Ухвала суду № 42014328, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2014 р. м. Київ К/800/53481/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року

у справі № 2а-6242/11/2170

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса»,

Приватного підприємства «Ногайська олія»

про застосування адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса», Приватного підприємства «Ногайська олія» про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року змінено. Викладено її мотивувальну частину в іншій редакції. Резолютивну частину постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 31.10.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

В судовому засіданні представник відповідача ПСП «Каїсса» проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із ч.1 ст.40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Враховуючи зазначені норми КАС України та те, що конверт із повісткою, направлений відповідачу ПП «Ногайська олія», повернувся до суду із відміткою «така організація не існує», за рішенням колегії суддів дана справа вирішувалась без його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПСП «Каїсса» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні-Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл-Плюс» за грудень 2010 року та ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» за січень 2011 року, відповідачем складено акт від 03.06.2011 року № 1872/23-2/14115089, яким встановлено, зокрема, порушення: ч.1-5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПСП «Каїсса» при придбанні товарів (послуг) у постачальників ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні-Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл-Плюс» за грудень 2010 року та ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» за січень 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

На підставі вказаних обставин ДПІ зроблено висновок про отримання ПСП «Каїсса» відповідно до договору поставки олії соняшникової від 01.12.2010 року №01/12-01 та додаткових угод від 01.12.2010 року № 1-5 документів по придбанню товарно-матеріальних цінностей і сплати ПП «Ногайська олія» коштів без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим, в результаті укладання сторонами нікчемної угоди, не може виникати податковий кредит з податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з ПП «Ногайська олія» на користь ПСП «Каїсса» грошових коштів, отриманих за договором, в сумі 6 767 100, 00 грн., а також стягнення з ПСП «Каїсса» в дохід держави грошових коштів в сумі 6 767 100, 00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями встановлено, зокрема, реальність здійснення господарських операцій між ПП «Ногайська олія» та ПСП «Каїсса».

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на відсутність у податкового органу права на звернення до суду.

Колегія суддів, з урахуванням норм податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

Частина перша статті 208 Господарського кодексу України передбачає, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому Закон України «Про державну податкову службу в Україні» у пункті 11 статті 10 встановлював, що Державні податкові інспекції виконують, зокрема, функцію подання до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» втратив чинність 20.11.2012 року.

Як встановлено судами у цій справі, податковий орган вважає, що спірна угода є недійсною і до неї мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, на час звернення до суду позивачем органи державної податкової служби мали право звертатися до суду із позовами на підставі пункту 11 статті 10 Закон України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 2а-5590/11/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року №0002082301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 253 417, 82 грн.

Оскільки судовими рішеннями у зазначеній вище справі встановлено реальність виконання ПП «Ногайська олія» та ПСП «Каїсса» укладеної угоди та відсутність підстав у податкового органу вважати її нікчемною, а також неправомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акта проведеної перевірки, тому вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в позові з таких підстав.

Крім того, до суду касаційної інстанції надійшла заява податкового органу, в якій він повідомляє про те, що станом на 01.12.2014 року дане податкове повідомлення-рішення скасовано, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 року судові рішення у справі № 2а-5590/11/2170 залишено без змін.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, з огляду на положення статей 220, 226 КАС України, прийняте апеляційним судом рішення в частині зміни рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в іншій частині - залишенню без змін. Постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 2а-6242/11/2170 скасувати в частині зміни постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року у справі № 2а-6242/11/2170 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук