Ухвала суду № 42017658, 17.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 876/154/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Керод Х.І.

представника позивача Демчик О.І.

представника відповідача Несторак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. у справі №813/8085/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. у справі №813/8085/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000253910/5605 та № 0000263910/5604 від 15.10.2013 р., позов було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків перевірки позивача та його контрагентів, фактичним неотриманням позивачем послуг від контрагента - ТзОВ «Екобудмережа»; ненаданням документів, які могли б ідентифікувати АЗС, отриманих від ТзОВ «Пантіон-Резерв»; взаємовідносини із ТзОВ «Прімбудсервіс», яке відсутнє за зареєстрованим місцем знаходження; компанією «Seagrain L.L.C.» (США), яка не здійснює господарську діяльність і не має податкового номеру. Операції з такою компанією були завідомо збитковими, оскільки експортований товар продавався контрагентам за неконкурентними цінами, з врахуванням комісійної винагороди.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що у період з 05.09.2013 року по 25.09.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», про що складено Акт № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках: за лютий 2013 року з ТзОВ «Пантіон-Резерв», ТзОВ «Екобудмережа» та дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Агрополісм-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) за вересень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 176898 грн.; п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 2328517,50 грн.

15.10.2013 року на підставі акта перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000263910/5604, яким за порушення п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств в сумі 221118,75 грн., у тому числі основний платіж 176895 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 44223,75 грн. 15.10.2013 року на підставі цього ж акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000253910/5605, яким за порушення п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 3457397,25 грн., у тому числі основний платіж 2328517,50 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1128879,75 грн.

Зазначені порушення були встановлені за наслідками оформлення позивачем господарських операцій із контрагентами, відносно яких податковим органом встановлено наявність податкових ризиків, в світлі недостатньої конкретизованості у документах характеру господарських зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору доручення № 1/02-08/12 від 02.08.2012 року, укладеного ТзОВ «Стиль Бюро» (довіритель) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (повірений) про вчинення юридичних дій; довіреності від 02.08.2012 року на виконання умов договору доручення № 1/02-08/12 від 02.08.2012 року, 24.01.2013 р. між ТзОВ «Стиль Бюро», від імені якого діє ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (замовник) та ТзОВ «Екобудмережа» (виконавець) був укладений договір на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт № 01-01.

Факт виконання робіт за договором доручення підтверджується актом прийому-передачі № 1 виконаних робіт від 30.05.2012 року до договору доручення № 1/02-08/12 від 02.08.2012 року; звітом повіреного № 1 від 30.05.2013 року.

Факт виконання робіт за договором підряду, укладеного на підставі договору доручення, підтверджується податковою накладною № 1 від 05.02.2013 року на суму 1328241,60 грн.; довідками про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року; актами № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року; підсумковою відомістю ресурсів; платіжним дорученням № 0000683626 від 05.02.2013 року на суму 1328241,60 грн.

В світлі наведеного, необґрунтованими є покликання скаржника на обставини, встановлені у Акті податкової перевірки ТзОВ «Гранд Пекс» № 979/22.3-17/32821073 від 15.05.2013 року стосовно не підтвердження задекларованого ТзОВ «Екобудмережа» податкового кредиту з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Гранд Пекс».

Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що твердження скаржника про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Екобудмережа», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 221373,59 грн. не доведені у встановленому порядку.

Окрім того, 18.03.2013 р. був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між «Пантіон-Резерв» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець) про купівлю-продаж нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Ріпкинська, буд. 3г, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Скаржник посилається на недостатність відомостей у документації щодо місцезнаходження та статусу будівлі, введення її в експлуатацію тощо. Водночас, суд першої інстанції підставно обґрунтовував свої висновки доказами, які свідчать про реальність здійснення господарської операції, зокрема, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.02.2013 року; податкової накладної № 1 від 18.02.2013 року на суму 8220000 грн.; акта приймання-передачі від 18.02.2013 року до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року; інвентаризаційної справи будинку № 3г по вул. Ріпкинській у м. Чернігові; договору купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року, укладеного ТзОВ «Пантіон-Резерв» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець); податкової накладної № 2 від 18.02.2013 року на суму 3977136 грн.; акта приймання-передачі від 18.02.2013 року до договору купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року; специфікації до договору купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року; платіжних доручень про оплату нежитлової будівлі та обладнання відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року та купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року; актів звірки взаємних розрахунків до договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року та купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року. Відтак, відсутність технічного паспорта та документів про введення об'єкту в експлуатацію на даному етапі відчуження нерухомого майна, зареєстрованого в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не може свідчити про безтоварний характер операції.

При цьому, у відповідності до договору оренди № 2013/02-11 від 27.02.2013 року, укладеного ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (орендодавець) та ПП «ОККО-Нафтопродукт» (орендар) про оренду майнового комплексу «Автозаправна станція з магазином» за адресою: м. Чернігів, вул. Ріпкинська, буд. 3г; акта прийому-передачі об'єкта оренди у користування від 27.02.2013 року до договору оренди № 2013/02-11 від 27.02.2013 року; специфікації до договору оренди № 2013/02-11 від 27.02.2013 року, зазначене майно використовується у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку. На підтвердження факту сплати орендної плати позивач подав довідку №Р6-В1/53-953 від 04.12.2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про надходження на розрахунковий рахунок ПАТ «Концерн Галнафтогаз» коштів за Договором оренди №2013/02-11 від 27.02.2013 року. Подано також копії податкових накладних, виписаних ПАТ «Концерн Галнафтогаз» для ПП «ОККО-Нафтопродукт» за зазначеним вище договором оренди з доказами їх реєстрації в ЄРПН. Відтак, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про безпідставність покликань скаржника в акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті податкової перевірки ТзОВ «Пантіон-Резерв» № 233/15-4/37952066 від 27.05.2013 року стосовно неможливості підтвердження господарських операцій ТзОВ «Пантіон-Резерв» та ПАТ «Концерн Галнафтогаз». Твердження скаржника про неможливість підтвердження господарських операцій позивача та контрагента ТзОВ «Пантіон-Резерв», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1965627,91 грн. не доведені у встановленому порядку належними доказами. Закон не обумовлює безспірності висновків актів податкових перевірок. Встановлені в них обставини підлягають доведенню на загальних підставах.

Також між позивачем та ТзОВ «Агрополіс-плаза» і Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) існували господарські відносини, що вбачається з договору купівлі-продажу № 13-08/2 від 13.08.2010 року, укладеного ПП «Агродія» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець) про купівлю ячменю фуражного 3 класу у кількості 370 метричних тон. Зазначений договір виконувався сторонами, що вбачається з акта прийому-передачі до договору купівлі-продажу № 13-08/2 від 13.08.2010 року; податкової накладної № 147 від 18.08.2010 року на суму 764790 грн.; платіжних доручень № 268776 від 29.09.2010 року на суму 797580,32 грн. та № 284788 від 19.10.2010 року на суму 57209,68 грн.; договору складського зберігання зерна № 18/10 від 30.07.2010 року, укладеного ТзОВ «Овсєй» (зерновий склад) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (поклажодавець) про зберігання зерна з додатком № 1 до нього; актів прийому-передачі ячменю 3 класу у кількості 370 тон від 18.08.2010 року; складської квитанції на зерно № 2043 від 18.08.2010 року.

27.07.2010 р. між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (комітент) та ТзОВ «Агрополіс-плаза» (комісіонер) був укладений договір комісії № К 07-27/1 про реалізацію комісіонерам - нерезидентам України продукції комітента з додатком № 4 від 13.08.2010 року до Договору.

Даний договір виконувався сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі № 1 до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року; актом-звітом від 31.08.2010 року про повне виконання робіт відповідно до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року; актом виконаних робіт від 31.08.2010 року відповідно до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року; реєстром кредитових платежів від 29.09.2010 року про оплату валютної виручки за ячмінь відповідно до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року; вантажно-митної декларації від 31.08.2010 року; контрактом № FB08/10-3 UKR010-230-AS.1 від 16.08.2010 року, укладеного ТзОВ «Агрополіс-плаза» (продавець) та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) (покупець) про продаж ячменю урожаю 2010 року українського походження.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно не взяв до уваги покликання скаржника у акті податкової перевірки на лист Державної податкової служби України № 6796/7/22-1417 від 20.03.2013 року, у якому йдеться про те, що відповідно до інформації Служби внутрішніх доходів Сполучених Штатів Америки від 29.11.2012 року фірма «SEAGRAIN L.L.C.» (США) є «оболонкою»: не має ідентифікаційного номера платника податків та не подає декларації з податку на прибуток у США, не здійснює діяльності (фіктивна), оскільки господарські операції позивача та його контрагентів ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) було здійснено у липні-серпні 2010 року, довідки Департаменту з питань захисту прав споживачів та регуляторних питань Уряду Округу Колумбія від 15.07.2010 року про реєстрацію 29.08.2002 року статуту Компанії «SEAGRAIN L.L.C.» та про діяльність згаданої Компанії відповідно до Законів Округу Колумбія.

Оскільки оплата за товар була проведена, посилання скаржника на безоплатну передачу товару невстановленому суб'єкту не заслуговує на увагу. Обставини, викладені у Акті перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року стосовно порушення позивачем п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» скаржником доведені не були.

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно з п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. Згідно з п. 1.31. ст. 1 цього ж Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 4.2. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Відповідно до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містяться і в п. п. 14.1.181 ПК України. Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. у справі №813/8085/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 19.12.2014 року.