Ухвала суду № 42017764, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-7597/11/1470

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О. Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою від 08 травня 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року № 0007471720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 26 456,63 грн., за штрафними санкціями 6 614,16 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення неправильного судового рішення.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена планова виїзна перевірка Миколаївської філії ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 26 травня 2011 року №666/23-600/22437619.

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою, встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. «г» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від «Про податок з доходів фізичних осіб» Миколаївською філією ВАТ «Укртелеком» за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2010 року не оподатковано дохід, отриманий платниками податку від працедавця як додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування вартості проїзду в маршрутних таксі по м. Миколаєву, чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 26 456,63 грн.

На підставі акту перевірки від 26 травня 2011 року №666/23-600/22437619 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийняло податкове повідомлення - рішення від 07 червня 2011 року №0007471720 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 26 456,63 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 614,16 грн.

Скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції встановив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству.

При цьому суд першої інстанції встановив, що суть спору полягає в тому що позивач за період 01 червня 2008 року по 31 грудня 2010 року не оподаткував дохід, отриманий платниками податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування вартості проїзду в маршрутних таксі по місту Миколаєву на загальну суму 176 377,52 грн., чим занизив податок з доходів фізичних осіб на - суму 26 456,63грн.

З метою проведення виробничого процесу Миколаївської філії ПАТ «Укртелеком» пов'язаного з пересуванням працівників (електромеханіків, електромонтерів, інженерів, листонош, кабельників - спаювальників Центру телекомунікаційних послуг) по об'єктам зв'язку у районах міста, з використанням міського електротранспорту, маршрутних таксі та автобусів на підприємстві окремим працівникам здійснюється компенсація вартості проїзду, на підставі наказу керівника підприємства (п.2 листа ДПАУ від 25.05.2004р.); маршрутних листів переміщення (Лист ДПАУ від 07.04.2004 року); 3) авансових звітів з наявності квитків на проїзд (а.с.40-46, 55-59).

Факт використання коштів в сумі 176377,52 грн. в зв'язку з виконанням службових обов'язків працівниками Миколаївської філії ПАТ «Укртелеком» на проїзд в маршрутних таксі податковим органом ні при проведенні перевірки, ні при адміністративному оскарженні ні при розгляді справи судом першої інстанції не спростовувався, проте зазначені кошти податковий орган відніс до додаткового блага у вигляді сум грошового відшкодування вартості проїзду в маршрутних таксі по місту Миколаєву та підтвердив надання до перевірки всіх підтверджуючих документів (а.с.13).

Скасовуючи оскаржене ППР суд першої інстанції послався на те, що вищим за підпорядкованістю органом з цього приводу надавались роз'яснення у вигляді листів, а саме згідно листа ДПАУ від 25.05.2004р. № 9402/7/17-3117, відповідно до яких суми, відшкодовані працівникам за проїзд під час виконання ними службових обов'язків, які за специфікою виконуваної роботи вимагають переміщення цих працівників від одного об'єкта до іншого, з метою оподаткування розглядаються з урахуванням положень підпункту 4.3.2 п4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» і не є об'єктом оподаткування податків з доходів фізичних осіб.

Так суд першої інстанції послався на лист ДПАУ від 21.04.2004р.№ 3928/5/17-3116, який встановлено, що відповідно до пп. 4.3.2 п 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10 ст.9 цього Закону, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність висновків акту перевірки від 26 травня 2011 року №666/23-600/22437619 та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення №0007471720 від 07.06.2011 року та необхідності скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, є виплата позивачем своїм працівникам в період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2010 року компенсаційних виплат вартості проїзду в загальному розмірі 176377,52 грн., пов'язаного з пересуванням працівників (електромеханіків, електромонтерів, інженерів, листонош, кабельників - спаювальників Центру телекомунікаційних послуг) по об'єктам зв'язку у районах міста, з використанням міського електротранспорту, маршрутних таксі та автобусів.

При цьому податковий орган не заперечує того факту, що компенсація витрат вартості проїзду пов'язаного з пересуванням працівників (електромеханіків, електромонтерів, інженерів, листонош, кабельників - спаювальників Центру телекомунікаційних послуг) по об'єктам зв'язку у районах міста, з використанням міського електротранспорту, маршрутних таксі та автобусів, здійснювалась позивачем на підставі наказу керівника підприємства, при наданні працівниками маршрутних листів переміщення, та за наявності авансових звітів з наявності квитків на проїзд.

Відповідно до п. 2 листа ДПА України від 25.05.2004 р. N 9402/7/17-3117, листа ДПА України від 07.04.2004 р. N 2635/6/17-3116 та від 21.06.2004 р. N 6171/5/17-3116, сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт відповідно до пп. 4.3.2 п 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням норм п.9.10 ст.9 цього Закону, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації. При цьому зазначені податкові листи-роз'яснення стосуються саме компенсації витрат вартості проїзду пов'язаного з пересуванням працівників, робота яких вимагає для виконання службових обов'язків переміщення (поїздки) працівників від основного місця роботи до іншого об'єкта, що засвідчено відповідними документами (розпорядження керівника підприємства щодо такого виїзду, фактичними маршрутними листами).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правильно з дотримання вимог до пп. 4.3.2 п 4.3 ст. 4, п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не включив до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, якими є компенсація витрат вартості проїзду пов'язаного з пересуванням працівників, робота яких вимагає для виконання службових обов'язків переміщення (поїздки) працівників від основного місця роботи до іншого об'єкта,

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 70, 71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко