Ухвала суду № 42014681, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2014 р. м. Київ К/800/34138/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Калашнікової О.В.,

Конюшка К.В.

при секретарі: Руденко Н.В.,

за участю представників сторін: від відповідача: Доброва О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційного скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Плант ЛДТ" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Плант ЛДТ" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 01.08.2013 №100270000/2013/300185/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 01.08.2013 №100270000/2013/300185/2.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 18.02.2013 №1802/U-P/2013, укладеного між позивачем та підприємством Euromasz sp. z o.o. (Польща) та додатку від 36.07.2013 №39 до нього, декларантом позивача з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, ввезених на митну територію України, до Київської регіональної митниці подано митну декларацію від 01.08.2013 №100270000/2013/172260, згідно з якою митну вартість імпортованих товарів визначено за ціною угоди.

Відповідно до графи 44 митної декларації для підтвердження заявлених відомостей декларантом подано: міжнародну автомобільну накладну; платіжний документ, що підтверджує вартість перевезення товару; інвойс; договір про надання послуг митного брокера; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами; декларації відповідності; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного та радіологічного контролю товару; сертифікат про походження товару; копію митної декларації країни відправлення; декларацію про походження товару; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач дійшов висновку про те, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності.

Посадовими особами відповідача з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем, зобов'язано останнього надати:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) та доповнення до нього;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем прийнято рішення від 01.08.2013 №100270000/2013/300185/2 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Вказуючи на протиправність рішення від 01.08.2013 №100270000/2013/300185/2 про коригування митної вартості товарів, товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Плант ЛДТ" звернулось до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що декларантом товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Плант ЛТД" при ввезені на митну територію України товару з метою митного оформлення товару подано весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України, а саме: міжнародну автомобільну накладну; платіжний документ, що підтверджує вартість перевезення товару; інвойс; договір про надання послуг митного брокера; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами; декларації відповідності; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного та радіологічного контролю товару; сертифікат про походження товару; копію митної декларації країни відправлення; декларацію про походження товару; копію митної декларації країни відправлення.

Посадовими особами відповідача, з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем, зобов'язано останнього надати: зовнішньоекономічний договір (контракт) та доповнення до нього; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

У той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) та доповнення до нього, копія митної декларації країни відправлення було подано позивачем під час митного оформлення товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару - Додаток №39 до Контракту і є Специфікацією, запитуваною відповідачем, та подано ТОВ «Фкд Плант ЛТД» при митному оформленні товару; позивачем також подано Інвойс №35; надати інші документи позивач не мав можливості, так як відповідно до п. 6 контракту покупець сплачує оплату вартості товару на умовах, передбачених у додатках до нього. Пунктом 4 додатку від 26.07.2013 №39 до контракту передбачено умови, за якими оплата здійснюється протягом 45 днів від дати підписання цього додатку. Таким чином, на момент звернення позивача до митного органу строк оплати за товар не настав, у зв'язку з чим надати підтверджувальні документи про оплату імпортованого товару було об'єктивно неможливим.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо вчинення позивачем усіх дій та надання усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Органом доходів і зборів при витребуванні додаткових документів не обґрунтовано наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки чи відсутність відомостей, які підтверджують числові складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, що свідчило б про наявність у органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товару від 01.08.2013 №100270000/2013/300185/2 як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та за відсутності передбачених законом підстав.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судом не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: