Ухвала суду № 42014945, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/42402/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції; треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, правонаступником якого є відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, від 22.06.2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 12206280 про стягнення з ОСОБА_7 штрафу на користь держави;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1, у тому числі вчинити усі необхідні дії, спрямовані на вилучення відповідного обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що постанова державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ (ВДВС Сумського МУЮ) від 22.06.2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні № 12206280 відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а саме постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, правонаступником якого є відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, від 22.06.2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 12206280, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задоволені, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що вищевказана постанова державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ є протиправною та скасування вказаної постанови є достатньою мірою захисту порушених прав позивача.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що часткове задоволення позовних вимог не забезпечує повного захисту його прав, оскільки відповідач не вчиняє жодних дій які могли б відновити його порушені права, а тому необхідно зобов'язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна, оскільки це є обов'язком органу який виніс оскаржувану постанову у виконавчому провадженні.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 11.09.1995 року виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів (а.с.7), квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_10 та членам його сім'ї: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Власність набуто у процесі приватизації.

Один зі співвласників - ОСОБА_10 (батько позивачки) ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 06.01.2011 року відділом РАЦС Сумського МУЮ у Сумській області (а.с.8). У зв'язку з чим 21.09.2013 року позивачка звернулася до Першої Сумської державної нотаріальної контори з питання видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме частку у вищезазначеній квартирі. Реєстрація спадкової справи підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с.9).

01.03.2014 року Першою Сумською державної нотаріальною конторою ОСОБА_4 було повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину видати немає можливості, оскільки виявлено запис про арешт нерухомого майна - усієї вищезгаданої квартири, накладений 22.06.2009 року за № 8823748 реєстратором Сумською філією ДП «Інформаційний центр» МУЮ, на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 12206280 від 22.06.2009 року Зарічним ВДВС Сумського МУЮ, правонаступником якого є ВДВС Сумського МУЮ (а.с. 11).

Вказане обтяження на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено у виконавчому провадженні, де боржником є один із співвласників квартири - ОСОБА_7 (а.с. 10).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що, з огляду на положення ст.ст. 319, 321, 355, 369, 371 ЦК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час накладення арешту), законодавством не передбачено права державного виконавця обмежувати право власності на нерухоме майно інших осіб, що не є боржниками у виконавчому провадженні, як у даному випадку - інших співвласників квартири, що не мають відношення до виконавчого провадження а тому оскаржувана постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції що скасування вищевказаної постанови відповідача є достатньою мірою захисту порушених прав позивача, оскільки зобов'язання відповідача зняти арешт з вищевказаного нерухомого майна призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, а тому така не підлягає задоволенню.

В свою чергу, необхідно зазначити, що згідно з абз. 1 ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року, порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що при його ухвалені, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року у справі № 818/663/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска