Постанова № 42015496, 23.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 грудня 2014 року Справа № 918/1337/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

секретар судового засідання Баклан Н.С.,

за участю представників:

позивача - Пронюк Владислав Ярославович (довіреність № 14-182 від 15.07.2014 р.)

відповідача - Педич Дмитро Петрович (довіреність № 09-628 від 17.03.2014 р.)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.14 р. у справі №918/1337/14

за позовом публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 747 709 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.11.14 р. у справі №918/1337/14 позов публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 747 709 грн. 45 коп. - задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 77 329 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 12519 грн. 27 коп. - 3% річних, 27 959 грн. 94 коп. - пені, 14 356 грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти вимог в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. При цьому є підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 27959,94 грн. (арк.справи 89-91).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 96-102).

В скарзі скаржник, зокрема, зазначає, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши обґрунтованих мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Вважає, що судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.

Звертає увагу суду, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство, що належить до державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року.

Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників неустойки у розмірі передбаченому умовами договорів.

Загальна сума заявлених неустойки, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Стверджує про неповне з'ясування обставин справи та визнання встановленими недоведених обставин справи, оскільки з матеріалів справита самого рішення незрозуміло,, які саме інтереси сторін було враховано, я ким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки.

При обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на ст.ст.4, 4-2, 83 ГПК України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 549-552 Цивільного кодексу України.

Як на практику розгляду аналогічних спорів, посилається на ряд постанов Вищого господарського суду України, а саме: від 29.05.2014р. у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014р. у справі №921/185/13-г, від 03.06.2014р. у справі №17/5014/2629/2012, від 15.08.2013р. у справі №921/186/13-г, від 25.07.2013р. у справі №904/1610/13-г, від 06.06.13р. у справі №5023/5210/12 та інші.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2014р. у справі №918/1337/14 в частині зменшення розміру пені на 27959, 94 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в повному розмірі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2014р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 95).

Відповідач не скористався правом подачі відзиву, що відповідно до ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2014р. представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.14 р. у справі №918/1337/14 в частині зменшення розміру пені на 27 959,94 грн. скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін. Представник відповідача заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.12.2012р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (покупець) уклали договір №13/2657-БО-28 купівлі-продажу природного газу (арк.справи 15-20).

Згідно п.1.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (6.1 договору).

За несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 договору).

На виконання умов договору продавець передав покупцю протягом січня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 6 302 825 грн. 15 коп. Вказане підтверджується наявними у справі актами прийому-передачі природного газу (арк.справи 23-33). Останні підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток сторін договору №13/2657-БО-28.

Як вбачається з матеріалів справи КП "Здолбунівкомуненергія" свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу виконав частково. Несплаченими залишилися 600 000 грн. 00 коп., що стверджується витягом з журналу-ордеру по кредиту рахунку 36-1-08-8 та не заперечуться представником відповідача у судовому засіданні (арк.справи 34-39).

Позивач, враховуючи несвоєчасну сплату заборгованості відповідачем за отриманий ним природний газ та керуючись п.7.2 договору №13/2657-БО-28 купівлі-продажу природного газу, нарахував відповідачу пеню в розмірі 55 919 грн. 88 коп. (розрахунок пені на арк.справи 8-14). Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував 79120 грн. 67 коп. - інфляційних втрат та 12 668 грн. 90 коп. - 3% річних (арк.справи 8-14).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за своєю правовою природою укладений договір №13/2657-БО-28 від 25.12.2012 р. є договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.19 зазначеного Закону відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.536 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.525 ЦК України, ч.6 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено п.п. 3.1., п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 5.1. вищезазначеної Постанови Пленуму кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Перевіривши в апеляційному провадженні розміри нарахованих позивачем сум 3% річних та перерахунок даної санкції судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду, що за невчасне виконання зобов'язань за січень-грудень 2013р. 3% річних становить 12 519 грн. 27 коп., що співпадає з обрахунками відповідача (що наявні в матеріалах справи), тоді як позивачем було заявлено до стягнення 12 668 грн. 90 коп.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних правомірно задоволено у сумі 12 519 грн. 27 коп.

Колегія суддів перевіривши розміри нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та здійснений судом обрахунок даної санкції, погоджується з останнім, що за невчасне виконання зобов'язань за січень-грудень 2013 р. інфляційні втрати становлять 77 329 грн. 21 коп., що співпадає з обрахунками здійсненими відповідачем, тоді як позивачем було заявлено до стягнення 79 120 грн. 67 коп.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно положень частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правомірність у сумі 55 919 грн. 88 коп.

Господарський суд Рівненської області на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вирішив зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 55 919 грн. 88 коп. за несвоєчасну оплату боргу, та стягнув її в сумі 27 959 грн. 94 коп.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За умовами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні докази понесення публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" значних збитків у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу відповідачем.

Крім того, матеріали справи містять долучений відповідачем звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) КП "Здолбунівкомуненергія" за 2013 рік та І півріччя 2014 року, із якого вбачається, що підприємство є збитковим.

Протоколом №44/14 від 31.07.2014 р. засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, підтверджується факт заборгованості за 2012-2013 роки та І півріччя 2014 року станом на 01.07.2014 р. з різниці в тарифах, відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 р. №30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" зі змінами, у сумі 6 599 484 грн. 27 коп.

У справі наявна виписка з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, з якої вбачається, що КП "Здолбунівкомуненергія" відноситься до юридичних осіб, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Колегія суддів погоджується, що документи, подані сторонами до справи, у сукупності підтверджують ту обставину, що держава несвоєчасно та не у повній мірі відшкодовує різницю в тарифах на теплову енергію, та відповідач є збитковим підприємством.

Враховуючи викладене вище суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені до 50% від заявленої суми 55 919 грн. 88 коп. за несвоєчасну оплату боргу, та стягнув її в сумі 27 959 грн. 94 коп.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що відповідач за отриманий у січні-грудні 2013 року природний газ розрахувався несвоєчасно.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задаволення позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача КП "Здолбунівкомуненергія" в частині стягнення 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 77 329 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 12519 грн. 27 коп. - 3% річних, 27959 грн. 94 коп. - пені, всього - 717808 грн. 42 коп., та відмову в позові в іншій частині.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.14 р. у справі №918/1337/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.