Рішення № 42015250, 24.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27052/14 24.12.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», м.Київ, ЄДРПОУ 31571133

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

про стягнення 10 679,81 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 9204 грн., пені в розмірі 808,69 грн., 3% річних в сумі 95,32 грн. та інфляційних втрат в розмірі 571,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперіал-Транс» страхового відшкодування на підставі договору №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. добровільного страхування наземного транспорту (Стандарт), внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» перейшло право вимоги до відповідача.

У судове засідання 24.12.2014р. позивач не з'явився, представника не направив, проте був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103032146493.

Відповідач у відзиві №08-03-12 від 23.12.2014р. заперечень з приводу позовних вимог не надав та просив здійснювати розгляд справи 910/27052/14 без участі представника Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта».

У судове засідання 24.12.2014р. представник відповідач не з'явився, однак був повідомлений про час та місце розгляду спору з огляду на поштове повідомлення №0103032146507.

Наразі, клопотання б/н від 22.12.2014р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість направити представника у судове засідання залишене судом без задоволення. При цьому, судом враховано наступне.

За змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Позивачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено неможливості заміни представника відповідача, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з господарським товариством трудовими відносинами.

Наразі, заявником також не представлено до матеріалів справи доказів щодо перебування директора Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» у відпустці.

Господарським судом прийнято до уваги, що позивачем всі витребувані господарським судом документи, які є необхідними для вирішення спору, було надано.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 05.12.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, незважаючи на те, що сторони в процесі розгляду справи так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, а справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 03.04.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал-Транс» (страхувальник) було укладено договір №22/17/1-0042 добровільного страхування наземного транспорту (Стандарт), предметом якого відповідно до п.3 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель напівпричіп Krone Box Liner SD,

реєстраційний номер: AI 6466 XO,

номер кузова: WKESD000000570817,

рік випуску: 2013р.

За змістом договору №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. страховим випадком вважається, в тому числі, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, п.5.7.2 вказаного вище договору добровільного страхування встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

Пунктом 4 договору №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. передбачено, що вигодонабувачем є Акціонерне товариство «Таскомбанк».

За умовами п.5.12 вказаного правочину договір №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. діє з 04.04.2013р. до 03.04.2014р.

Виходячи з змісту довідок б/н та №9302139 про дорожньо-транспортну пригоду, 15.11.2013р. о 14 год. 15 хвил. у Приморському районі м.Одеса по вул.Дніпропетровська дорога, 108 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. ВАЗ 21114, державний номер ВН 4756 ВА, що належав Баланюку Павлу Валерійовичу, який і здійснював керування транспортним засобом під час вчинення дорожньо транспортної пригоди, та 2. вантажний DAF 104460 з причіпом Krone Box Liner SD, державний номер AI 6466 XO, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Іпмеріал-Транс», керування яким здійснював Тараненко Володимир Іванович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.10.1 договору №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки.

Розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих страхувальником (вигодонабувачем), а також відомостей, зібраних страховиком самостійно. Страхове відшкодування виплачується страхувальнику або вигодонабувачу (п.п.10.3, 10.19 договору №22/17/1-0042 від 03.04.2013р.).

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2013р. страхувальник звернувся до страховика на підставі договору №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. з заявою №123/13 від 18.11.2013р. про страховий випадок.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист» 19.11.2013р. направило на адресу Акціонерного товариства «Таскомбанк» лист №483 з проханням погодити вигодонабувачем виплату страхового відшкодування за договором №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. на рахунок станції технічного обслуговування.

У листі №2135 від 20.11.2013р. вигодонабувач надав згоду на здійснення страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування.

З протоколу №2/2215 від 11.01.2014р. вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 15.11.2013р., транспортному засобу Krone Box Liner SD, державний номер AI 6466 XO завдано наступні пошкодження: скло фонарне причіпу заднє ліве, отбійник задній, катафот лівий. Такі пошкодження також визначені у довідці Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України про дорожньо-траснпортну пригоду.

З рахунку №335 від 05.02.2014р., який складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Центр ЛТД» вбачається, що вартість відновлювального напівпричіпу Krone Box Liner SD, державний номер AI 6466 XO становила 9204 грн.

У звіті №2/2215 від 14.03.2014р. оцінки транспортного засобу зазначено, що вартість відновлювального ремонту за застрахованого відповідачем транспортного засобу складає 9228,72 грн.

14.03.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал-Транс» подано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Добробут та захист» заяву про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування.

28.03.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» складено страховий акт №035/03/14, в якому прийнято рішення про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперіал-Транс» страхового відшкодування в розмірі 9204 грн.

Наразі, факт виплати страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №345 від 15.04.2014р. на суму 9204 грн.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. добровільного страхування наземного транспорту (Стандарт).

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №22/17/1-0042 від 03.04.2013р. добровільного страхування наземного транспорту (Стандарт), у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал-Транс», в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 29.11.2013р. Суворовського районного суду м.Одеси, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 15.11.2013р. за участю транспортних засобів 1. ВАЗ 21114, державний номер ВН 4756 ВА та 2. вантажний DAF 104460 з причіпом Krone Box Liner SD, державний номер AI 6466 XO, визнано Баланюка Павла Валерійовича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9302139 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21114, державний номер ВН 4756 ВА застраховано Відкритим акціонерним товариством Національною страховою компанією «Оранта» за полісом №АС1195374.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/27052/14. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/34933 від 16.12.2014р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21114, державний номер ВН 4756 ВА застраховано Відкритим акціонерним товариством Національною страховою компанією «Оранта» за полісом №АС1195374. Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 510 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №9302139 про дорожньо-транспортну пригоду та довідка №7/2-28/34933 від 16.12.2014р. Моторного транспортного страхового бюро України є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу ВАЗ 21114, державний номер ВН 4756 ВА саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» з розглядуваним позовом саме до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» є обґрунтованим.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно було бути враховано розмір франшизи, який визначено полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС1195374.

Як вказувалось вище, полісом №АС1195374 передбачено, що франшиза у разі настання страхового випадку, складає 510 грн.

Проте, всупереч наведеному вище, заявником вказану грошову суму вирахувано не було, що свідчить про невірне визначення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта».

Як свідчать матеріали справи, 28.04.2014р. позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до наявного в матеріалах справи поштового повідомлення №0100115822459 вказану вимогу відповідачем було отримано 29.04.2014р.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача у відзиві №08-03-12 від 23.12.2014р. заперечені не були, Відкритим акціонерним товариством Національною страховою компанією «Оранта» страхове відшкодування позивачу сплачено не було.

Приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позивачем не вірно було визначено заявлений до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково, а саме на суму 8694 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відмови в задвоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» пені в розмірі 808,69 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

У ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 вказаного нормативно правового акту предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Наразі, в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача пені заявник посилається на порушення Відкритим акціонерним товариством Національною страховою компанією «Оранта» строків виплати страхового відшкодування.

За таких обставин, позивачем на підставі приписів ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, нараховано неустойку в розмірі 808,69 грн.

Господарський суд зазначає, що посилання заявника як на підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є необгрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Як вказувалось вище, ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини страховика та страхувальника, пов'язані із відшкодуванням збитків та відповідальністю за порушення такого обов'язку саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які виникають між страховиком та страхувальником.

У свою чергу, правовідносини позивача та відповідача, як страховиків, не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до наведених вище правовідносин є безпідставним. Аналогічна правова позиція міститься також у постановах від 10.02.2014р., від 07.08.2014р. та від 11.11.2014р. Вищого господарського суду України по справах №5011-47/16703-2012, №910/14328/13 та №910/10479/14.

Разом з цим, відповідно до ст.992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Таким чином, виходячи зі змісту норми ст.992 Цивільного кодексу України право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законом України «Про страхування» не встановлено, що виконання страховиком зобов'язання відповідальної за завдання шкоди особи перед страховиком, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, враховуючи те, що для позадоговірних зобов'язань у сфері страхування чинне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких шляхом встановлення неустойки (пені), а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати страхового відшкодування задоволенню не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 09.07.2013р. Вищого господарського суду року по справі №5011-19/13602-2012 та постанові від 26.09.2012р. Верховного Суду України року по справі №4/17-3520-2011.

Таким чином, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» про стягнення пені в сумі 808,69 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 95,32 грн. та інфляційних втрат в розмірі 571,80 грн. господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, за порушення відповідачем строків здійснення страхового відшкодування на підставі заяви №212 від 24.04.2014р. про виплату страхового відшкодування позивачем за період з 29.07.2014р. по 01.12.2014р. нараховано 3% річних в сумі 95,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 574,82 грн.

При цьому, як вбачається з представленого заявником розрахунку базою нарахування була сума страхового відшкодування, визначена без врахування франшизи, розмір якої визначено у полісі відповідача.

Проте, як було встановлено судом, правомірним є стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» страхового відшкодування в сумі 8694 грн., а отже і нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно здійснюватись на підставі наведеної суми.

Після здійснення власного розрахунку, господарським судом встановлено, що за період з 29.07.2014р. по 01.12.2014р. з відповідача може бути стягнуто 3% річних в сумі 90,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 571,80 грн.

Приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позивачем не вірно було визначено заявлений до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування, а також невірне визначення на підставі розміру страхового відшкодування розміру 3% річних, враховуючи безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача пені, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 9204 грн., пені в розмірі 808,69 грн., 3% річних в сумі 95,32 грн. та інфляційних втрат в розмірі 571,80 грн. підлягають задоволенню частково у зазначених вище сумах.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 9204 грн., пені в розмірі 808,69 грн., 3% річних в сумі 95,32 грн. та інфляційних втрат в розмірі 571,80 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівський, буд.7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Михайлівська, буд.24/11-13В, ЄДРПОУ 31571133) страхове відшкодування в сумі 8694 грн., 3% річних в розмірі 90,04 грн., інфляційні втрати в сумі 571,80 грн. та судовий збір в розмірі 1600,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко