Постанова № 42015429, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 911/3276/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс"

на рішення Господарського суду київської області від 14.10.14року (повний текст підписано - 20.10.2014р.)

у справі №911/3276/14 (суддя - С.О. Саванчук).

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень

до Державного підприємства Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс"

про стягнення 67 425,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (надалі позивач-1) до Державного підприємства Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс"(надалі відповідач) про стягнення 67 425,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2014 р. у справі № 911/3276/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, буд. 1, код ЄДРПОУ 24210297) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (83000, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957) 67 425 (шістдесят сім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2014 року у справі №911/3276/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 10.11.2014 р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 09.12.2014 року.

В судове засідання 09.12.2014р. представники сторін з'явилися. Представником позивача долучено до матеріалів справи додаткові документи та уточнення до апеляційної скарги, відповідно до якого позивач простить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2014р. та прийняти нове, яким зменшити штрафні санкції до 6742,50 грн.

Представник відповідача щодо прийняття заяви про уточнення до апеляційної скарги не заперечував.

Колегією суддів розглянуто уточнення до апеляційної скарги та прийнято для приєднання до справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2014 року у справі № 911/3276/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким зменшити штрафні санкції до 6742,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції щодо задоволення вимог уточненої апеляційної скарги не заперечував.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено судом першої інстанції 10.02.2014 згідно з накладною № 34976563 зі станції Фастів І Південно-Західної залізниці Державним підприємством Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (далі - вантажовідправник) відправлено на адресу Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (далі - одержувач), станція призначення - Єнакієве Донецької залізниці (далі - залізниця), вагон № 66171372 з вантажем - лом чорних металів, зазначивши в накладній масу вантажу 66 520,00 кг.

Відповідно до даних, що зазначені в накладній, вантаж завантажений у вагон засобами вантажовідправника, маса вантажу визначена на вагонних вагах. Правильність внесених у накладну відомостей підтверджено підписом представника відправника - Четвергова С.О.

14.02.2014 вагон № 66171372 прибув на станцію призначення та 16.02.2014 за вимогою одержувача (копія заявки від 16.02.2014 додана до матеріалів справи), відповідно до пункту 52 Статуту залізниць України, здійснено перевірку маси вантажу та встановлено невідповідність маси вантажу, масі, що зазначена відповідачем у накладній, про що складений комерційний акт № 722739/51 (копія в матеріалах справи).

Різниця між масою, що зазначена в накладній, та масою, що встановлена при переважуванні вантажу на станції призначення складає 440 кг.

Комерційним актом від 16.02.2014 № 722739/51 встановлено, що вагон прибув у справному технічному стані в супроводі охорони залізничної станції Ясинувата - охоронець Латишев. Ознаки втрати, псування чи пошкодження вантажу відсутні, що підтверджується маркуванням вантажу білою фарбою. Зважування здійснювалось на справних 150-тонних вагонних тензометричних вагах у присутності двох комерційних агентів, начальника станції та оператора ІПСЖС України. Про невідповідність маси вантажу на станцію відправника надіслано телеграму (копія в матеріалах справи).

Отже, у зв'язку з виявленим порушенням, позивачем нараховано відповідачу штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в порядку пунктів 122, 118 Статуту залізниць України, що склав 67 425,00 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду першої інстанції щодо наявності правопорушення зі сторони відповідача відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, проте колегія суддів дещо не погоджується з розміром штрафних санкцій застосованих судом першої інстанції з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду від 14.10.2014 року у даній справі встановлено порушення відповідачем правил перевезень вантажів, яке полягає у невірному зазначенні показників маси вантажу у накладній.

Відповідно до пункту 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При визначенні розміру неустойки місцевий господарський суд застосовуючи положення п. 118 Статуту залізниць України керувався тим, що згідно дослідженої накладної № 34976563, провізна плата за вагон № 66171372 складає 13 485,00 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 67 425,00 грн. штрафу (13 485,00 грн. х 5) підлягає задоволення.

Проте колегія суддів вважає, що при винесенні місцевим господарським судом рішення по даній справі не було враховано тяжкий фінансовий стан відповідача, у зв'язку з чим застосовані до нього штрафні санкції є дещо непомірними з огляду на наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма передбачена і в п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування уточнення до апеляційної скарги, відповідач зазначає, що Краснолиманській дирекції не було нанесено жодних збитків при невірно вказаній масі вантажу в залізничній накладній, і стягнення з ДП «Укррефтранс» штрафу у розмірі 67 425,00 грн. призведе до погіршення фінансово-економічного стану підприємства і скороченню працівників, так як з 01.12.2014 року на ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» встановлено режим неповного робочого тижня наказами від 27.08.2014 р. № ЦВРЕФ-469 і від 21.10.2014 р. № ЦВРЕФ-469.

Крім того суд враховує позицію позивача з приводу заявлених уточнень до апеляційної скарги, а саме відсутність будь-яких заперечень та навпаки згоду на необхідність застосування положень ст. 233 ГК України до спірних правовідносин з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача.

Таким чином колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім цього, колегія суддів вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для останнього та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, та виходячи з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розмір штрафу з відповідача до 6 742,5 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2014р. у справі № 911/3276/14 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, буд. 1, код ЄДРПОУ 24210297) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (83000, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957) 6742,5 грн. (шість сімсот сорок дві гривні 50 копійок) штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/3276/14 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко