Ухвала суду № 42014666, 25.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" грудня 2014 р. м. Київ К/800/55431/14

Вищий адміністративний суд України в складі суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Кошелєв С.В.

за участю:

представника позивача Михайленка Д.В.,

представника відповідача Пилипець А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" до Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально-небезпечних захворювань про скасування розпорядження в частині, що переглядається за касаційною скаргою Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально-небезпечних захворювань на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально-небезпечних захворювань (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову у видачі копії ліцензії № 611999 за результатами розгляду заяви від 8 квітня 2014 року протиправними;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1,3 розпорядження відповідача № 2 від 24 квітня 2014 року;

- зобов'язати відповідача видати у встановленому законом порядку копію ліцензії № 611999 для відокремлених підрозділів Кріосховище Банку пуповидної крові, інших тканин і клітин людини товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" протягом десяти днів з моменту набрання чинності рішенням суду;

- визнати протиправними дії відповідача щодо видання наказу від 26 березня 2014 року № 18 "Про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ІІ квартал 2014 року" в частині дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності :банків пуповидної крові, інших тканин та клітин людини; з переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд";

- скасувати наказ відповідача від 26 березня 2014 року № 18 "Про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ІІ квартал 2014 року" в частині дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності :банків пуповидної крові, інших тканин та клітин людини; з переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд".

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем за відсутності на те правових підстав було залишено без розгляду заяву від 10 грудня 2013 року про видачу копії ліцензії № 611999 від 22 січня 2011 року та відмовлено у видачі копії ліцензії за результатами розгляду аналогічних заяв від 13 січня 2014 року та від 8 квітня 2014 року.

На думку позивача, відповідачем з перевищенням наданим йому повноважень призначено та видано наказ на проведення та проведено перевірку дотримання ліцензійних умов позивачем незважаючи на те, що відповідна ліцензія була видана не ним, а Міністерством охорони здоров'я України, яке і повинно здійснювати контроль за додержанням ліцензійних умов за виданою ним ліцензією.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" задоволена частково.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань щодо прийняття рішення про відмову у видачі копії ліцензії № 611999 за результатами розгляду заяви № 77/04-14 від 8 квітня 2014 року протиправними.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1,3 розпорядження Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань № 2 від 24 квітня 2014 року.

Зобов'язано Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань видати у встановленому законом порядку товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" копію ліцензії № 611999 для відокремлених підрозділів Кріосховище Банку пуповидної крові, інших тканин і клітин людини товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд".

У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2012 року відповідачем на підставі рішення № 79 від 12 вересня 2012 року, позивачу видано ліцензію серії АВ № 611999 строком дії з 22 листопада 2011 року на "Діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини)".

Позивачем 11 грудня 2013 року подано заяву про видачу копії ліцензії внаслідок створення нового відокремленого підрозділу - філії, а саме: Кріосховища та Кабінету медичного персоналу за адресою: м. Київ, пров. Лісозахисний, 5.

19 грудня 2013 року, за результатами розгляду заяви від 11 грудня 2013 року та доданих до неї документів, прийнято рішення про залишення відповідної заяви без розгляду.

Позивачем 14 січня 2014 року повторно подано заяву про видачу копії ліцензії, у зв'язку зі створенням нового відокремленого підрозділу - філії, а саме: Кріосховища Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини ТОВ "Медичний центр "Гемафонд" за вищевказаною адресою

Відповідач 27 січня 2014 року листом № 22.4/311/Ал відмовив позивачу у видачі ліцензії.

8 квітня 2014 року позивач втретє подав заяву про видачу копії ліцензії, однак, на прохання відповідача заява була ним відкликана до отримання роз`яснення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

4 квітня 2014 року позивач отримав повідомлення відповідача № 22.4/1067/Ал про проведення перевірки ТОВ "МЦ "Гемафонд", відповідно до наказу № 18 від 26 березня 2014 року "Про затвердження плану перевірок додержання суб`єктами господарювання Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ІІ квартал 2014 року" в частині дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

На підставі наказу № 18 від 26 березня 2014 року, в період з 17 квітня 2014 року по 18 квітня 2014 року, відповідачем проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд", за результатами якої складено акт від 18 квітня 2014 року.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся з позовом до суду.

Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, з яким суд касаційної інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до частин сьомою та дев'ятою статті 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ (далі - Закон № 1775-ІІІ) засвідчена органом ліцензування копія ліцензії видається ліцензіату - юридичній особі на кожну філію, інший відокремлений підрозділ, де відповідний ліцензіат буде провадити зазначений у ліцензії вид господарської діяльності, та підтверджує право ліцензіата на таку діяльність, а ліцензіату - фізичній особі - підприємцю на кожне місце провадження господарської діяльності. Копія ліцензії видається у порядку, визначеному цією статтею та статтями 10 і 11 цього Закону. У разі створення ліцензіатом - юридичною особою нової філії, іншого відокремленого підрозділу, де буде ним провадитися зазначений у ліцензії вид господарської діяльності, а для фізичної особи - підприємця - нового місця провадження господарської діяльності, такий ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи відповідно до статті 10 цього Закону.

Згідно із частинами другою, четвертою, п'ятою та шостою статті 10 зазначеного Закону у заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; вид господарської діяльності вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Пунктом 22 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 756 від 4 липня 2001 року, встановлено, що документи, які додаються до заяви про видачу ліцензії для виду господарської діяльності: "Діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим МОЗ (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини)" є наступні: засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видана за місцем провадження діяльності, про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо провадження діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про: стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.

У разі створення ліцензіатом - юридичною особою нової філії, іншого відокремленого підрозділу, де буде ним провадитися зазначений у ліцензії вид господарської діяльності ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи, перелік яких визначений в статті 10 Закону № 1775-ІІІ та Переліку документів, зокрема, до заяви про видачу копії ліцензії для виду господарської діяльності: "Діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим МОЗ (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини)" має бути додано відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про: стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10 квітня 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 660/20973, банк пуповинної крові, інших тканин і клітин людини може провадити свою діяльність при отриманні суб'єктом господарювання, який його створив, відповідної ліцензії, виданої Органом ліцензування, та за наявності: власних або орендованих приміщень загальною площею не менше ніж 500 м 2, які відповідають установленим санітарним, епідеміологічним та гігієнічним нормам і правилам. Приміщення мають забезпечувати розміщення всіх необхідних підрозділів Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин, зокрема кріосховища, резервного сховища з рідким азотом (ємністю не менше ніж одна тонна), лабораторних та допоміжних підрозділів; ПЛР-лабораторії у структурі Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, створеної та оснащеної згідно з установленими санітарними, епідеміологічними та гігієнічними нормами і правилами для лабораторій, яка діє на підставі відповідної ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на медичну практику; приладів, обладнання, оснащення згідно з відповідним табелем оснащення Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини. При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені, а обладнання й устаткування - зареєстровані в Україні; штатних працівників, які відповідають освітнім та кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом III цих Ліцензійних умов.

Банк пуповинної крові, інших тканин і клітин людини може провадити свою діяльність, зокрема, за умови наявності власних або орендованих приміщень загальною площею не менше ніж 500 м 2, які відповідають установленим санітарним, епідеміологічним та гігієнічним нормам і правилам.

Відповідно до частин восьмої, дев'ятої та десятої статті 10 Закону № 1775-ІІІ, заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформленні з порушенням вимог цієї статті; немає в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відомостей про заявника або наявні відомості про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця). Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії. Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою та п'ятою статті 11 зазначеного Закону орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява про видачу копії ліцензії може бути залишена без розгляду з підстав визначених частиною восьмою статті 10 Закону № 1775-ІІІ та заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, та заявнику може бути відмовлено у видачі ліцензії за наявності підстав передбачених частиною третьою статті 11 зазначеного Закону, зокрема, у випадку невідповідності заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до заяв про видачу копії ліцензії від 10 грудня 2013 року, які подані 11 грудня 2013 року, 13 січня 2014 року та 14 січня 2014 року було додано відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, наявність нормативно - правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, в яких зазначена площа власних або орендованих приміщень є меншою ніж 500 м 2.

До заяви про видачу копії ліцензії від 8 квітня 2014 було додано відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, наявність нормативно - правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини в яких позивачем було зазначено про те, що загальна площа складає 682,06м2, водночас за результатами арифметичного підрахунку площ всіх приміщень вказаних в зазначених відомостях судом встановлено, що їх загальна площе складає 329,37 м2.

З доданих позивачем до заяв про видачу копії ліцензії від 10 грудня 2013 року, поданої 11 грудня 2013 року та від 13 січня 2014 року, поданої 14 січня 2014 року та від 8 квітня 2014 року відомостей суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, наявність нормативно - правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини вбачається, що позивач не відповідає Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, затверджених наказом Міністерство охорони здоров'я України № 251 від 10 квітня 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 660/20973.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача підстав для відмови позивачу видачі копії ліцензії за заявами про видачу копії ліцензії від 10 грудня 2013 року, поданої 11 грудня 2013 року та від 13 січня 2014 року, поданої 14 січня 2014 року та від 8 квітня 2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції, після залишення без розгляду заяви позивача від 10 грудня 2013 року про видачу копії ліцензії №611999 від 22 листопада 2011 року позивач скористався наданим йому правом звернутись до відповідача повторно з відповідною заявою, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову у видачі копії ліцензії, правові підстави для прийняття якого, як було встановлено судом, у відповідача, були наявні.

Враховуючи те, що позивач після залишення його заяви від 10 грудня 2013 року без розгляду скористався наданим йому правом та повторно подав відповідну заяву, за результатами якої було прийнято відповідне рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що дії відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви позивача від 10 грудня 2013 року на момент розгляду справи не є юридично значимими для позивача та не можуть мати впливу на його права та обов'язки.

Дії відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про видачу копії ліцензії № 611999 від 22 листопада 2011 року прийнятого за результатами розгляду заяви від 10 грудня 2013 року, щодо видання наказу № 18 від 26 березня 2014 року та щодо складання акту перевірки від 18 квітня 2014 року не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про видачу копії ліцензії № 611999 від 22 листопада 2011 року, прийнятого за результатами розгляду заяви від 10 грудня 2013 року, щодо видання наказу № 18 від 26 березня 2014 року та щодо складання акту перевірки від 18 квітня 2014 року не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а тому не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними.

Позовні вимоги щодо визнання вказаних дій відповідача протиправними є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо частково скасування наказу № 18 від 26 березня 2014 року слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23 червня 1997 року в справі № 3/35-313,"за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22 квітня 2008 року в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, при цьому за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, відповідачем складено акт перевірки від 18 квітня 2014 року.

Відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Задоволення позовних вимог про скасування наказу № 18 від 26 березня 2014 року не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки вказаний наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки позивача вичерпав свою дію відносно позивача, а тому позовні вимоги щодо часткового скасування наказу № 18 від 26 березня 2014 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Відповідно до частини сьомої статті 7 зазначеного Закону, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

В частині дев'ятій статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначено, що розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення останнім статті 14 Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яке полягає в здійсненні діяльності структурним підрозділом "ПЛР лабораторія" за адресою м. Київ вул. Петропавлівська 52, без отримання відповідної копії ліцензії та пункту 4.2 розділу IV Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10 квітня 2012 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 660/20973, нездійснення діяльності з клінічного застосування продуктів та/або препаратів пуповинної крові, інших тканин і клітин людини.

З викладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цього позову, а апеляційний суд помилково скасував таке законне рішення.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально-небезпечних захворювань задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року - скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :