Постанова № 42017320, 23.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року № 826/18028/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Сантехмонтажінженірінг" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 квітня 2014 року № 0001742201 та № 0001722201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18028//14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 04 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 25 лютого 2014 року № 386, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ПМК 555» за період з 01 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 14 березня 2014 року № 527/26-53-22-01-21-35912498.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 21927,00 грн. в тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 21927,00 грн.

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19067,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2011 року - 19067,00 грн.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» залишені без задоволення, а висновки акту від 14 березня 2014 року № 527/26-53-22-01-21-35912498 - без змін.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 0001742201 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28601,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 19067,00 грн., за штрафними санкціями - 9534,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 0001722201 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 21927,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 00017412201 та № 0001722201 - залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ПМК 555».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 14 березня 2014 року № 527/26-53-22-01-21-35912498.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПМК 555» обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» (Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 555» (Виконавець) укладено Договір підряду № 11 від 01 листопада 2011 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги: Автокрану Камаз КТА16, Екскаватора Борекс; Бульдозера ДТ-75 у визначені цим Договором строки та передати виконані роботи Замовнику, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю фронт робіт та забезпечити своєчасне фінансування виконаних Виконавцем послуг.

Відповідно до пункту 1.2 Договору підряду вартість однієї машини складає: автокран Камаз - 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 333,33 грн.); екскаватор Борекс - 1600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 266,67 грн.); бульдозер ДТ -75 - 1600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 266,67 грн.).

Загальна вартість та об'єм проведення робіт по цьому Договору визначається фактично виконаним об'ємами робіт.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунків фактур, змінних рапортів або акту виконаних робіт (пункту 1.3).

Відповідно до пункту 1.4 Договору початок робіт - з моменту перерахування Замовником авансу на розрахунковий рахунок Виконавця, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів. Завершення - згідно потребам замовника. Строки виконання робіт можуть бути змінені за домовленістю Сторін при наявності обставин: відсутності фінансування; появи додаткових робіт.

Прийом-передача фактично виконаних Виконавцем робіт оформляється двосторонніми актами виконаних робіт (пункт 1.5 Договору).

Відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт та наданих послуг від 30 листопада 2011 року Виконавець виконав, а Замовник прийняв згідно з Договором № 11 від 01 листопада 2011 року роботи, а саме: послуги автокрана Камаз 16т/21,7м. - 22 зміни на суму 44000,00 грн., послуги екскаватор Борекс2201 - 22 зміни на суму 35200,00 грн., послуги бульдозер ДТ -75 - 22 зміни на суму 35200,00 грн. Загальна сума виконаних робіт - 114400,00 грн.

В свою чергу, Товариств з обмеженою відповідальністю «ПМК 555» виписано на адресу позивача податкову накладну від 30 листопада 2011 року № 103 на загальну суму 114400,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується матеріалами справи та не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМК 555» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК 555» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на анулювання свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 555» як платника ПДВ є необґрунтованими, оскільки як свідчать матеріали справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ПМК 555» здійснювались у листопаді 2011 року, а свідоцтво анульоване - у серпні 2012 року.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» здійснює діяльність у сфері монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Згідно штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» на товаристві у 2011 році працювало 9 чоловік, серед яких: генеральний директор, головний бухгалтер, інженер з охорони праці, виконороб, електрозварник (2 чоловіка), монтажник санітарно-технічних систем та устаткування (3 чоловіка).

11 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» (Субпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК-СК» (Підрядник) укладено Договір підряду № 1/11 від 11 жовтня 2011 року, за умовами якого, Субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати Підрядникові роботи по монтажу зовнішніх !мереж водопроводу, побутової, виробничої та дощової каналізації на офісно-складського комплексу ТОВ «ВИЛО Україна» в с. Чайки, Києво - Святошинського р-ну Київської обл., вул. Антонова, 4, передбачені Додатком № 1 (Договірна ціна) до цього Договору, і в обумовлений цим договором строк, а Підрядник зобов'язується надати Субпідряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Між сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК-СК» укладено Договірну ціну, в якій детальну визначено види підрядних робіт та їх вартість.

Аналогічний перелік робіт міститься в акті виконаних робіт № 2 за листопад 2011року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт.

Позивачем зазначено, що на виконання умов вищезазначеного Договору підряду № 1/11 від 11 жовтня 2011 року, останнім укладено Договір № 11 від 01 листопада 2011 року, оскільки необхідні було залучення такої техніки, як екскаватор Борекс 2201, бульдозер ДТ -75 - 22, автокран Камаз 16т/21,7м.

Також, дальність відносин позивача із контрагентом-виконавцем підтверджується і фотографіями з будівельного майданчика побутової, виробничої та дощової каналізації. Будівництво офісно-складського комплексу ТОВ «ВИЛО Україна» в с. Чайки, Києво - Святошинського р-ну Київської області, вул. Антонова,4», на якому зафіксовані будівельні роботи з використанням орендованого автотранспорту ТОВ «ПМК 555».

Згідно наданого позивачем розрахунку, дохід Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» на згадуваних будівельних об'єктах склав 31121,94 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «ПМК 555», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ПМК 555» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22 серпня 2012 року № 568/3-22-70-34933632 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07 вересня 2011 року по 31 липня 2012 року», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 07 вересня 201 року по 31 липня 2012 року, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПМК 555», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 0001742201 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 0001722201 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПМК 555».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 0001722201.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 квітня 2014 року № 0001742201 та № 0001722201.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник