Ухвала суду № 42017777, 10.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3634/12/2170

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Запорожана Д.В., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити її адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 14 вересня 2012 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Херсонський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 серпня 2012 року ВП № 33795888.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки вимога управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні від 13 липня 2012 року № Ф-179 про сплату боргу не є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції протиправно не звернув уваги на положення абзацу третього частини 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якого нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначені в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Відділ Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Херсоні для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні направлена вимога № Ф-179 від 13.07.2012 року про сплату боргу по внескам.

20 серпня 2012 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 5).

З урахуванням приписів ст. 1, 17 Закону України «Про виконавче провадження» п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 2 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд першої інстанції встановив, що на момент винесення оскарженої постанови про накладення арешту на майно позивача та заборони його відчуження державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ч. 15 ст. 106 Закону України»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ці норми не стосуються безпосередньо предмету спору.

Також суд першої інстанції встановив і безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем прав, закріплених у ч. 4 ст. 41 Конституції України, оскільки накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови є заходом примусового виконання рішень у виконавчому провадженні, який спрямований на забезпечення виконання виконавчого документу та не тягне за собою такого правового наслідку як позбавлення права приватної власності.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

13 липня 2012 року управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні прийняло вимогу № Ф-179 про сплату боргу по внескам, яка ОСОБА_1 була оскаржена до суду. Проте ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року по справі № 2-а-3079/12/2170, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали цього ж суду від 23 липня 2012 року про залишення позову без руху, адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування вимоги № Ф-179 від 13 липня 2012 року, повернутий позивачу.

Ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року по справі № 2-а-3079/12/2170, залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалою ВАС України від 09 квітня 2014 року.

Таким чином, апеляційний суд не приймає доводи апелянта щодо протиправності прийнятої вимоги № Ф-179 від 13 липня 2012 року, яка відповідно до приписів як ч. 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тау і приписів ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - є виконавчим документом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкового посилання ОСОБА_1 на положення абз. 2 ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якого нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Помилковість посилання апелянта на зазначену вище норму полягає в тому , що по перше вона не стосується предмету спору, яким є постанова державного виконавця про накладення арешту на майно, по друге вона стосується тільки сум фінансових санкцій, в той час як вимога № Ф-179 від 13 липня 2012 року стосується сплати страхових внесків, що встановлено судовими рішеннями по справі № 2-а-3079/12/2170.

Оскільки накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови є заходом примусового виконання рішень у виконавчому провадженні, який спрямований на забезпечення виконання виконавчого документу та не тягне за собою такого правового наслідку як позбавлення права приватної власності, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відповідності дій державного виконавця вимогам ст. ст. 2, 5, п. 5 ч. 3 ст. 11, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 17, ст. ст. 18, 19, 20, 22, 25, 27, 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 70, 71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Д.В.Запорожан

суддя О.О.Кравець