Ухвала суду № 42017691, 15.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014р. Справа № 876/3877/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Іщук Л.П.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства “Компанія “Укренергоінвест”, м.Івано-Франківськ

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. про відмову у відкритті провадження у справі №809/138/13-а

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства “Компанія “Укренергоінвест”, м.Івано-Франківськ

до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Івано-Франківськ

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2014р. позивач: Приватне науково-виробниче підприємство "Компанія "Укренергоінвест", м.Івано-Франківськ, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську, Івано-Франківськ, про визнання дій протиправними, які полягають у викладенні в акті перевірки від 12.12.2012р. висновків, а саме: про безтоварність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами; про завищення об’єкта оподаткування; про завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість; про завищення податкового кредиту.

З’ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, безпосередньо не впливає на обсяг прав та обов’язків позивача (не виступає підставою для їх виникнення, зміни чи припинення) та не відповідає визначеним законом правовим способом захисту порушеного права, з огляду на що не може бути розглянутий і вирішений в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): Приватне науково-виробниче підприємство "Компанія "Укренергоінвест" оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, тому оскаржувана ухвала повинна підлягати скасуванню в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що жодним законодавчим актом не заборонено звертатися до суду з вимогами про визнання протиправними дій, які полягають у формулюванні висновків акту перевірки. А та обставина, що акт перевірки чи його висновки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не означає, що такі не можуть порушувати права чи інтереси позивача, а отже і не виключає можливості їх судового захисту.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську, які полягають у викладенні в акті перевірки від 12.12.2012р. певних висновків, а саме: про безтоварність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами; про завищення об’єкта оподаткування; про завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість; про завищення податкового кредиту.

Суд першої інстанції, мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі, послався на те, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а лише форма документування, а тому такий акт не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам даної адміністративної справи, оскільки позивач в позовній заяві не оскаржує висновки акту перевірки. З позовних вимог вбачається, що позивачем до суду оскаржено саме дії відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Дійсно, акт перевірки відповідача не є рішенням суб’єкта владних повноважень, у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він не встановлює права та обов’язки позивача.

Однак, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача під час проведення перевірки, які полягають у формуванні певних висновків та акт, складений за результатами її проведення, в якому зафіксовані факти певних порушень, виявлених відповідачем, не мають обов’язкового характеру в сфері публічно-правових відносин, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а тому не може оскаржуватися в адміністративному суді.

Визнання протиправними дій про складання окремих висновків акту перевірки може мати вплив виключно на загальні висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов’язань. Саме такі рішення, і є рішеннями, що породжують для позивача відповідні обов’язки зі сплати податків.

Однак, дані висновки суду першої інстанції могли б лягти в основу мотивації відмови в задоволенні позовних вимог в результаті розгляду справи по суті, проте в жодному разі не ухвали про відмову в відкритті провадження по справі.

За результатами наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було протиправно позбавлено позивача права оскаржити дії суб’єкта владних повноважень, що є належним способом захисту порушеного права. Суд першої інстанції, відмовляючи в відкритті провадження по справі, фактично вирішив спір по суті, прийшовши до висновку, що права та інтереси позивача не порушені.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження в даній адміністративній справі та вважає необхідним скасувати оскаржувану ухвалу та направити адміністративну справі для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст.204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та постановив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що є підставою для задоволення даної апеляційної скарги.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства “Компанія “Укренергоінвест”, м.Івано-Франківськ на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. про відмову у відкритті провадження у справі №809/138/13-а за позовом Приватного науково-виробничого підприємства “Компанія “Укренергоінвест”, м.Івано-Франківськ до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Івано-Франківськ про визнання протиправними дій, - задоволити.

2. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. про відмову у відкритті провадження у справі №809/138/13-а за позовом Приватного науково-виробничого підприємства “Компанія “Укренергоінвест”, м.Івано-Франківськ до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Івано-Франківськ про визнання протиправними дій, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Л.П. Іщук

Суддя В.П. Сапіга