Рішення № 42015265, 24.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24498/14 24.12.14

за позовом: Приватного підприємства «Промбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 25586975

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 14371869

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національного банку України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032106

про зобов'язання перерахувати грошові кошті згідно з платіжними дорученнями

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Карповська Л.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Блажко К.А. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «Промбуд», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ про зобов'язання перерахувати грошові кошті згідно з платіжними дорученнями №3647 від 09.09.2014р., №3648 від 09.09.2014р., №3649 від 09.09.2014р., №3651 від 12.09.2014р., №3650 від 12.09.2014р., №3657 від 16.09.2014р., №3658 від 16.09.2014р. та №3659 від 16.09.2014р.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов договору №ID1756957 від 26.07.2011р. в частині належного виконання платіжних доручень клієнта.

Відповідач у клопотанні №25.2/2800 від 08.12.2014р. зазначив, що у банку тимчасово відсутня можливість виконати платіжні доручення Приватного підприємства «Промбуд» через обмеження у діяльності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», які було запроваджено Національним банком України.

Відповідач у судові засідання 26.11.2014р., 10.12.2014р. та 24.12.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді спору не скористався.

Проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, з огляду на наявні в матеріалах справи поштові повідомленнями №0103032078056, №0103032145233 та №0103032147120.

Одночасно, про обізнаність вказаного учасника судового процесу щодо розгляду господарським судом справи №910/244498/14 також свідчать клопотання Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про відкладення розгляду спору та залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.

Ухвалою від 10.12.2014р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Національний банк України.

Третя особа у поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду 24.12.2014р., та у судовому засіданні 24.12.2014р. зазначила, що жодних заходів впливу, які б могли стати підставою для невиконання платіжних доручень позивача, Національний банк України до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» не застосовував.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Однак, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, суд наголошує, що двомісячний строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Судом також прийнято до уваги, що ухвалою від 10.12.2014р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Одночасно, за висновками суду, з 13.11.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» було достатньо часу для підготування та належного доказового обґрунтування своєї правової позиції по суті спору та надання витребуваних судом документів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (банк) та Приватним підприємством «Промбуд» (клієнт) було укладено договір №ID1756957 банківського рахунку юридичної особи, згідно з п.1.1 якого для зберігання грошових коштів в національній валюті України, в іноземній валюті та здійснення всіх видів операцій банк відкриває клієнту поточні рахунки в національній та іноземних валютах: №2600.6.151686.001/980, №2600.6.151686.001/840, №2600.6.151686.001/978 та №2600.6.151686.001/643.

За умовами п.1.2 договору №ID1756957 від 26.07.2011р. обслуговування рахунків клієнта здійснюється шляхом касового обслуговування - приймання та видачі готівкових грошових коштів на підставі касових документів та розрахункового обслуговування - зарахування на рахунок та списання з рахунку грошових коштів на підставі платіжних інструментів, а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти.

У п.9.1 укладеного між сторонами правочину контрагентами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк.

Наразі, матеріали справи доказів припинення спірного правочину не містять, позивачем під час розгляду спору жодних заяв з приводу закінчення терміну дії договору не заявлялось.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ID1756957 від 26.07.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в д?ень надходження до банку відп?овідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Аналогічні положення закріплено стосовно виконання платіжних вимог в іноземній валюті в п.3.5 Постанови №216 від 28.07.2008р. Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

З п.2.1 договору №ID1756957 від 26.07.2011р. вбачається, що банк зобов'язався здійснювати обслуговування рахунку клієнта в операційний час, списувати грошові кошти з рахунку на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого клієнтом до банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в банку. Також за умовами спірного правочину банк прийняв на себе зобов'язання виконувати розрахункові доручення клієнта, які були представлені із застосуванням системи дистанційного обслуговування.

Розрахункові документи клієнта, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного дня, виконуються банком не пізніше наступного операційного дня (п.2.9.9 договору №ID1756957 від 26.07.2011р.).

Спірним правочином, зокрема п.3.1.1, передбачено, що банк має право відмовити у здійсненні розрахункової операції при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом чинного законодавства щодо оформлення розрахункового документа, строків його подання банку.

Пунктом 3.1.9 укладеного між сторонами договору визначено, що банк повертає розрахункові документи без виконання, в тому числі, у разі: якщо в них є підчищення, закреслені слова; якщо текст неможливо прочитати внаслідок їх пошкодження; якщо хоча б один з реквізитів не заповнений або заповнений не вірно; якщо при підписанні використано факсимільний підпис, тощо.

Як встановлено судом, Приватним підприємством «Промбуд» було подано до виконання Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ», в тому числі, платіжні доручення на загальну суму 106 943,85 грн., а саме №3647 від 09.09.2014р. на суму 6415 грн., №3648 від 09.09.2014р. на суму 30 087, 64 грн., №3649 від 09.09.2014р. на суму 1096,95 грн., №3651 від 12.09.2014р. на суму 405 грн., №3650 від 12.09.2014р. на суму 10 574,26 грн., №3657 від 16.09.2014р. на суму 6415 грн., №3658 від 16.09.2014р. на суму 36 100 грн. та №3659 від 16.09.2014р. на суму 15 850 грн.

Кожен з наведених розрахункових документів був зареєстрований банком в день їх подання, про що свідчить підпис представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» та печатка банку на копіях платіжних доручень, які представлено до матеріалів справи. Одночасно, судом прийнято до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» підтвердило факт отримання перелічених вище розрахункових документів у листі №18.1.1/705 від 18.09.2014р.

Господарський судом встановлено, що станом на момент звернення до банку з переліченими вище платіжними дорученнями, на рахунку Приватного підприємства «Промбуд» було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку заявника.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було.

При цьому, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів мотивованого повернення без виконання платіжних доручень матеріали справи не містять.

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що на рахунку Приватного підприємства «Промбуд» достаньо грошових коштів для виконання представлених банку платіжних доручень, що підтверджується випискою з рахунку останнього та довідкою №489 від 21.11.2014р. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Ухвалами від 07.11.2014р., від 26.11.2014р. та від 10.12.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором №ID1756957 від 26.07.2011р. в частині виконання платіжних доручень №3647 від 09.09.2014р., №3648 від 09.09.2014р., №3649 від 09.09.2014р., №3651 від 12.09.2014р., №3650 від 12.09.2014р., №3657 від 16.09.2014р., №3658 від 16.09.2014р. та №3659 від 16.09.2014р.

Проте, витребуваних господарським судом доказів Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» представлено не було, факт порушення своїх зобов'язань за договором №ID1756957 від 26.07.2011р. в частині здійснення розрахункового обслуговування Приватного підприємства «Промбуд» належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовано.

При цьому, твердження відповідача щодо неможливості банку виконати платіжні доручення клієнта через тимчасові обмеження у господарський діяльності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», які введено Національним банком України на підставі ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд до уваги не приймає як безпідставні та такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України уповноважений на прийняття рішень про віднесення банку до категорії проблемних у разі наявності відповідних підстав.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Тобто, з наведеного вбачається, що дійсно Національний банк України може ввести певні обмеження в діяльність фінансової установи, проте, наведеною нормою не передбачено, що такі обмеження нівелюють обов'язок банку виконувати розрахункове обслуговування своїх клієнтів чи відстрочують виконання такого зобов'язання.

Суд зазначає, що ст.32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наразі, відповідачем на підтвердження своїх заперечень належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів застосування наведеного вище чи іншого заходу впливу на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» з боку Національного банку України не представлено.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи ухвалою від 10.12.2014р. було зобов'язано Національний банк України надати відомості щодо запровадження обмежень відносно Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», які б могли перешкоджати вказаному банку виконувати платіжні доручення клієнтів.

Як вказувалось вище, Національний банк України зазначив, що жодних обмежень, які б стали підставою для невиконання відповідачем платіжних доручень позивача, третьою особою відносно Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» не застосовувалось.

Наведене свідчить про доказову необґрунтованість тверджень відповідача щодо застосування Національним банком України до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» заходів впливу, які б перешкоджали виконанню останнім своїх обов'язків перед Приватним підприємством «Промбуд».

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем спірних платіжних доручень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Промбуд» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про зобов'язання перерахувати грошові кошті згідно з платіжними дорученнями є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наразі, клопотання Приватного підприємства «Промбуд» про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва та клопотання №25.2/2801 від 08.12.2014р., №25.2/966 від 23.12.2014р. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про залучення в якості третьої особи Міністерства фінансів України залишені судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, позивачем не наведено належного обґрунтування впливу результатів розгляду справи №910/24498/14 на права та обов'язки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва. При цьому, ті обставини, що саме вказана установа була отримувачем грошових коштів за спірними платіжними дорученнями, ніяким чином не впливає на правовідносини учасників судового процесу.

Одночасно, відповідачем також на представленого доказів наявності підстав для залучення Міністерства фінансів України, а те, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» належить до державного сектору економіки не може свідчити про наявність у Міністерства фінансів України певних повноважень на втручання у господарську діяльність банку, зокрема, при виконанні зобов'язань за договором №ID1756957 від 26.07.2011р.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних осіб не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги позицію Пленуму Вищого господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що клопотання Приватного підприємства «Промбуд» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про залучення третіх осіб є необґрунтованими та такими, що підлягають залишеню без задоволення.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «Промбуд», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ про зобов'язання перерахувати грошові кошті згідно з платіжними дорученнями №3647 від 09.09.2014р., №3648 від 09.09.2014р., №3649 від 09.09.2014р., №3651 від 12.09.2014р., №3650 від 12.09.2014р., №3657 від 16.09.2014р., №3658 від 16.09.2014р. та №3659 від 16.09.2014р.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, 16-22, ЄДРПОУ 14371869) перерахувати грошові кошти з рахунку Приватного підприємства «Промбуд» (02121, м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.3, ЄДРПОУ 25586975) за платіжними дорученнями №3647 від 09.09.2014р., №3648 від 09.09.2014р., №3649 від 09.09.2014р., №3651 від 12.09.2014р., №3650 від 12.09.2014р., №3657 від 16.09.2014р., №3658 від 16.09.2014р. та №3659 від 16.09.2014р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, 16-22, ЄДРПОУ 14371869) на користь Приватного підприємства «Промбуд» (02121, м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.3, ЄДРПОУ 25586975) судовий збір в сумі 2138,88 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.12.2014р.

Суддя М.О.Любченко