Ухвала суду № 42014775, 18.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2014 р. м. Київ К/800/52314/14

К/800/52489/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І., секретар судового засідання Кошелєв С.В.

за участю:

представника позивача Рогожак К.М.

представника відповідача Василюк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання частково недійсним та скасування припису, що переглядається за касаційними скаргами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» ( далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач), в якому просило скасувати розпорядження № 1047 від 10 квітня 2014 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в частині: п.1 резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.4-7, 9, 12, 16 - 17 та п. 2 резолютивної частини щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги в частині п.п.7, 10, 13, посилаючись на протиправність та необґрунтованість їх прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року апеляційна скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задоволена частково.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування: п.1 резолютивної частини розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1047 від 10 квітня 2014 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо усунення порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.6, 7, 9, 12, 16, 17; та п.2 щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги в частини п.7,10,13 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п.1 резолютивної частини розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1047 від 10 квітня 2014 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Страхування» щодо усунення порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.7, 7, 9, 12, 16, 17.

Визнано протиправним та скасовано п. 2 резолютивної частини розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1047 від 10 квітня 2014 року « Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги в частині п.7, 10, 13.

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить постанови судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів попередніх інстанції та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», за результатами проведення якої 18 лютого 2014 року було складено акт № 141/13-15/13/7 щодо порушення останнім вимог законодавства про фінансові послуги.

Відповідачем 10 квітня 2014 року прийнято розпорядження № 1047 про застосування до позивача заходу впливу та приписано усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в п. 1 резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.4-7, 9, 12, 16-17 та п. 2 резолютивної частини щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги в частині п.п.7, 10, 13.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване розпорядження суб'єкта владних повноважень є законним та обґрунтованим, оскільки в порушення частини третьої статті 16 Закону України «Про страхування» та п.1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15 вересня 2003 року № 805/8126 позивачем укладалися договори страхування не у відповідності до правил страхування та не виконувалися вимоги законодавства в сфері регулювання фінансової діяльності протягом дії ліцензії, а ставки агентської винагороди страховим агентам перевищують нормативи витрат на ведення справи згідно Правил страхування.

Позивачем перевищено норматив витрат на ведення страхової справи, чим порушено абз.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів в сфері страхування» від 4 червня 1994 року № 358.

Поворотна фінансова допомога, що надавалася позивачем, за своєю цивільно-правовою природою є позикою - фінансовою послугою, яку останній не мав права здійснювати відповідно вимог страхового законодавства, чим порушено частини восьмої статті 2 Закону України «Про страхування», п.2.11 розд.2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15 вересня 2003 року № 805/8126, частини другої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

Договори добровільного медичного страхування та добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби від 30 вересня 2013 року № 084МС/13К та від 9 жовтня 2013 року №107МС/13 корп, строк дії яких не закінчився, в порушення статті 3 Закону України «Про страхування» не містять підписів застрахованих осіб, які свідчать про їх згоду на здійснення страхування.

Договір обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування від 2 червня 2013 року № 499ои/13п та у договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 червня 2013 року № 1203/005707 в порушення частини четвертої статті 16 Закону України «Про страхування» не містить страховий тариф.

Договори страхування в порушення частини третьої статті 16 Закону України «Про страхування» укладені не у відповідності з Правилами страхування та пункту 1.14 Ліцензійних умов в частині невиконання Страховиком вимог, установлених законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності протягом дії ліцензії;

В порушення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем здійснювалося визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності з порядком, встановленим законодавством.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п.10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року

№ 2664-III (далі - Закон № 2664-III) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно із статтею 39 цього Закону у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пункт 1 частини першої статті 40 Закону № 2664-ІІІ передбачає, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України «Про страхування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;

зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (частина перша статті 3 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Згідно акту виконаних робіт від 21 березня 2013 року №DRP0000270 за договором доручення від 2 січня 2013 року № 108п-13дт страховий агент ТОВ «Фін Дніпро» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 20 березня 2013 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 1 394 141,76 грн.; ставка винагороди страхового агента - 70%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40% та дата оплати страхової премії - 21 березня 2013 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 0,02 грн.; ставка винагороди страхового агента - 50%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 17 червня 2013 року № СNT898643 за договором доручення від 2 січня 2013 року № 108п-13дт страховий агент ТОВ «Фін Дніпро» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 12 червня 2013 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 1 000 000,00 грн.; ставка винагороди страхового агента - 70%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40% та дата оплати страхової премії - 17 червня 2013 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 394 141,76 грн.; ставка винагороди страхового агента - 50%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 9 вересня 2013 року СNT901996 за договором доручення від 2 січня 2013 року 108п-13дт страховий агент ТОВ «Фін Дніпро» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 18 вересня 2013 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 1 394 141,76 грн.; ставка винагороди страхового агента - 70%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 16 березня 2013 року № ZAPa001979 за договором доручення від 1 березня 2013 року 121П-13зп страховий агент ФОП ОСОБА_6 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 15 березня 2013 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 185 460,16 грн.; ставка винагороди страхового агента - 65%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 15 липням 2012 року № СNT6886065 за договором доручення від 1 липня 2012 року №007-ч/12к (оу) страховий агент ФОП ОСОБА_7 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 1 липня 2012 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 28 678,39 грн.; ставка винагороди страхового агента - 46%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40% та дата оплати страхової премії - 1 липня 2012 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 88 312,85 грн.; ставка винагороди страхового агента - 54,6%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 31 липня 2012 року № СNT900476 за договором доручення від 23 листопада 2012 року № 23/11 страховий агент ТОВ «АВТ Баварія» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 31.07.2012 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 74 311,86 грн.; ставка винагороди страхового агента - 40,3%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 1 вересня 2012 року № ZAPa001310 за договором доручення від 30 липня 2012р. № 059-П/123П страховий агент СПД ОСОБА_8 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 23 серпня 2012 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 135 881,00 грн.; ставка винагороди страхового агента - 55%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно акту виконаних робіт від 31 жовтня 2012 року № SIM0266110 за договором доручення від 4 січня 2013 року №6/11 страховий агент ФОП ОСОБА_9 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 31 жовтня 2012 року; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 93 766,50 грн.; ставка винагороди страхового агента - 60%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до п.5 оскаржуваного розпорядження при перевірці актів виконаних робіт, по яких здійснювалися виплати комісійних винагород з обов'язкових видів страхування, виявлено перевищення максимальних розмірів комісійних винагород, які виплачувалися страховим агентам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, зокрема по обов'язковому страхуванню цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням абз.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування» від 4 червня 1994 року № 358, в частині по обов'язковому страхуванню цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів більше 20%.

Відповідно п.4 частини першої статті 37 Закону України «Про страхування» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг має право: видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Згідно із Положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Передбачені частиною другою статті 15 Закону України «Про страхування» дії спрямовані на забезпечення договору страхування.

Вищий адміністративний суд України з урахуванням викладеного погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про законність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження відповідача в частині п.1 його резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.4, 5.

Що стосується позовних вимог про скасування п.1 резолютивної частини оскаржуваного розпорядження щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.6, 7, 9, 12, 16 - 17 та п.2 щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги в частині п.п. 7, 10, 13, суд касаційної інстанції зазначає наступне..

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно бухгалтерської довідки за період з 1 червня 2012 року по 16 грудня 2013 року позивачем надавалися безвідсоткові поворотні фінансові позики, частина з яких не повернута.

Відповідно частин 1-3 статті 5 Закону № 2664-III фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 69 Господарського Кодексу України питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору. Підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.

Згідно із п.19.10 Статуту позивача товариство може встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші додаткові соціальні пільги.

Наказом позивача від 1 жовтня 2013 року № 348-О затверджено типові форми:

договору про надання безвідсоткової поворотної позики з працівником АТ «СК «АХА Страхування» (Додаток № 1 до Наказу);

акту про надання безвідсоткової поворотної позики (Додаток №2 до Наказу);

повідомлення АТ «СК «АХА Страхування» Позичальнику про дострокове припинення додавору (Додаток № 3 до Наказу);

політику про надання позик (Додаток № 4 до Наказу);

форму листа погодження (Додаток № 5 до Наказу).

Додатком № 4 до вказаного Наказу є Положення про видачу позик, зі змісту якого вбачається, що воно є внутрішнім документом Позивача та визначає порядок і процедуру прийняття рішення про видачу безвідсоткових позик співробітниками компанії та вказані позики є частиною системи заохочення співробітників компанії (розділи 1, 2 вказаного Положення).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за договорами надання безвідсоткових поворотних фінансових позик позивачем не отримувалися грошові кошти у вигляді відсотків за користування позикою або пеня (штрафні санкції).

Договорами про надання безвідсоткової поворотної позики, укладеними між Позивачем та його працівниками, оплатність надання таких позик не передбачена.

Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що поворотна фінансова послуга - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими, коштами, та є обов'язковою для повернення.

Відповідно до п.5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Позивачем своїм працівникам надавалися саме безвідсоткові поворотні фінансові послуги, які за своєю природою не є фінансовими послугами в розумінні статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки не спричиняли отримання прибутку.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10 червня 2014 року в задоволені позову відмовив повністю.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції дішов до висновку, що відповідачем правомірно прийнято розпорядження № 1047 від 10.04.2014р. «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в частині: п. 1 резолютивної частини Розпорядження щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п. 4 - 7, 9, 12, 16 - 17 констатуючої частини Розпорядження; п. 2 резолютивної частини Розпорядження: Приписати позивачу вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п. 7, 10, 13 констатуючої частини цього Розпорядження.

Суд апеляційної інстанцій при прийнятті оскарженої постанови від 23 вересня 2014 року часково погодився з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено законність та правильність процедури проведення планової виїзної перевірки за наслідками якої було видано оскаржене розпорядження від 10 квітня 2014 року у відповідності до Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 та Положенню про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20 листопада 2012 року № 2319, зареєстоованого в Міністерстві юстиції України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, при винесенні оскаржуваних рішень не у повному обсязі зясували всі обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів та апеляційної інстанції і направляє справу на новий судовий розгляд, якщо є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року скасувати.

Справу відправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: