі пункту 3 та пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України, винесено на підставі, в межах повноважень, у спосіб, які встановлені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (надалі - Закон № 3723-ХІІ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 3723-ХІІ основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Частиною першою статті 14 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Згідно з положеннями статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 3723-ХІІ до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, згідно з якою, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Державна служба може бути припинена як за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України, так і за спеціальними підставами, визначеними статтею 30 Закону № 3723-ХІІ.

В силу приписів статті 32 Закону № 3723-ХІІ рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

З матеріалів справи убачається, що позивач на час виникнення спірних правовідносин проходив державну службу на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області.

Згідно з наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к від 15.07.2014 р. позивача звільнено із займаної посади на підставі пунктів 3 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 103).

Відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (надалі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За приписами п. 3 ст. 40 КЗпП працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, були визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП). Якщо дисциплінарне стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП. Звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП допускається тільки за наявності вини працівника. Якщо працівник виявив належну дбайливість до виконання своїх трудових обов'язків, він не може вважатись винним. Вина працівника виключається, зокрема, наявністю обставин непереборної сили.

З матеріалів справи убачається, що до позивача були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани згідно із наказами Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 04-к від 19.02.2014 р. та № 11-к від 27.03.2014 р. (а.с. 94, 98).

Статтею 150 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Відповідно до приписів статті 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Судовим розглядом встановлено, що дисциплінарні стягнення, застосовані наказами Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 04-к від 19.02.2014 р. та № 11-к від 27.03.2014 р., позивачем у встановленому КЗпП України порядку не оскаржені, достроково не зняті, а відтак на час винесення наказу Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області від 15.07.2014 р. № 21-к, були діючими.

В оскаржуваному наказі №21-к від 15.07.2014 р. ( а.с.9), яким позивача звільнено із займаної посади відповідачем зазначено, що, незважаючи на застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, державний службовець продовжував систематично порушувати вимоги Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію", Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213, та Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1278, а саме -, не дотримувався строку виконання документів за заявами фізичних та юридичних осіб.

В наказі також деталізовано заяви, за результатами розгляду яких позивачем порушено строк виконання, а саме: 20.06.2014р. та 25.06.2014р. з порушенням строку сім робочих днів виконано заяву, зареєстровану 27.05.2014р. за вх. № 4296, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4411, заяву, зареєстровану 03.06.2014р. за вх. № 4475, заяву, зареєстровану 03.06.2014р. за вх. № 4473, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4404, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4405, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4407, заяву, зареєстровану 03.06.2014р. за вх. № 4472, заяву, зареєстровану 05.06.2014р. за вх. № 4558, заяву, зареєстровану 27.05.2014р. за вх. № 4295.

Крім того, 17.06.2014р. позивачем подано документи (переліки обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути), які перебували у нього на виконанні, з порушенням 30-денного строку їх виконання з моменту надходження заяви, а саме: заяви, зареєстрованої 30.04.2014р. за вх. № 3546, заяви, зареєстрованої 30.04.2014 р. за вх. № 3549.

Також, 17.06.2014р. позивачем надано документи - витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель (інформація про вартість угідь), строк виконання яких перевищив 7-денний термін, а саме, за результатами розгляду: заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4481, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4482, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4483, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4484, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4485, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4486, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4501.

18.06.2014р. позивачем надано документи про вартість земельних ділянок, строк виконання яких перевищив 7-денний термін, а саме, за результатами розгляду: заяви, зареєстрованої 30.05.2014р. за вх. № 4382, заяви, зареєстрованої 02.06.2014р. за вх. № 4408, заяви, зареєстрованої 02.06.2014р. за вх. № 4409, заяви, зареєстрованої 02.06.2014 за вх. № 4410, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4488, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4487, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4489, заяви, зареєстрованої 28.05.2014р. за вх. № 4334, заяви, зареєстрованої 05.06.2014р. за вх. № 4555, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4491, заяви, зареєстрованої 05.06.2014р. за вх. № 4557, заяви, зареєстрованої 05.06.2014р. за вх. № 4556.

Посадові обов'язки позивача на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель визначено відповідною посадовою інструкцією, затвердженою начальником Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області 04.12.2012р., з якою позивач ознайомлений під підпис 04.12.2012р. (а.с. 92-93).

Пунктом 2.1. посадової інструкції передбачено, що головний спеціаліст відділу розглядає звернення, заяви громадян та клопотання підприємств, установ, організацій з питань застосування чинного законодавства стосовно землеустрою та використання і охорони земель /а.с. 92-93/.

Згідно з наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі від 20.03.2014р. № 20 "Про затвердження та введення в дію Графіку прийому громадян спеціалістами Управління" на позивача також покладено обов'язок щодо ведення прийому громадян з питань переліків обмежень, умов відведення, грошової оцінки, довідки 6-зем по Миргородському району, який здійснюється за адресою: вул. Гоголя, 120, каб. № 10, м. Миргород (а.с. 140-141).

З матеріалів справи убачається що за заявами громадян позивачем готувалися переліки обмежень та обтяжень, а провідним спеціалістом ОСОБА_3 складалася грошова оцінка. Водночас позивач не заперечував, що за відсутності ОСОБА_3, ним також готувалася грошова оцінка земель, будь-яких складнощів під час підготовки таких документів не виникало.

Вказані заяви подано щодо надання інформації про вартість земельних ділянок (витягів із нормативної грошової оцінки земель), крім заяв, зареєстрованих 30.04.2014р. за вх. № 3546, № 3549, щодо надання переліків обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути (а.с. 158 - 197).

Відповідно до пункту 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Пунктом 8 Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1278, також передбачено, що результати нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки оформляються і видаються територіальним органом Дерземагенства як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель району протягом семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Стосовно інформації про перелік обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути, то такі відомості надавалися Управлінням Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області за заявами громадян та представників юридичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян" у місячний термін з дня надходження відповідної заяви (стаття 20 Закону України "Про звернення громадян").

Із змісту заяв про надання інформації про вартість земельних ділянок (витягів із нормативної грошової оцінки земель), переданих на виконання позивачу, та наданих відповідей за результатами їх розгляду, вбачається, що встановлений чинним законодавством строк у 7 робочих днів для їх виконання порушено. Також не дотримано місячний строк виконання заяв про надання переліків обмежень та обтяжень, зареєстрованих 30.04.2014р. за вх. № 3546, № 3549 (а.с. 158 - 197).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, вищевказані заяви були передані згідно резолюції керівника Управління позивачу для підготовки відповіді, однак останнім невчасно передано документи для їх підписання та реєстрації у системі діловодства, внаслідок чого порушено строк виконання заяв, тому у діях позивача мало місце невиконання обов'язків, визначених у його посадовій інструкції.

Згідно пояснюючих записок позивача від 14.07.2014р. з приводу встановлених порушень, наданих ним відповідно до вимог частини 1 статті 149 КЗпП України, звернення ПрАТ "Нафтогазвидобування" від 30.04.2014р. не було можливості вчасно розглянути з огляду на те, що представником заявника було повідомлено про те, що відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області, на підставі якого підлягали складанню обмеження, буде змінено та доповнено, тому відповідні переліки обмежень були виготовлені після подання заявником необхідних матеріалів. Відносно виконання інших заяв позивач пояснив, що термін їх виконання порушено у зв'язку із великою кількістю заяв, що перебували на розгляді позивача з огляду на покладення на нього обов'язків провідного спеціаліста ОСОБА_3, постійним здійсненням прийому громадян, а також необхідністю підготовки за вказівкою заступника начальника Управління ОСОБА_4 експлікації до планово-картографічних матеріалів щодо земель сільськогосподарського призначення на території Ярмаківської та Клюшниківської сільських рад (а.с. 109 -110).

Відносно причин порушення строку розгляду заяв представника ПрАТ "Нафтогазвидобування" від 30.04.2014р., то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки чинним законодавством чітко визначено порядок і строки розгляду відповідних заяв, при цьому особі, яка готує проект відповіді за результатами розгляду заяви, не надано повноважень на власний розсуд вирішувати питання щодо продовження строку розгляду таких заяв.

Щодо причин пропуску строку розгляду інших заяв, то наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області від 15.05.2014 № 39-в ОСОБА_3, провідному спеціалісту відділу землеустрою, охорони та ринку земель, надано основну щорічну відпустку тривалістю 18 календарних днів з 26 травня 2014 року по 13 червня 2014 року включно, обов'язки ОСОБА_3 на цей період покладено на головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_1 (а.с. 142).

Водночас, заяви громадян та юридичних осіб, які надійшли у період з 27.05.2014р. по 05.06.2014р., та передані на виконання позивачу, виконано останнім 17.06.2014р., 18.06.2014р., а деякі - 20.06.2014р. та 25.06.2014р., тобто через певний час після виходу на роботу провідного спеціаліста ОСОБА_3 Доказів неможливості виконати заяви у строк або одразу після виходу на роботу ОСОБА_3 позивачем не надано. Крім того, позивач не повідомляв керівника Управління або керівника відділу про значну завантаженість та неможливість виконати ті чи інші завдання, а отже, не вжив заходів щодо забезпечення належного виконання своїх посадових обов'язків.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача про необхідність підготовки за вказівкою заступника начальника Управління ОСОБА_4 експлікації до планово-картографічних матеріалів щодо земель сільськогосподарського призначення, оскільки вказане завдання Головного управління Держземагентства у Полтавській області підлягало виконанню до 28.05.2014р. та фактично виконано Управлінням Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області 29.05.2014р. за вих. № 165/01-11 (а.с. 137-138), тоді як позивачем порушено строк виконання заяв, які надійшли з 27.05.2014р. по 05.06.2014р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання службових обов'язків допущено позивачем без поважних причин.

За таких обставин, враховуючи наявність діючих дисциплінарних стягнень відносно позивача у вигляді догани, відповідачем правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обчислення місячного строку для застосування стягнення здійснюється не з дня виявлення власне факту (дії, бездіяльності), а саме з дня виявлення проступку, тобто, встановлення факту (дії), працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника.

Враховуючи те, що позивачем здано діловоду ОСОБА_5 складені із порушенням строків відповіді за результатами переданих йому на виконання заяв, 17.06.2014 р., 18.06.2014 р., 20.06.2014 р., 25.06.2014 р., відповідно ці дати є датами виявлення дисциплінарного проступку позивача. Пояснюючими записками ОСОБА_2, ОСОБА_6 від 17.06.2014, доповідною запискою ОСОБА_5 від 25.06.2014 інформацію про проступок доведено до відома керівництва Управління.

За таких обставин строк застосування дисциплінарного стягнення до позивача згідно з наказом від 15.07.2014 р. № 21-к не пропущено.

Стосовно застосування до позивача дисциплінарного стягнення згідно пункту 7 статті 40 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Нетверезий стан працівника або наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

Як убачається із акту від 26.06.2014 року, підписаного начальником Управління ОСОБА_7, заступником начальника Управління ОСОБА_4, начальником відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_8, діловодом ОСОБА_5, головним спеціалістом ОСОБА_9, головним спеціалістом відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_10, 26.06.2014р. о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. В акті зазначена зовнішня ознака нетверезого стану - специфічний запах алкоголю. Крім того, ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичне обстеження в медичному закладі на виявлення алкоголю в крові, від проходження якого він відмовився (а.с. 111).

Судовим розглядом встановлено, що позивач не заперечував факт вживання спиртних напоїв 26.06.2014 року, про що зазначив у пояснювальній записці від 26.06.2014 р. /а.с. 112/.

Перебування ОСОБА_1 на роботі 26.06.2014 року в нетверезому стані також підтверджується показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9

Крім того, колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства допускають розірвання трудового договору з ініціативи власника не тільки з однієї, але і з кількох підстав, якщо такі підстави є самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт перебування позивача у робочий час в нетверезому стані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування дисциплінарного стягнення до позивача на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

За змістом статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Положеннями колективного договору між начальником та трудовим колективом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області на 2013 - 2016 роки не визначено процедуру надання згоди на звільнення працівника уповноваженим представником трудового колективу, наслідки надання або ненадання згоди, недотримання пункту 8.9 Колективного договору не може бути підставою для визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі.

Крім того, на запит Харківського апеляційного адміністративного суду представник від трудового колективу Управління повідомив, що в управлінні Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області не має первинної профспілкової організації та звільнений працівник ОСОБА_1 не є членом первинної профспілкової організації, тому, відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається.

В силу приписів частини 1 статті 43-1 КЗпП України у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Норми чинного законодавства допускають розірвання трудового договору з ініціативи власника не тільки з однієї, але і з кількох підстав, якщо такі підстави є самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування. Колегія суддів також зазначає, що підстави, з яких було звільнено позивача, не виключають можливості їх одночасного застосування.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі № 816/3259/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.